Російські військові заради забави днями влаштували сафарі на тварин, що живуть на заповідному острові Бирючий, який є продовженням Федотової коси в західній частині Азовського моря. Вони відстрілюють оленів і ланей, яких тут акліматизували майже сотню років тому. Лише за один день вони вивезли два «Урали», заповнені мертвими тваринами, пише Нижні Сірогози.City.
САФАРІ В ЗАПОВІДНИКУ
Днями надійшла інформація від місцевих жителів, що на острові Бирючий, який є частиною Азово-Сиваського національного природного парку, окупанти влаштували масове полювання на тварин. Лише за один день вони вивезли два «Урали», заповнені мертвими оленями й ланями.
Скріншот: telegram.com
За повідомленням очевидця, авто були позначені свастикою «V», і він припускає, що ймовірно, це були кадирівці.
Бирючий росіяни окупували навесні 2022 року, попри те, що туди доволі складно добратися. Адже залежно від сезону, погодних умов і нагінних явищ в Азовському морі, Бирючий може бути островом або півостровом.
Скріншот: goole.com.maps
ЗАГАДКИ БИРЮЧОГО
Острів-півострів Бирючий є продовженням піщаної Федотової коси, розташованої між Азовським морем і лиманом Утлюцький. З материковою частиною його з’єднує вузький перешийок завширшки менше 10 м. Тож у географічному розумінні Бирючий стає островом лише восени, коли на морі починаються часті шторми, які ховають перешийок під водою. Або на короткий проміжок часу в інші пори року, якщо під дією вітрів посилюються нагінні явища на Азові. Розміри цей острів має чималенькі — його протяжність 24 км, а ширина 5 км.
Острів-півострів Бирючий в Азовському морі
До речі, адміністративно Бирючий належить до Херсонської області, а ось територіальну прив’язку має до Запорізької. Потрапити туди суходолом можна лише через селище Кирилівку Мелітопольського району Запорізької області. Та добратися в такий спосіб можна тільки за гарної погоди, бо як заштормить — вузький перешийок заливає водою і півострів стає островом, тоді єдиним транспортним засобом є катер.
Можливо, саме з такою природною ізоляцією пов’язана назва острова Бирючий. Адже в перекладі з тюркської мови «бирик», «бирюк» — це самотній одинокий вовк, тому його ще називають Вовчий.
Унікальна екосистема Бирючого
ОСТРІВЕЦЬ СТЕПУ СЕРЕД МОРСЬКИХ ЛАНДШАФТІВ
На заповідній території Бирючого склалася своя унікальна екосистема, яка утворилася завдяки віддаленому розташуванню та періодичній ізоляції від суші. Це острівець дикої степової природи серед морських ландшафтів.
Завдяки наявності джерела прісної води та науково проведеної акліматизації прижилися в бирючанському степу завезені ще в 1950-ті роки дерева: тополі, дуби, акація, гледичія, лох сріблястий (у народі його називають маслина). Останнього на острові, аж 320 гектарів! Дерева розрослися і, як лабіринтом, порізали густими лісосмугами заповідну територію.
Заповідний степ Бирючого
На Бирючому — унікальне різнотрав’я, яке на материку не зустрічається. Тутешній степ зовсім не такий, як, наприклад, в Асканії-Нова. Ростуть тут саме приморські види рослин, які пристосувалися до черепашкового ґрунту й шалених солоних штормів.
В одному з інтерв’ю ще напередодні російського вторгнення в Україну старший науковий співробітник Азово-Сиваського національного природного парку Віталій Коломійчук розповів, що з острова Бирючий описано 8 нових для науки рослин, а флора цієї території — унікальна.
Учений навів приклади:
«Дуже цікаві рідкісні кримські рослини залишились у рефугіумі на Бирючому острові. Це пізньоцвіт анкарський, золотоборідник цикадовий — злак, який був поширений на Джарилгачі та залишився невеличким анклавом на Бирючому».
На території Азово-Сиваського національного природного парку зростають 38 видів грибів і рослин, занесених до Червоної книги України. Нині ж ця унікальна рослинність опинилася під колесами техніки російського агресора, що пересувається островом куди заманеться. Нехтуючи тим, що це заповідна територія з унікальною екосистемою.
ОСТРІВ ГЕНЕТИЧНИХ І АКЛІМАТИЗАЦІЙНИХ ЕКСПЕРИМЕНТІВ
Бирючий став місцем прихистку для безлічі видів рідкісних птахів та тварин, багато з яких занесені в Червону книгу. А табуни копитних тварин, які вільно пересуваються островом, стали його візитівкою.
Табуни копитних стали візитівкою Бирючого
До російського вторгнення 2022 року місцеві єгері нараховували на Бирючому 2500 ланей, понад 1000 благородних оленів, більше ніж 130 туркменських куланів. Є тут і муфлони, і дикі кабани, і зайці, і багато інших тварин, а також гніздиться або мігрує безліч птахів. До речі, завдяки теплим зимам, рідкісні птахи давно не відлітають з Бирючого і живуть там круглий рік.
У липні 1927 року, за радянської влади, острів Бирючий увійшов до складу заповідника «Надморські коси», структурного підрозділу заповідника Асканія-Нова. І з того часу цей унікальний острів був своєрідною польовою лабораторією академії наук СРСР.
У 1928 році в Асканії-Нова вивели гібридну форму благородних оленів пристосованих до життя не лише в лісі, а й у степу теж. Це були складні гібриди маралу, кримського і кавказького оленів. Вже в 1929 році привезли на Бирючий двох самиць і самця цих гібридів. Спочатку тримали їх у вольєрі, бо не було такого досвіду, щоб на морській косі олені вільно випасалися. Але тварини почали швидко розмножуватися. Науковці зрозуміли, що ці гібридні олені виживуть на острові за будь-яких умов, і випустили їх у заповідні угіддя Бирючого.
Бирючанські олені — результат багаторічної гібридизації
У 1946 та 1951 роках на острів завезли нову партію оленів. Це також були гібриди, але дещо інші — американського благородного та бухарського оленів. Цих тварин одразу випустили в дику природу.
Шляхом вільного схрещування гібридних оленів, завезених на Бирючий у 30-ті та 40-ві роки, утворилася популяція унікальних бирючанських оленів, які є найбільшими в Україні. Завдяки ізольованості, хорошим кормовим умовам, відсутності контактів з іншими тваринами та худобою, із часом на острові утворилася висока щільність цієї популяції. Наразі це стійка форма, яку закріпили працівники заповідно-мисливського господарства шляхом регулярного селекційного відбору.
Роги бирючанських оленів мають добре розвинену крону. На міжнародних виставках мисливських трофеїв у Будапешті та у Пловдиві роги цього оленя неодноразово отримували золоті медалі.
До речі, олені — це не лише гордість місцевих єгерів, до російської окупації це була непогана стаття доходів національного парку. Збір скинутих оленячих рогів та їхня художня обробка стала суміжною професією єгерів. Вироби з рогів бирючанських оленів — крісла, люстри, підсвічники, столики — користувалися великим попитом серед приїжджих.
Ще один цікавий факт про бирючанських оленів: до 1961 року з молочних рогів оленів у Асканії-Нова робили ліки. Повернулися до цієї практики в двохтисячні роки. Але намагання єгерів заробити на ліках з пантів не давали можливості заповіднику розвиватися, хіба що «протриматися».
Бирючанські олені
До речі, на Бирючому було офіційно заборонено полювання. Дозволялося лише проводити селекційний відстріл копитних. Бо в природному середовищі слабких тварин прибирають хижаки, а на Бирючому ніколи не водилися ні вовки, ні ведмеді, які в дикій природі виконують роль санітарів. Тож щоб серед тварин, які живуть в ізольованому просторі, не було епідемій, єгері відстрілювали хворих і поранених оленів і ланей. За цим завжди слідкувала інспекторська служба.
Зараз же окупанти, хижацьким способом відстрілюючи бирючанських оленів заради розваги, знищують підсумки столітньої селекційної роботи науковців.
ЯК ФОРМУВАЛАСЯ ФАУНА БИРЮЧОГО
У гаях, що розрослися на Бирючому, вільно блукають не лише стада благородних оленів, а й ланей.
Бирючанські лані (даніели)
У 1951 році із заповідника Асканія-Нова на острів Бирючий завезли ланей (даніел). У 1960 році їх було лише 24 особини, а в 1984 році поголів'я зросло до 852 голів. Напередодні російського вторгнення даніел нараховували більше 2500 особин. Щорічно відловлювали понад 100 голів цих тварин для переселення до зони широколистяних лісів України.
Дитинчата даніел майже непомітні серед високого різнотрав’я Бирючого
Аналогічний процес адаптації та акліматизації до місцевих природних умов на Бирючому пройшли багато видів тварин.
У 1976 році також з Асканії-Нова надійшло 10 особин муфлонів, які тут добре прижилися. У 1982 році заради експерименту завезли 14 голів куланів, які вже у 1984 році дали приплід. Добре розмножилися фазани, привезені із розплідника Холодна Гора, що в АР Крим. З інших акліматизованих тварин у заповіднику зустрічаються єнотовидні собаки.
На Бирючому чудово акліматизувалися кулани
Чудово почуваються на острові місцеві тварини: лисиці, зайці, тушканчики, тхори та багато інших. А ось вовки на Бирючому ніколи не мешкали. Проте дрібні хижаки — шакали, лисиці — є. А ще — койоти. Вони прийшли на Бирючий з Ростовської області по льоду кілька років тому, коли були сильні морози й море стояло. І дуже добре почуваються, адже природних ворогів у них тут немає. Розплодилися так, що місцевим єгерям довелося в довоєнний час їх відловлювати й переправляти із заповідника.
ЩЕ ОДНЕ БАГАТСТВО БИРЮЧОГО — РИБА Й ПТАХИ
Різноманітність пташиного світу Бирючого просто вражає. На острові зареєстровано 197 видів птахів, з них до 30 видів — представники Червоної книги.
Окремі види птахів на Бирючому утворили цілі колонії
Серед степових просторів острова вільно почуваються дрохви, сапсани, боривітри, беркути, журавлі та, звичайно ж, чайки. Зустрічаються на Бирючому стрепет та орлан-білохвіст, занесені до Європейського червоного списку. Із 2016-го на острові з’явилися рожеві фламінго. Часто прилітають рожеві пелікани. Гніздяться два види лебедів: кликуни й шипуни. Навіть дрохфа живе, яка занесена до Червоної книги Міжнародного союзу охорони природи. Це дуже рідкісний у світі птах, єдиний вцілілий представник свого роду. На всій території України налічується приблизно лише тисяча особин. А червонокнижних бакланів на території заповідника — сила-силенна.
Пташиний Ноїв ковчег Бирючого
У басейні Азовського моря налічується до 130 видів риб: прохідних, напівпрохідних, прісноводних, морських, ставкових та садкових. У районі заповідника нараховано близько 70 видів. У водах біля Бирючого зустрічаються цінні осетрові: білуга, осетр і севрюга.
ОКУПАЦІЯ
Наразі не лише острів Бирючий, а й вся територія Азово-Сиваського національного природного парку потерпає від російської окупації. Це унеможливлює належне утримання і догляд за тваринами, довіз кормів і води, адже знищено повністю або частково обмежено кормову базу для багатьох представників фауни цієї заповідної території. Через бойові дії гинуть тварини, вони перестають розмножуватись, підриваються на мінах, молодняк не виживає. Війна порушила природні коридори та шляхи міграції птахів, місця їхнього природного проживання, унеможливлює гніздування.
«По суті, ця територія нині стала військовою базою росіян, тому що вони там фактично зробили військовий полігон, куди приїжджають мобілізовані з РФ. Звідти їх відправляють у різні напрямки, зокрема Запоріжжя чи Херсон», — повідомив депутат Херсонської обласної ради Сергій Хлань.
Він додав, що на Арабатській стрілці, від якої до острова Бирючий лише 18 морських миль, окупанти облаштували вертолітний майданчик, а під час «чергових навчань» просто почали відстрілювати червонокнижних білих лебедів, що зимували на Азові. Також внаслідок обстрілів і запусків ракет військами РФ на берег Азовського моря викидає мертвих дельфінів.
Нині єгері, які залишилися на Бирючому, переймаються через нову загрозу. Вона може виникнути через необережне поводження окупантів з вогнем, проведенням навчань із застосуванням стрілецької зброї і обстрілів території. Адже на острові за будь-якої пори року постійно дмуть вітри. Тож не дай Боже хоч малесенька іскра — і загасити пожежу буде неможливо. Згорить усе блискавично, разом із тваринами.
УЛЮБЛЕНИЙ ОСТРІВ ГЕНСЕКІВ І ПРЕЗИДЕНТІВ
На початку ХХ століття на Бирючому створили невелике поселення, яке назвали Бухтою. Жили на острові здебільшого переселенці з усієї України, які організували рибальську артіль та вівцеферму.
У 1969 році у Бухті сталася повінь. Вона буквально стерла з лиця землі маленьке село, жителів якого евакуювали до Генічеська. Після відступу великої води люди так і не повернулися до Бухти, згодом бульдозери зрівняли залишки поселення із землею.
На місці рибальського селища Бухта зараз знаходиться один із кордонів з однойменною назвою
Сьогодні на території острова є селище Садки, в якому до російської окупації проживав персонал заповідника (25 осіб). Адже в 1993 році Бирючий став частиною Азово-Сиваського національного парку.
Маяк Бирючий заснований у 1878 році
Також на острові є маяк, його понад 70 років доглядає одна родина — три її покоління. Ще є розташовані бази відпочинку, які здавали відпочивальникам.
Панорамний вид на бази відпочинку на Бирючому
Своїми унікальними природними умовами острів Бирючий завжди привертав увагу державних керівників. Цей острів можна з повною відповідальністю назвати президентською державною дачею, яка в спадок переходила від генеральних секретарів Радянського Союзу до президентів суверенної України.
У 1957 році за розпорядженням генерального секретаря ЦК КПРС Микити Хрущова заповідник «Надморські коси» реорганізували на заповідно-мисливське господарство для радянської номенклатури. Сам Микита Сергійович частенько відвідував облюбовані місця, щоб полювати й відпочити на Бирючому від справ. У 1963 році для генсека тут збудували невеликий будиночок, затишну їдальню та комплекс для персоналу. Існував навіть окремий льодник для зберігання продуктів.
У 1980-х на комплексі сталася пожежа, тож після ґрунтовного ремонту про ту епоху нагадує небагато. Чудово збереглася лише частина інтер'єру їдальні — міцний дубовий паркет, мозаїка з дерева на стінах і безліч оленячих рогів. Вціліли також світильники та люстри з рогів.
Президентська резиденція на Бирючому, збудована в кінці 1990-х років
За часів Павла Лазаренка, у кінці 1990-х років, поряд із залишками «дачі Хрущова» збудували нову двоповерхову резиденцію з дерев'яною лазнею для президентів нашої вже незалежної країни. І заборонили пересічним громадянам доступ на Бирючий, навіть на пляжі встановили пост охорони.
Саме в цій резиденції президент України Леонід Кучма зустрічався у 2003-му з президентом Росії Путіним. Два керівники сусідніх країн залагоджували колись гострий конфлікт, що стосується приналежності острова Тузла.
Чи бували на Бирючому Кравчук, Ющенко, Турчинов чи Порошенко — відомостей немає. Проте, за розповідями колишніх очільників Генічеського району, тут усе літо перебувала сім'я старшого сина Віктора Януковича. Олександр прилітав на вертольоті практично щовихідні й влаштовував полювання. І саме звідси, за деякими версіями, Віктор Янукович тікав із країни.
Доступ на острів пересічним громадянам відкрили лише за часів Петра Порошенка, у 2015 році. Проте він також був строго регламентованим і під пильним наглядом. До самої резиденції ніяких «сторонніх очей» не пускали. Хоча на пляжі не було жодних огорож.
А ось Володимир Зеленський дуже полюбляв Бирючий. У 2020 році він навіть вітав українців із Днем Конституції саме з дачі на Бирючому. По кілька разів на сезон приїздив сюди на відпочинок разом із сім’єю (приміром, у 2020 році був тричі). А у 2021 році затіяв грандіозне будівництво резиденції глави держави й реконструкцію дачі Хрущова, розташовану поряд.
Однак навесні минулого року російські окупанти розграбували дачу президента Зеленського на острові Бирючий. Вранці 2 квітня звідти вивозили меблі. Про це повідомляли очевидці:
«Це були військові з Генічеська. Їх супроводжував директор Азово-Сиваського нацпарку Євген Поповчук. Два БТР залишилися на дачі президента Володимира Зеленського. А три вирушили на прикордонну заставу».
***
Якщо після деокупації Бирючого резиденцію президента за потреби відбудують, матеріальні цінності відновлять, то на сьогодні абсолютно невідомою є подальша доля природно-заповідного фонду цього унікального природного об’єкту.
Карта Азово-Сиваського національного парку
Наразі екологи не можуть достеменно сказати, скільки всього необхідно для того, аби хоча б повернути навколишньому середовищу острова Бирючий довоєнний стан, не говорячи вже про нові кроки задля покращення. Адже поки територія Азово-Сиваського національного парку знаходяться під владою російських окупантів, оцінити вплив війни на довкілля дуже важко, практично нереально.
Тэги: