З 16 по 20 січня у Давосі (Швейцарія) відбувався Всесвітній економічний форум. Він проходив під гаслом «Співпраця у фрагментованому світі». У ньому взяли участь рекордна кількість глав держав та урядів – 52, експерти із 130 країни. Вони обговорюватимуть вирішення енергетичних та продовольчих криз, боротьбу з високою інфляцією, низькими темпами зростання та високою заборгованістю, усунення соціальних уразливостей тощо.

«Дещо неочікувано ми з Назаром стали учасниками заходів в програмі World Economic Forum Davos 2023. Що буде, по можливості, виставлятиму. Але що я хочу? Я хочу донести Світу емоцію про «руський мир». Не думаю, що слів вистачить, тому розраховую на свою емоційність. Ніхто і ніколи не відчуватиме того, що відчували ті, хто пережив окупацію. Ми з сином лише будемо намагатися якось донести наші відчуття», - написала Ольга Цілинко на своїй сторінці у Фейсбук напередодні початку форуму.

Ольга Цілинко – відома у Херсоні волонтерка, засновниця громадської організації «Софія», яка об’єднала родини, де виховуються дітки з інвалідністю. Більшість таких родин під час тимчасової окупації знаходилися у місті, бо не мали можливості виїхати. Частіше за все такі родини складаються з мами та діточок. Тож Ольга ухвалила для себе рішення залишатися і продовжити допомагати людям, які в окупації залишилися сам на сам зі своїми проблемами. У Ольги двоє дітей, які стали для неї надійними помічниками.

Разом з 15-річним Назаром волонтерка вирушила до Давосу у складі української делегації.

У Назара була власна місія – шляхом дитячої дипломатії донести до світових лідерів та всього світу інформацію про страшні події, які відбуваються в Україні, про необхідність об’єднатися і продовжувати допомагати нашій державі протистояти ворогу.

Назару вдалося особисто поспілкуватись з Президентом Польщі Анджеєм Дудою, подякувати народу Польщі за неймовірну підтримку України.

Також Назар має спільне фото з екс-прем’єр-міністром Великобританії Борисом Джонсоном, екс-президенткою Естонії Карсті Кальюлайд, яка розмовляла з Назаром українською!

У Давосі багато говорили про Україну та Херсон зокрема

Протягом тижня в Давосі працював Український дім. Фонд Пінчука провів традиційний "Український сніданок", а також виставку "Дім воєнних злочинів Росії", яку проведено в будівлі, де в минулі роки відбувались заходи російського дому. Співорганізаторами виставки, присвяченій фактам порушень прав людини в Україні, стали також українські урядові установи, неурядові організації, ЗМІ.

Ольга Цілинко з Назаром виступали в Українському домі в Давосі 17 січня. Під час презентації проєкту Ukraine is You, який представляли Фонд Віктора Пінчука та PinchukArtCentre, у співпраці з Офісом Президента України.

Спікерами на відкритті Ukraine is You були:

- Анджей Дуда, президент Польщі;

- Пекка Хавісто, міністр закордонних справ Фінляндії;

- Віктор Пінчук, засновник Фонду Віктора Пінчука;

- Андрій Єрмак, керівник Офісу Президента України (відеозв’язок);

- Іван Федоров, мер Мелітополя;

- Дар’я Герасимчук, уповноважена Президента України з прав дитини;

- Олександр Радчук, який знаходився у російському фільтраційному таборі;

- Ольга Цілинко, волонтерка з Херсону, та її син.

Запис трансляції події можна переглянути тут.

Як розповіла Світлана Ковальчук, виконавча директорка конференції «Ялтинська європейська стратегія», яка цьоріч брала участь у Всесвітньому економічному форумі, проєкт «Ukraine is you» - це простір, де поєднується виставка про звільнений Херсон з іншими заходами.

«Ми хочемо показати перемоги України та через що пройшли люди в окупованому Херсоні. Надамо свідчення ув’язнених, покажемо кімнату тортур. Є відео, на якому діти з Херсона, брат та сестричка співають антипутінську пісеньку. Ми хочемо показати, що український народ не зламати, навіть малеча це розуміє», - сказала Ковальчук.

«Ми не жертви, ми – форпост», - промова Ольги Цілинко на Міжнародному форумі у Давосі.

Під час презентації проєкту Ukraine is You Ольга та Назар мали можливість проголосити промову. Далі – мовою оригіналу: "Не має нічого страшнішого на війні, ніж російські військові на землі, коли ти з ними живеш в одному місті. Тому що ти не маєш жодних прав, жодних, ніяких. Ти не маєш ніяких гарантій, що ти вийдеш і що ти повернешся додому. Ти не можеш нікому нічого сказати. Ти не маєш права на себе. Ти не маєш права робити, говорити, дивитися, піднімати очі. Не приведи господь твої очі зійдуться з їхніми очима, це одразу обшуки. Це постійне безправ’я, постійний страх.

Ми показали спротив, ми його показували навіть на рівні маленьких дітей. Під час окупації ми лише двічі зібрали наших дітей, у перший раз було 1-го червня, у день захисту дітей. У приватному секторі ми знайшли куточок, де влаштували маленьке свято дітям, роздали їм залишки кольорової крейди. Бетонна така була дорога. І сказали дітям: «Малюйте, що хочете», щоб діти змогли відволіктися від усього цього. Усі малюнки дітей були про Україну, усі жовто-блакитні. Ми коли це побачили, дуже боялися, що туди приїде патруль. Підлітки чергували по вулиці, на випадок, якщо приїде Z-ка і V-ка, щоб ми швидко втікли.

При тому що батьки весь час були дуже обережними з дітьми. Тому що дитина видає (своє ставлення до України). При спілкуванні з російськими військовими або з тими колаборантами, які перейшли на їхній бік, дитина видає себе. Всі ці 9 місяців окупації, батьки намагалися нівелювати тему України з дітьми. Бо діти лише про це.

Ми намагалися зберегти свою українськість. Найстрашніше, що відбувається – це вщент зруйновані села. Специфіка півдня України така, що саме село береже культуру. Зараз село знищується. Це буде титанічна праця, щоб відновити те, що було знищено.

Під час окупації не можна було говорити українською, не можна було бути у жовто-блакитному одязі. Бібліотеки спалені. Об мою сукню-вишиванку під час обшуку витирав ноги російський солдат, своїми берцями. Все знищувалося живцем, безапеляційно і це дуже страшно.

Тому ми дуже просимо, щоб нас почули. Ми розуміємо, що ця війна – це надовго. Ми дуже просимо скорочувати цей час. Тому що це непоправна втрата. Це не жарти і не популізм, це не зупиниться, якщо не перемогти. Це та сила, яку не зупиняє нічого. Там не має емпатії, там не має цивілізації. Це орда, яка стирає усе на своєму шляху. Це дійсно дуже страшно і дуже ламає людей. Я на собі це бачу, я бачу це на своїх дітях. Це дуже сильно порушує психіку. І над цим нам ще працювати і працювати.

Але ми не жертви, ми – форпост. Україна стала форпостом для всієї Європи. Ми не жертви, ми не принижуємо себе, ми показуємо, як ми можемо боротися. Я зі своїми дітьми виходила на мітинги, коли зайшли рашисти в місто і почалася окупація Херсону. Ви бачили, як ми себе показали, весь світ цього не очікував.

Але так сталося географічно і так сталося історично, що вони нас не можуть сприймати, вони не можуть нам вибачити нашу цивілізацію, наш обраний шлях. Обраний шлях до вас, шановна Європо, шановний Захід. За це ми просимо захисту.

Я запрошую до нас, коли хто забажає. У нас дуже гостинні люди, ми вас тепло приймемо і спробуємо вам показати, що усі зусилля, які спрямовані на визволення України не були марними. І за це дякуємо вам дуже", - сказала Ольга.

Фото зі сторінки у Фейсбук Ольги Цілинко

Приєднуйтеся до нас:
Telegram-канал «Херсонська Гривна»
Google News

Коли загояться воєнні рани Кінбурна?

Будівельні матеріали для порятунку житла в Херсоні ‒ безкоштовні

«Зернова ініціатива»: чому обсяги експорту української агропродукції знижуються

«Зараз у нас є можливість закінчити цю війну. Назавжди». Історія Героя з позивним Херсон

Бізнес у тимчасово окупованому Мелітополі: гастролі підприємців з РФ та способи наживи місцевих зрадників