Понад 81 рік тому, 19 серпня 1941 року, почалася фашистська окупація Херсона.
У повоєнній літературі зустрічається багато прикрашених вигадками розповідей про останні перед окупацією дні Херсона, який чинив опір ворогові. У них – «незліченні полчища» фашистських танків і героїчна оборона міста радянськими військами, які відбивали до 15 ворожих атак щодня.
Усього цього не було… Ось як розповідають про ті події безпосередні учасники-очевидці.
У спекотні дні останнього літнього місяця, 81 рік тому, війна докотилася до стін Херсона. 17 серпня фашисти зайняли передмістя – Арнаутку (нині це приміське селище Комишани), Чорнобаївку та Зеленівку. Охопивши місто підковою і перечекавши паузу протягом двох діб на підступах, вранці 19 серпня фашистські війська розпочали підготовку до штурму з артилерійського обстрілу Херсона. Головним чином – того району, що прилягає до порту, де продовжувалася інтенсивна евакуація військової техніки та людей на лівий берег Дніпра.
Пауза в наступі дала можливість практично повною мірою здійснити евакуацію. На момент наступу в місті залишалися тільки підрозділ військових моряків і винищувальний батальйон, їх підтримував вогонь катерів Дунайської флотилії. Тобто ці незначні сили й протистояли фашистам на підступах до міста.
«За кілька кілометрів від Херсона я довго стояв на бронемашині й оглядав місто, що розкинулося перед очима, – ділився згодом своїми спогадами генерал-майор СС Курт Майєр, який керував операцією по штурму Херсона. – У цей час мої солдати знову сиділи в помідорних полях та із задоволенням їли чудові плоди. Я позаздрив їхній безтурботності… Моє рішення було твердим. Місто мало впасти під раптовим ударом. Росіяни чекали атаки з північного заходу від Миколаєва. На цьому напрямку вони підготували свою оборону. Саме там знаходилася готова до атаки дивізія "Лейбштандарт". (Ще одна причина для прориву до Херсона із чорного ходу.) Ми поїхали до міста по об’їзній дорозі вздовж Дніпра та сходу зім'яли роту червоноармійців, яка будувала загороду в передмісті. Бій за Херсон розпочався...»
Завідувач військового відділу Херсонського міськкому КП(б)У Семен Кривошеїн, виконуючи службовий обов’язок, перебував у гущі подій. Згадуючи про останній день оборони міста, він розповідав:
«Десь о 15 годині знову подзвонив Балакірєв (капітан ІІІ рангу, командир підрозділу моряків. – ред.) і повідомив, що німці зайняли старий корпус сільгоспінституту (нині це обласний ліцей на вулиці Полтавській. – ред.), очеретовий завод (нині гараж управління ПУВКГ по вулиці Макарова. – ред.), залізничну станцію та консервний завод імені Сталіна. Херсон був затиснутий підковою до Дніпра...
…Німці через цвинтар почали прослизати на площу Свободи та до валів старої фортеці. У фортеці зав'язався бій із моряками, які там оборонялися. Територію порту фашисти обстрілювали з мінометів. Розриви мін та вибухи на залізничних стрілках, що виводилися з ладу нашими підривниками, змішалися в безперервний гул, тріск вибухів та виття уламків мін і металу з портових споруд.
Портовики квапили нас із відходом – щоб ненароком міна чи снаряд не ляпнули в пароплав, тоді не буде чим переправитися. Це був останній пароплав, що залишався. Нарешті приблизно о 16 годині пароплав "Профінтерн" дав відхідні гудки та відійшов від причалу в напрямку Перебійні в Конку на Цюрупинськ. Це було 19 серпня 1941 року».
Для тих, хто залишився в місті, починалися страшні дні фашистської окупації...
Тэги: