Іван Верещака (на фото) — учитель із Херсонської області, який тільки цього місяця вибрався з окупованої росіянами територіями. На початку серпня росіяни викрали його сина за те, що вчитель відмовився з 1 вересня викладати за російською програмою. А доки утримували дитину в полоні, окупанти пригрозили, що то перше й останнє попередження.
Після повернення сина родина Івана екстрено евакуювалася на підконтрольну територію: 300 кілометрів долали 2 доби, минувши 26 російських блокпостів.
В інтерв'ю Радіо НВ він розповів, як українці виживають на захоплених Росією територіях під гнітом окупантів.
- Як довго ви залишалися в Херсонській області з моменту, коли там почалася окупація?
- Ми залишалися з самого початку, з 24 лютого, і фактично до початку серпня, хоча планували залишатися і впливати на ті всі процеси максимально довго. Але так сталося, що були змушені виїхати.
- Ви говорите «впливати на ці процеси й надалі». Про що йдеться? Як ті українці, які зараз проживають на окупованій територій, можуть впливати, чинити спротив?
- Кожен робить ту роботу, яку може зробити. По-перше, не піддаватися на ті всі обіцянки злочинного режиму росіян, який вони хочуть насадити. Можливо, підтримувати інших людей, які більш слабкі духом, щоб вони не здавалися. Можливо, той, хто більш прогресивний і такий, хто любить небезпеки, — партизанити.
Наприклад, ми, як вчителі, [можемо займатися] підтримкою і дітей, і їхніх батьків, колег, щоб, знову ж, не піддаватися на обіцянки «кращого».
- Знаю, що щодо вчителів і шкіл є якась окрема робота у росіян. Вони намагаються на цьому фронті максимально швидко запускати свою машину пропаганди. Наприклад, перевести на російську мову навчання. Чи могли б ви розказати, яку роботу намагаються проводити з тими, хто причетний до навчання дітей?
- Намагаються підходити досить ласкаво, стримано, з одного боку, щодо вчителів. «Ви ще будете навчатися», як вони кажуть, і навчати дітей, доки перехідний період, можна буде українською мовою, і «підручники у вас будуть ще українською». І «вам не треба буде переходити на російську мову навчання», але це буде поступово, можливо, [впродовж] року або двох.
Такими обіцянками-цяцянками вони намагаються переманити на свою сторону батьків. Те ж з дітьми. [Кажуть]: «Все буде поступово. Ви навіть не побачите, як все відбудеться».
З іншого боку, вже лунають «наїзди» і на батьків: «Якщо ви будете намагатися вчитися дистанційно, то ми або накладемо штраф на батьків або взагалі заберемо дітей». Або, наприклад, «а на третій раз, можливо, взагалі вас виселимо і думайте».
- Я так розумію, наслідки можуть бути різними і навіть трагічними подекуди.
- Зараз ще не видно. Але з тих розмов людей, які ще залишилися на окупованих територіях, все йде до гірших варіантів.
- Чи могли б ви розповісти про свій досвід спілкування з окупантами? Є люди, які намагалися спонукати росіян до якогось гуманізму. Як ці діалоги відбувалися у вас?
- До певного моменту з російськими солдатами ми не перетиналися, більше спілкувалися з колаборантами. Вони спочатку [говорили]: «Йдіть. А хто не піде — це ваш вибір». Але з іншого боку, уже в кулуарах звучали навіть такі слова «мішок на голову і думайте, що з вами буде». Отак.
- Чи у вас зараз є можливість підтримувати зв’язок з вашими учнями чи колегами, які залишаються в Херсонській області?
- Навіть учора ми спілкувалися з колегою. З’ясовував, як там обстановка, як все буде проходити, чи буде змога навчати дітей дистанційно. Наше Херсонське управління [освіти], яке виїзне, у Києві. Поки що ми починати навчання не будемо. Можливо, буде воно з жовтня.
Спілкуюся з іншими колегами, з учителями. Теж кажуть, що з кожним днем все дедалі гірше, «гайки затягуються» і деякі з них подумують про виїзд. Хоча до них ще не приїжджали з «пропозицією», як до нас приїжджали з дружиною.
Не хотілося б так думати, але все йде до того, що будуть тиснути максимально.
- З розповідей людей з Меджлісу: коли окупанти стикаються з незгодою, зокрема вчителів викладати російською або працювати так, як вони хочуть, аби виправити це, починають заманювати грошима працівників освіти з Криму. Чи спостерігали ви приїзд, привезення росіян чи когось з Криму, аби розмити колектив і досягти своїх злочинних цілей?
- Зі слів колаборантів, інших людей, які більше з ними спілкувалися, нам хотіли, можливо, уже й завезли, вчителів з Дагестану. Можливо, десь перетинався або на місцевому ринку, або в магазині, з людьми з характерною кавказькою вимовою. Думаю, що хтось уже заїхав, можливо, ще будуть заїжджати. Тому така практика працює.
- Що з доступом до продуктів, грошей, до можливостей заробити, якщо говорити не лише про вчителів?
- Досить складно і з кожним днем дедалі більше. З кожним днем все більше окупанти намагаються витіснити гривню. Причому, і готівкову, і безготівкову.
У більшості магазинів і в Херсоні, і в області забирають термінали, щоб не можна було користуватися безготівковою гривнею. Хоча вчителям, наприклад, кошти нараховуються, дякувати нашій владі, що піклується і намагається підтримати.
Щодо продуктів. Ми проживаємо в сільській місцевості… Проживали, зараз у столиці. З продуктами трішки краще. Більшість продуктів зараз завозиться з Криму, з Росії і якість досить сумнівна і погана.
- Яку інформацію можуть отримувати українці, які продовжують залишатися на тимчасово окупованих територіях Херсонської області? Що зі зв’язком, з телебаченням? Днями було повідомлення, що були проблеми. Чи є перебої? Чи можна отримувати ту інформацію, яку ти хочеш?
- Моє болюче місце. Навіть якби не було продуктів, а була інформація, можна було б прожити.
Із червня повністю відсутній український мобільний зв’язок. Із цим пов’язана робота терміналів, безготівкового [обігу коштів]. Із цим пов’язаний доступ до різноманітних ресурсів, де необхідне підтвердження або по смс, або через телефон. Є російський оператор, але якість зв’язку сумнівна.
Телебачення повністю російське. Хоча якщо є супутниковий зв’язок, антена, можна отримувати доступ до українських каналів, до української інформації. Із цим пощастило: у батьків можна було переглядати.
Щодо інтернету. Усі провайдери працюють через Росію. До певного моменту була можливість працювати з VPN, але з кожним днем більше сервісів відключаються. Тільки з’явилася можливість знайти новий сервіс VPN, через тиждень-два його вимикають. YouTube, Viber не працюють. Facebook, Instagram не працюють. Відключили пошук Google. Катастрофа. На цей момент глибока катастрофа. Але люди намагаються всіма способами знайти канали, де можна отримати адекватну інформацію з українських джерел.
- Окупанти намагаються провести псевдореферендум на початку вересня, однак їхні спроби зазнають невдач. Що помічали ви?
- Фактично вся агітація і всі спроби приховані через продаж карток мобільного зв’язку. При цьому беруться паспортні дані. Така у них практика: «Вам сімка — нам ваші паспортні дані».
Заманюють соціальною допомогою в 10 тисяч рублів, взамін на прихильність «ви ж прийдіть на референдум і підтримайте Росію».
Можливо, ще через отримання гуманітарної допомоги, яка, знову, сумнівної якості, [надання якої відбувається] через паспортні дані.
Намагаються всякими матеріальними способами заманити більше людей, але, як я бачив, 10-12% ще мають сумніви — можливо, підуть, можливо, не підуть. Більшість поки що не згодна з такою ситуацією і відкрито [говорять], що Херсон — за Україну і «будемо до останнього не допускати таких речей». Навіть дехто бере цю гуманітарку, але на «референдум» не піде.
- Ви на початку сказали, що і залишалися б вдома, якби певні події не змусили вас виїхати. Чи могли б ви розповісти хоча б в кількох словах, що сталося?
- Це, можливо, практика всіх терористів — так званий кіднепінг: через рідних, дітей впливати на позицію інших людей. Фактично нас хотіли змусити піти на співпрацю, викравши дитину і з такими словами: «Якщо ви не підете, не напишете заяви в школу, то дитину свою ви не побачите».
- Вдалося його повернути?
- [За їхніми словами], це було перше попередження: «Ми вам його повертаємо. Ми ж такі хороші, справедливі. Але наступного разу ми будемо більш жорсткіше з вами спілкуватися».
- Після цього ви максимально швидко шукали способи, аби залишити власний дім?
- Так. Якби, можливо, сам був — це одне, але все ж діти — це наше майбутнє.
- Способи залишати тимчасово окуповану територію існують. Вони не прості, коштують грошей. Ви це підтверджуєте?
- Так. З бажанням і при можливостях можна [виїхати]. Навіть працюють волонтери, допомагають. Було б класно, якби й тих волонтерів максимально підтримували, щоб більша кількість людей змогла вирватися з того пекла.
Тэги: