Перше вересня в Україні завжди було особливим днем. Це не просто День знань, а це початок нового етапу, коли наші діти стають дорослішими, будують нові плани, отримують нові знання, друзів, досвід… Інколи важливість цього дня важко було пояснити дітям, але, задається, тільки не цього нового навчального року. Пройшовши через окупацію, повітряні тривоги, багато хто сьогодні йде навчатися не в рідну, а в інші українські чи закордонні школи. Хтось обрав для себе дистанційну освіту у своїй школі. Але надихає, що тих, хто обрав навчання за російськими стандартами, хто відвів сьогодні дитину у захоплену росіянами школу, вивернувши кармани та сумки перед окупаційною охороною, таких значно менше. Звісно, є ті, хто продовжує казати «какая разніца, на каком язикє, главноє, чтоб ребенок учился». Але їх небагато!
Лише 18 тисяч по всій Херсонщині, як звітують у окупаційній «владі», яка завжди любить перебільшувати свої досягнення. Натомість більше 45 тисяч дітей Херсонщини, а це майже половина від зареєстрованих дітей шкільного віку, бажають вчитися в українських школах. Нехай й дистанційно.
Нова «адміністрація» захопленого Херсонського державного університету, взагалі вирішила продовжити набір до 15 жовтня й не розпочала 1 вересня освітній процес. Не йдуть студенти до окупантів, бо не вірять ні вмовлянням, ні ведуться на підкуп, бо розуміють нікчемність такої освіти.
Педагоги, як ніхто, відчули на собі, що різниця є, і вона вимірюється подекуди життям. Саме провал впровадження окупаційною владою російського простору став тим маркером, який впевнено дозволяє сказати – Херсонщина не хоче «руського міру».
Спочатку окупанти захопили приміщення і будівлі закладів освіти тимчасово окупованих територій Херсонської області, як шкіл так І ВИШів. Призначили своїх «директорів» і почали «створювати» свої заклади. При чому призначені директори-колоборанти не нехтували і грабунком зачинених шкіл, вивозили обладнання – шкільне та господарське. Щоб потім прозвітувати, як гарно укомплектовані «їх» школи.
При цьому йшов шалений тиск на педагогічні колективи з метою примусити їх співпрацювати із окупаційною владою. Педагоги відмовляючись працювати під тиском, виїжджали з окупованої території. Загалом близько 30 тисяч учнів і 3 тисяч учителів виїхали з тимчасово окупованих територій Херсонської області на вільну Україну, а 15 тисяч учнів і близької 1 тисячі педагогів узагалі покинули межі України.
За словами в.о. міського голови Херсона Галини Лугової, 98% освітян, які залишилися у Херсоні, мають проукраїнську позицію.
У соціальній мережі є гарний коментар з цього приводу (далі – мовою оригіналу):
Люди пишут: "Что такого, если учитель математики, физики, химии будет работать в школе? Он же ничему плохому не учит."
Казалось бы да, но нет! Он часть школы, которая работает на врага. Без учителей математики и химии не работала бы вся школа. Не может работать школа, в которой есть один директор, завуч и охранник. Без учителей математики, географии и биологии не смогут на других уроках вытирать в мозги детей рашистскую фігню.
Каждый нашел себе оправдание "я же только уборщица, я же только сторож, я только физрук, я только буду вести свой предмет без всякой политики." Это мерзкая попытка делать вид, что ничего не понимаешь и ты тут не при чём.
Если бы ты ни был нужен вражеской системе, то тебя туда не звали бы! И не важно, кем ты там работаешь, болтиком или колесом.
...отмазка "а на что им жить" не проходит. Все учителя продолжают получать зарплату от Украины.
С 1 сентября тех, кто совесть не продал!»
Тиску з боку окупаційної «влади» піддаються й батьки. Спочатку загарбники використовували метод пряника – у серпні батькам почали пропонувати по чотири тисячі рублєй за кожну їхню дитину, яка піду в школу за російською програмою. Потім говорили про 10 тисяч. Вочевидь, це не спрацювало, батьками почали погрожувати штрафом й тим, що будуть відбирати у них дітей до так званих «органів опіки», в разі якщо дитини 1-го вересня не піде до школи.
Держава в свою чергу підтримала педагогів збереженням зарплати у 2/3 ставки і організувала дистанційне навчання у українських школах.
Окупаційна адміністрація фактично визнала свій провал у впровадженні російського інформаційного простору і за, словами експерта Сергія Данилова, в інтерв’ю виданню «Укрінформ», вдалася до банального обману:
- «Укрінформ»: Що з освітянами, зі школами? На Херсонщині загарбники роблять ставку на сферу освіти, зокрема, на впровадження так званих російських стандартів.
- Щодо шкіл я спілкувався з освітянами. Окупанти зрозуміли, що стикнулися спочатку з активним, а зараз із пасивним спротивом: батьки не хочуть віддавати дітей до російських шкіл. Ворог змушений мімікрувати, змушений себе подавати як... українську школу!
Оголошення про набір учнів бачив свіжі - вони вже українською мовою. Там підкреслюється, що і викладання буде українською.
Що стосується педагогів, то таке трапляється: одна вчителька розмістила у п’ятницю подібне оголошення про набір дітей - тобто погодилася на колаборацію, на російську школу… а за кілька днів звільнилася і записалася на виїзд!».
Як бачимо, українська освіта перемагає російську навіть і у такий спосіб.