Надзвичайна подія сталася в біосферному заповіднику «Асканія-Нова» імені Фрідріха Фальц-Фейна, розташованому на окупованій частині Херсонщини: у лютому тут загинули 23 молоді страуси. Через відсутність зв’язку з українськими ветеринарними службами відібрані зразки змушені були передати до Чаплинської «лікарні ветеринарної медицини», яка працює під російським прапором. Її «фахівці» відправили зразки до кримської лабораторії і винесли вердикт: пташиний грип.

Джерела видання в смт Асканія-Нова Каховського району стверджують, що причина смерті птахів могла бути зовсім іншою. Проте через окупацію остаточно встановити її немає можливості. Окупаційна влада ж, у свою чергу, через «спалах пташиного грипу» 23 лютого оголосила суворий карантин в Асканії-Нова та 10-кілометровій зоні навколо селища. Однак самі окупанти навіть і не думали дотримуватися пов’язаних із цим обмежень.

Про те, що оголошений на території селища «карантин» є звичайнісінькою бутафорією, тут переконалися 20 березня. Цього дня до них прилетіли на ґвинтокрилі «високі» гості: гауляйтер Херсонщини Володимир Сальдо та перший заступник керівника адміністрації президента РФ Сєрґєй Кірієнко. Зустрічати їх прибіг нікому не відомий чоловік, який представився «директором» біосферного заповідника.

З’ясувалося, що росіяни встигли зареєструвати у своєму державному реєстрі клон цієї наукової установи та що наказ окупаційного «Міністерства природних ресурсів та екології Херсонської області» про «призначення» Дмитра Мещерякова її «директором» з’явився ще 28 лютого 2023 року.

Гості спокійно розгулювали по території заповідника, ніби жодного карантину тут не оголошували. Спокійно почуваються і розташовані тут російські війська. Окупаційна влада не проводила жодних карантинних заходів, а новоявлений «директор» навіть заявив, що збирається розвивати тут туризм.

«Судячи з усього, Мещеряков навіть не в курсі, що «Асканія-Нова» є природоохоронною науково-дослідною установою міжнародного значення, а не розважальним закладом. Наш заповідник починається зі степу, степом і закінчується. Попри безліч проблем, його співробітники продовжують доглядати за тисячами гектарів заповідної території. Так, до окупації тут проводили екскурсії, але лише в тій мірі, щоб не нашкодити природі. Тож серйозно говорити про туризм можуть лише люди, які дуже далекі від усього цього», – на умовах анонімності розповіли жителі Асканії-Нова.

Про це ж 24 березня на своїй сторінці у Фейсбук повідомили й представники самого заповідника.

«Через встановлення окупаційною адміністрацією фактичного контролю над біосферним заповідником подальше збереження цієї природоохоронної, науково-дослідної установи міжнародного значення не може бути забезпечене українською адміністрацією та знаходиться під безпосередньою загрозою», – йдеться в їхньому зверненні.

На думку голови та співзасновника Української природоохоронної групи Олексія Василюка, заповідні степи «Асканії-Нова» не становлять особливого інтересу для окупантів. Для них це – просто трава серед безкраїх полів. Підтверджується це й діями росіян, які з 23 жовтня 2022 року розмістили на території селища й заповідника свою військову техніку та оголосили про «націоналізацію» всього державного майна на захопленій території.

Першим ділом загарбники відібрали в заповідника 2 автомобілі, трактор із причепом, дослідницьке обладнання і вогнепальну зброю, яка належала службі державної охорони природно-заповідного фонду, перекрили доступ до частини дендропарку, почали їздити важкою технікою ділянками заповідного степу й рити там свої окопи. З вини окупантів у 2022 році на території «Асканії-Нова» сталося три пожежі на загальній площі майже 1,4 тис. га. Над охоронною територією постійно пролітає на низьких висотах військова авіація, що спричиняє паніку в диких тварин і навіть призводило до їхньої загибелі.

Є побоювання, що російські окупанти готуються до вивезення тварин із заповідника. Бо, до прикладу, на початку листопада 2022 року перед звільненням Херсона загарбники розграбували місцевий зоокуточок, а 17 грудня вони вивезли до Криму тварин з міні-зоопарку, розташованого на станції юних натуралістів Каховської міської ради на лівобережжі Херсонщини. Проте з масштабами великої «Асканії-Нова» їх, звісно ж, не порівняти.

«На території заповідника у вільному стані утримується біля 1,5 тисячі одних тільки копитних з усього світу, які протягом багатьох поколінь пристосовувалися до українського степового клімату. Тож це не азіатські, а українські антилопи, коні Пржевальського, зебри, бізони. Якщо з ними щось станеться, просто завезти замість них нових не вдасться, а ми втратимо приклад акліматизації великої кількості тварин протягом більше ніж ста років. Також заповідник критично залежний від подачі електроенергії, бо місцевий дендропарк щодня має поливатися водою з артезіанських свердловин. Якщо полив припиниться, то всі дерева і кущі в посушливому степовому кліматі загинуть, а мальовничі озера висохнуть. Саме тому цьому заповіднику нашкодити найлегше», – каже Олексій Василюк.

Для збереження тварин треба мати й корм. Власними силами в заповіднику запаслися сіном, якого має вистачити до осені. Чималу допомогу цьому та іншим заповідникам надавали й продовжують надавати благодійники. Однак завдяки такій допомозі навряд чи вдасться довго утримувати всі об’єкти природно-заповідного фонду, які постраждали від російської агресії. Тим більше, що місячний фонд зарплати в одній лише «Асканії-Нова» становить біля 2 млн грн. Плюс утримання території, пальне, необхідні препарати для тварин і рослин.

До того ж, за словами Олексія Василюка, основні загрози, що можуть виникнути для заповідника, ще попереду. Адже звільнення «Асканії-Нова» означатиме й звільнення всього півдня України. А через його розташування неподалік від адміністративної межі з Кримом заповідник може бути деокупованим в останню чергу.

«Тому ми вже зараз формуємо фонд для його відновлення після війни, до якого можуть долучитися всі охочі. Бо навряд чи окупація завершиться мирно для Асканії-Нова. Хоча, звісно, хочеться вірити в краще», – додав Олексій Василюк.

Як доповнили у своєму зверненні представники заповідника, надалі підтримку їхньої роботи за рахунок благодійних надходжень вони здійснювати не можуть до звільнення лівобережної Херсонщини з-під російської окупації.

«Проте постає нагальна потреба матеріальної підтримки працівників, що не погодилися на співпрацю з окупаційною адміністрацією. Усі зусилля найближчим часом ми цілковито скеруємо на допомогу співробітникам, які були змушені тимчасово полишити установу. Ця допомога буде не менш важливою, адже наступне відновлення заповідника після звільнення залежатиме саме від цих Людей», – написали вони у своєму зверненні.

Як російські окупанти ставляться до наших природоохоронних територій, добре видно на прикладі створеного в 2019 році національно-природного парку «Кам’янська Січ». Він знаходиться в Бериславському районі, повністю звільненому 11 листопада 2022 року. На його території розташовані залишки єдиної не затопленої козацької Кам’янської Січі з могилою кошового отамана Костя Гордієнка, де створили відділення національного заповідника «Хортиця».

Понад 12 тисяч га степу з 50-кілометровою береговою лінією вздовж Каховського водосховища та унікальними історичними пам’ятками загарбники перед своїм відступом замінували й щодня обстрілюють з усіх можливих видів зброї. Через це поки неможливо порахувати всі обсяги нанесених природі збитків.

«Поки нам вдалося обстежити десь до 20% суходолу і нарахувати збитків більше ніж на 100 млн грн. Це при тому, що ми навіть не починали рахувати збитки щодо іхтіофауни, пов’язані, зокрема, з різким зменшенням рівня води у водосховищі. Вона відійшла в деяких місцях на 17 метрів від берега, а рівень впав на 3 метри 18 см – такого ніколи не спостерігалося за весь час існування Каховського водосховища. Але зайнятися підрахунками на цій території ми не можемо через постійні обстріли. Буває, за одну добу до нас прилітає з лівого берега 60 російських снарядів. А 19 березня у нас була пожежа, яку ми гасили з дороги дві з половиною години. Якби ми могли підійти ближче до вогню, то погасили б значно швидше. Але не могли: навколишні поля ще не обстежені й не розміновані», – пояснив директор НПП «Кам’янська Січ» Сергій Скорик.

За його словами, на території парку вже вигоріло близько 1 тисячі гектарів земель, внаслідок чого постраждало багато червонокнижних рослин. А ще потрібно дослідити, скільки дерев знищили окупанти, де понаривали собі бліндажів і де порозливали дизпаливо. Не досліджені ще всі місця прильотів: на перевірку кожної вирви потрібно біля півтори години.

Лише за 7 місяців окупації на території парку росіяни знищили такі рідкісні рослини: дрік скіфський (633 екземпляри), ковилу шорстку (402), ковилу волосисту (832), ковилу Лессінга (2384), ковилу українську(456)та інші. Розграбували російські військові й майно національно-природного парку: після візиту «другої армії світу» тут зник транспорт, гумовий човен, меблі та інші речі, зруйновані офісні приміщення.

«Те, що вже вдалося побачити на «Кам’янській Січі» з боку доріг – вражає дуже сильно. Я бачив там величезну кількість нерозірваних боєприпасів від різних систем, окопи, фортифікаційні споруди, порубані дерева, вигорілий степ. Якщо так виглядає решта території – то це справді катастрофа. Але я маю надію, що окупанти укріплювались лише вздовж доріг і мостів, а не в глибині степу. Тож, можливо, там пошкодження не такі великі. Втім, остаточно про це можна буде сказати лише після розмінування територій і їхнього обстеження», – прокоментував Іван Мойсієнко, завідувач кафедри ботаніки Херсонського державного університету, член правління Української природоохоронної групи.

За словами експерта, значно важче говорити про ситуацію на об’єктах природно-заповідного фонду лівобережної Херсонської та Миколаївської областей, які досі залишаються в окупації. Від викликаних військовими діями пожеж вигоріли величезні площі Чорноморського біосферного заповідника, національних природних парків «Олешківські піски», «Нижньодніпровський». Сильні пожежі почалися вже навесні 2022 року і окупанти не дозволяли їх гасити.

На суцільну пожежу перетворили окупанти Кінбурнську косу. Лише за перші 6 місяців повномасштабної війни працівники НПП «Білобережжя Святослава», до складу якого входить коса, за даними аналізу супутникових знімків, нарахували площу пожеж у 5,2 тис. га. Але за деякими оцінками загалом ураження тут становили до 10 тис га, тобто близько 30% лісів Кінбурна.

«Тієї коси, яку ми спостерігали у 2021 році, вже не побачимо ніколи, бо висадка різних видів сосни проводилася протягом десятиліть. Та головне – знищено багато унікальних природних реліктових насаджень, які неможливо відновити», – каже Павло Холодняк, заступник директора НПП «Білобережжя Святослава».

Важка ситуація, за словами опитаних виданням експертів, залишається і в колективах національно-природних парків і заповідників, які опинилися в окупації. Через присутність російських військових їхня діяльність зараз дуже обмежена. Також є випадки співпраці з окупантами деяких посадовців.

«Колаборантом виявився заступник директора НПП «Нижньодніпровський» Кірін Дмитро Леонідович і заступник директора НПП «Джарилгацький», екскерівник Держекоінспекції в Херсонській області Суворов Сергій Олегович. Обидва вони відсторонені із займаних посад, а перед звільненням правобережної Херсонщини 11 листопада 2022 року втекли на окуповану територію. Також росіяни почали призначати своїх «директорів» у захоплені ними парки й заповідники. Але навряд чи вони роблять це для того, щоб займатися там природоохоронною діяльністю. Принаймні про це нікому нічого не відомо. Більшість співробітників цих установ навіть в очі не бачили російських призначенців», – пояснив Іван Мойсієнко.

Одним із перших росіяни захопили Азово-Сиваський НПП, а його «директором» призначили Поповчука Євгенія Сергійовича, який встиг отримати російський паспорт. Він досить довгий час до 2020 року очолював цей національний природній парк, а також є головою генічеської громадської організації товариства мисливців і рибалок «Чинтрель» і депутатом Генічеської міської ради від «ОПЗЖ». Саме Поповчук допомагав російським окупантам грабувати літню резиденцію президента України на острові Бирючому та перетворив природоохоронну територію в розважальну зону для російських військових і колаборантів.

Розташований в Скадовському районі НПП «Джарилгацький» «очолив» нікому тут не відомий Страмнов Сергій Анатолійович, який в російському реєстрі юридичних осіб вказаний громадянином РФ. Там же зазначено, що основним видом діяльності незаконно створеної окупантами «державної автономної установи природний парк «Джарилгацький» є мисливство, відлов і відстріл диких тварин. Також ця «установа» збирається надавати послуги з рибальства, видобутку глини й солі, будівництва, перевезення пасажирів водним транспортом, екскурсійні послуги та послуги ресторанного бізнесу. Схожі види «діяльності» окупанти прописали й для інших захоплених природоохоронних установ Херсонщини.

Найбільший і один із найстаріших в Україні Чорноморський біосферний заповідник «очолив» житель села Гладківка Скадовського району Жданюк Ігор Петрович. Він із самого початку пішов на співпрацю з окупантами, за що отримав також «посаду» заступника гауляйтера Голої Пристані Геннадія Недялкова.

За словами експерта Івана Мойсієнка, окупанти також викрадали працівників природних парків і заповідників. Найдовше з них – більше року! – перебуває в полоні 35-річний співробітник НПП «Білобережжя Святослава» Сергій Лейбак. Його разом із колишнім співробітником цього ж парку Анатолієм Ізбашем викрали російські військові ще 19 березня 2022 року. Сталося це на Кінбурнській косі між селами Василівка й Геройське

«Вплив російської окупації на всі наші об’єкти природно-заповідного фонду, та й не тільки на них, дуже великий, – підсумував Іван Мойсієнко. – Взагалі, вперше з часів Другої світової війни ми маємо такий потужний негативний вплив на природу. І наслідки цього нам доведеться долати ще дуже довго».

Олег Батурін, investigator.org.ua