На Херсонщині наразі деокуповано понад 50 населених пунктів. Про це в ефірі національного телемарафону повідомив перший заступник міністра внутрішніх справ Євгеній Єнін. Він додав, що від російської навали звільнено орієнтовно 3500 громадян.
Зокрема, Міноборони України 4 жовтня підтвердило звільнення села Давидів Брід.
«Над селом Давидів Брід Херсонської області знову майорить український прапор. Українська морська піхота впевнено просувається до Чорного моря», – сказано в повідомленні відомства в Твіттері.
Також у цей день стало відомо про звільнення села Дудчани, що розташоване на березі Каховського водосховища.
Наступ Збройних сил України на півночі Херсонської області проаналізував Том Купер – австрійський воєнний аналітик. Він порівняв жовтневий наступ з аналогічною атакою в кінця серпня. Далі – його аналіз подій.
За його словами, у серпні українській армії дуже бракувало артилерійських снарядів, техніки. Сьогодні ж ми бачимо суттєвий прорив ЗСУ.
На думку експерта, ця операція була підготовлена набагато краще, ніж та, що відбулася наприкінці серпня, незважаючи на те, що її мета і навіть напрямки просування залишилися в основному тими самими.
Відмінності серпневого наступу та зараз:
1. Під час бойових дій на півночі Херсонщини в серпні – на початку вересня досить швидко вичерпувалися артилерійські боєприпаси. При цьому боєприпаси були витрачені недаремно: вони сильно виснажили противника.
2. Необхідне було вдосконалення засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ), а також розвідки.
«Про те, що було застосовано потужну РЕБ, можна судити з російських повідомлень про збій зв’язку та відсутність підтримки з повітря. Майже напевно, це також спричинило поломку артилерійського забезпечення [противника]», – пише Том Купер.
За його словами, розвідка після певних поразок у серпні теж була вдосконалена настільки, що ЗСУ краще подбали про пошук і знешкодження російських бойових машин перед тим, як розпочати власну атаку.
3. Ще одна проблема, за словами Купера, полягала в тому, що деякі командири бригад ЗСУ все ще «керували з фронту»: не були «ідеальним» для сучасного ведення війни. Зараз командири найкраще служать, якщо координують свої війська з безпеки своїх штабів. Вони мають БПЛА та автоматичну тактичну систему керування «Кропива», можуть стежити за боєм «вживу». «Із позиції» вони можуть бачити те, що відбувається, набагато краще, ніж із землі.
«Крім того, я впевнений, що ЗСУ заздалегідь розгорнула свій спецназ у тилу ворога – для того, щоб отримати додаткову інформацію про пересування ворожих військ», – пише Купер.
Танкіст 128-ї окремої гірської-штурмової Закарпатської бригади під час перерви. Як завжди, його танк захований між деревами
4. Новий рівень протистояння. Аналітик пише, що ще наприкінці серпня 128-ма гірська (ідеться про 128-му окрему гірську-штурмову Закарпатську бригаду) штурмувала добре підготовлені позиції двох БТГ ВДВ противника. Як повідомлялося тоді, вони зазнали таких втрат, що їх довелося повністю вивести з Херсонської області.
«Цього разу 128-а гірська протистояла (порівняно) погано озброєній 205-й козацькій мотострілецькій бригаді (сепаратисти) та виснаженій 83-й бригаді ВДВ. Зрештою, цей наступ мав бути підтриманий наступом 35-ї морської піхоти (мова про 35-ту окрему бригаду морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського, – ред.) з Інгулецького плацдарму, у північному (Давидів Брід) та східному напрямках (Брускинське)», – пише Том Купер.
Послідовність дій наступу
2 ЖОВТНЯ
Початковий багатосторонній штурм швидко знищив позиції 205-го козацького полку в Миролюбівці та Любимівці, змусивши вцілілих росіян тікати (як повідомляється, аж до Берислава, приблизно за 80 км південніше).
Це відкрило опорні пункти в Хрещенівці та Золотій Балці. Тим часом 83-я ВДВ була збита з ладу влучним ударом по її штабу (внаслідок чого загинув щонайменше заступник командира), а вцілілі були змушені швидко відходити в напрямку Дудчан.
Карта Тома Купера – наступ ЗСУ на півночі Херсонщини станом на 2 жовтня
3 ЖОВТНЯ
Росіяни «перегрупувалися» з Михайлівки. При спробі втручання ВКС швидко втратив Су-25 десь у районі Нововоскресенського.
На той час «перегрупування» перетворилося на розгром: росіяни покинули Українку та Біляївку та втекли на південь: станом на 3 жовтня українці звільнили Новоолександрівку та Гаврилівку. А росіяни, підірвавши міст на трасі Т0403, покинули навіть Дудчани, уявляючи «повне й успішне перегрупування в Бериславі».
«Далі на схід, на знак доброї волі та на підтвердження заяви Шойгу про те, що все йде за планом, ВДВ перегрупувалися з Архангельського та Миролюбівки.
35-й морський піхотний полк, схоже, мав невдалий старт, коли одна з його колон була затиснута російською артилерією і втратила кілька машин (це відео крутиться в російських соціальних мережах принаймні три дні). Однак, зрештою, він пройшов і, здається, звільнив Давидів Брід, захопивши кількох сепаратистів», – пише експерт.
Актуальна карта звільнених сіл на півночі Херсонщини станом на 4 жовтня. І це лише ті населені пункти, про які можна говорити. ЗСУ обіцяють багато гарних новин найближчим часом
Артилерія продовжує домінувати
Том Купер пише, що обидві сторони розгортають «багато артилерії»: і росіяни, і українці розгортають сотні БПЛА для постійного пошуку ворожих військ і транспортних засобів. За допомогою ПТРК ці БПЛА підтримують постійний зв’язок із польовим штабом. Як тільки БПЛА виявляють щось особливо цікаве, об’єкт піддається артилерійському обстрілу.
Цікаво, що українці з краще оснащеними безпілотниками 30%, 40%, 50% часу польоту своїх БПЛА витрачають на розвідку власних позицій – просто для того, щоб переконатися, що їх не зможуть знайти російські БПЛА, стверджує експерт.
«БПЛА займаються перш за все пошуком артилерії противника. Щоразу, коли вони знаходять щось, це обстрілюють, поки не буде знищено або поки воно не втече за межі діапазону. Це те, що вони називають «контрбатарейна дія/вогонь», – пише Купер.
Іноді ворожа артилерія не збирається втікати, коли потрапила в ціль, а відстрілюється по артилерії, яка стріляє по ній. Це те, що вони називають «артилерійські дуелі».
Австрійський воєнний аналітик робить висновок: російська піхота «прив’язана». Війська рідко наважуються віддалятися від своїх машин далі, ніж на 100 метрів. Оскільки ці транспортні засоби легко виявити та відстежити – за допомогою радарів, інфрачервоних променів чи систем слабкого освітлення – російську піхоту також легко знайти.
Навпаки, українська піхота часто діє «за милі» від техніки, тобто піхоту ЗСУ знайти набагато важче.
Улюблений спосіб оборони з обох сторін цієї війни – комбінувати все це: і артилерію, і міномети, і ПТРК, і міни, пише Купер. Скажіть: нехай ворог веде в атаку свої танки, потім дайте їм нарватися на мінне поле в обраній відкритій точці, потім розгроміть його з артилерії, мінометів і ПТУР. Вони називають це «зоною вбивства». Ми вже бачили десятки відео, як це відбувається, зокрема, з російськими танкістами.
Чотири російські основні бойові танки підбиті вогнем мін, ПТРК і артилерії десь на Донбасі
У висновку до свого матеріалу Том Купер підкреслив, що артилерія продовжує домінувати у цій війні. І навряд чи це зміниться найближчим часом.
Тэги: