• 
• 
• 
• 

11 листопада 2022 року Херсон прокинувся у вже звільненому від російських окупантів місті. Того дня звістка про деокупацію розлетілася містом миттєво. Уже до обіду херсонці на ринках, у магазинах, на вулицях та взагалі – скрізь обговорювали лише одну тему: довгоочікувану волю від ненависних загарбників. Містяни почали вільно пересуватися містом, особливо людно було на головній площі міста – Свободи.

12 листопада весь світ уже знав, що Херсон, єдиний обласний центр, який на початку повномасштабного вторгнення спромоглася захватити армія РФ, – звільнений. Від самого ранку на площу Свободи почали сходитися херсонці, приїжджати військові. Люди віталися, спілкувалися, ділилися враженнями та спогадами, фотографувалися з воїнами ЗСУ та щиро дякували за звільнення.

На площі були встановлені старлінки й генератори для зарядки пристроїв, адже при відході окупанти зруйнували ЛЕП на Бериславщині та вишки мобільного зв’язку, залишивши місто в темряві, без води та мобільного зв’язку. Тисячі людей того дня з ранку до вечора перебували в самому центрі Херсона. Вир щасливих емоцій відчувався на фізичному рівні, містяни не стримували їх – вони щиро раділи та відчували себе найщасливішими у всесвіті.

 

Херсон, площа Свободи, 12.11.2022 р. Фото автора.

На в’їзді до міста та в деяких районах з’явилися блокпости, на яких військові ЗСУ зупиняли автівки й перехожих, щоб перевірити документи. Зазвичай такі перевірки переростали у фотосесії, обійми та коротенькі дискусії про херсонське життя-буття.

Херсон, 12.11.2022 р. Український блокпост на Корабельній площі. Фото автора.

 Херсон, 12.11.2022 р. Привітний воїн ЗСУ з шевроном «Херсон» перевіряє документи. Фото автора.

У місті з 17:00 до 8:00 починає діяти комендантська година.

13 листопада святкування звільнення Херсона продовжилося. Містяни та гості міста: військові, блогери, журналісти, чиновники – усі були в центрі Херсона. До машин із генераторами та старлінками додалися вантажівки з гуманітарною допомогою. Херсонцям роздавали хліб і пакунки з продуктами, працювали мобільні бригади медиків.

Проте вже на третій день після деокупації українська влада закликала жителів Херсона та інших населених пунктів правобережної частини області евакуюватися до більш безпечних регіонів країни. Зробити це влада просила через загрозу обстрілів та зруйновану критичну інфраструктуру, яка забезпечує постачання електроенергії, води та тепла.

«На правобережній Херсонщині залишається висока ймовірність ворожих обстрілів. Російська армія, тікаючи, від безвиході починає воювати з мирними людьми», - написав у Telegram 13 листопада очільник Херсонської ОВА в той час Ярослав Янушевич.

Влада тоді підкреслила, що допоможе евакуюватися всім, хто забажає уберегтися від можливих обстрілів.

Але в херсонців тоді ще не виникало ніякого бажання кудись виїжджати. Містяни раділи звільненню та намагалися впоратися з побутовими проблемами. Щодня херсонцям доводилося тягати десятки літрів води, шукати можливість підзарядити хоч трохи телефон та знайти місце, де ловить український зв’язок.

До слова, такі місця були, хоч і не багато. Одне з них – міст у мікрорайон Корабел. У перші дні визволення Херсона від окупантів, там уздовж дороги паркувалися десятки автівок – люди ловили сигнал українських провайдерів та розмовляли або переписувалися з рідними й друзями.

Напередодні 14 листопада в соцмережах херсонська влада повідомила, щоб люди з безпекових міркувань не збиралися на площі Свободи. Містом поповзли чутки, що приїде Президент. І справді, саме 14 листопада Зеленський відвідав деокупований Херсон, де відбулася офіційна церемонія підняття національного прапора.

 

Зеленський у Херсоні, 14.11.2022. Фото: В.Зеленський/Facebook

Попри прохання влади не приходити на площу Свободи того дня, там зібралися тисячі херсонців, які вітали представників української влади та раділи підняттю прапора.

15 листопада вже звільнений Херсон все частіше чув роботу української артилерії. Гучні «вильоти» іноді лякали містян, проте кожен розумів, що це вкрай необхідна робота ЗСУ: Сили оборони знищують склади боєприпасів, техніку, живу силу та логістичні шляхи військ РФ.

Ідуть стабілізаційні заходи, працює Нацполіція, почалося розмінування адмінбудівль. Встановлено три місця, де російські окупанти влаштовували тортури для мирних жителів.

Проблема відсутності води для містян – найнагальніша. Бутильовану воду почали привозити благодійні організації та волонтери. Але її було замало. Більшість херсонців для санітарних потреб набирали воду в Дніпрі, а для приготування їжі йшли до місць, де були свердловини.

Читайте також: Херсонський блекаут: як рік тому містяни виживали без електрики та води

Одне з таких було на вулиці Марії Фортус у Нафтогавані. Із 6 листопада багато містян набирали там воду. Але саме 14 листопада рашисти з лівого берега обстріляли свердловину та влучили в приватні будинки, розташовані поруч. Містом поповзли чутки, що навпроти – на лівому березі сидять снайпери й чекають, коли буде скупчення людей, щоб обстріляти.

Відчуття небезпеки наростало, проте Херсон тримався.

16 листопада в Херсонській громаді змінили час комендантської години з 19:00 до 6:30. Запрацювала «Укрпошта». Мобільний зв’язок став більш-менш сталим. У деяких районах волонтери та благодійні організації встановили генератори для зарядки телефонів та ліхтарів.

Влада повідомила про роботи з розмінування будівель та вкотре закликала людей евакуюватися. Громадяни на заклики поки що не реагували – херсонці були зайняті вирішенням побутових проблем та уважно слідкували за новинами, сподіваючись, що незабаром і з лівого берега будуть радісні новини.

Ніхто ще не розумів, яка небезпека очікує на Херсон.

Читайте також: Школи, церкви, пункти незламності – окупанти прицільно б’ють по цивільних об’єктах Херсонщини (фото)

17 листопада армія РФ обстріляла із застосуванням РСЗВ та танків річковий порт, житлові квартали Херсона, Чорнобаївку, Антонівку, Придніпровське, Токарівку та Одрадокам’янку.

Про перший обстріл Херсона «Гривні» розповіла жителька мікрорайону Корабел Ольга Валентинівна:

«Ніч у листопаді починається рано – близько 17:00. Зазвичай у цей час ми із сусідкою виходили на балкони (вони поруч) і розмовляли про різне. Так було і в той вечір. Ми розмовляли, жартували, ділилися спогадами та емоціями. Аж раптом у небі щось спалахнуло дуже сильно, а потім ми почули гул і потужний вибух десь зовсім поруч. Посипалося скло, летіли шибки, волали сигналки на машинах. Будинок здриґнувся.

Через хвилин 10 після цього пекла я пішла подивитися, де стався вибух. Виявилося, що ворожий снаряд розірвався на даху сусіднього будинку. У моєї сусідки відтоді почалися панічні атаки. Вона виїхала з міста 20 листопада до Одеси, проте й там вона дуже нервує, коли місто атакує ворог. А я виїхала 26 листопада – за два дні до того потрапила під шалений обстріл в одному з районів Херсона. Вижила дивом», - згадує херсонка.

Відтоді Херсон та вся прибережна зона – під щільним вогнем ворога з лівобережжя. Проте віра в перемогу ЗСУ допомагає всьому правобережжю Херсонщини відновлювати життя навіть у складних безпекових умовах.
Херсон живе й буде жити, попри намагання ворога помститися місту-герою за його стійкість, незламність та волю бути українським містом.

Читайте також: В обігу з’явилася нова 10-гривнева монета «Антонівський міст» – до річниці звільнення Херсонщини

 Головна світлина: Getty Images

Тэги: