Любов - це, коли всі рідні люди разом, в своєму домі, у своїй країні,
в злагоді та мирі.
ЗДОРОВІ та ЩАСЛИВІ!
Бажаємо у кожну домівку!
Коли звільнили Херсон, я побачила її відео в ТікТоці. Жінка показувала зовсім свіжу могилу і, плачучи, говорила на камеру:
- Ви всі там про кавуни говорите, про те, як вам давно хотілось херсонських кавунів? Мій чоловік загинув не за кавуни, не за те, щоб ви їли кавуни! Він загинув, бо любив Україну! Він загинув, бо захищав Україну. Україну, розумієте?! А не кавуни…
Кілька місяців пройшло. Я не можу забути голос і слова тієї жінки.
Сьогодні особливо. Бо ті серця, розкидані соцмережами, букети квітів - вони мені болять фізично.
І я не знаю, що відчувають ті, у кого немає квітів сьогодні. Немає подарунків. У кого знищено цілий світ. І зранене серце.
Може, я не права. Але, мені здається, треба дуже обережно з отакими святами. Дуже свіжі рани. Дуже.
Херсонці кажуть, що люди почали повертатись в місто не дивлячись на обстріли. Їдуть в першу чергу через відновлення світла та тепла, яке не виключають. Я знаю про випадки, коли повертаються із відносно затишної Одеси. Головне аби, в місті відновлювалось підприємництво, щоб була робота, адже важко постійно жити на гуманітарці.
Програма відновлення та розвитку Херсонської області буде складною та масштабною. З одного боку – зруйнована та розграбована інфраструктура, з іншого боку – і до війни накопичилося безліч проблем, які ігнорувалися надто довго – малокомплектні школи, нерентабельні та неефективні комунальні підприємства, частково спірні результати децентралізації, державні та комунальні поля, за схемами передані в управління приватне користування. Як результат ми повинні отримати БЕЗПЕЧНІ та комфортні громади, в які не доведеться "заманювати" молодь та інвесторів. І які мають керуватися людьми, які ці громади не кидали і які й зараз роблять усе, щоб життя наших людей ставала хоч трохи кращою. Війна, окупація та деокупаційний період є дуже сильними факторами, які виявили і добрі, і погані якості людей, а також їх реальні потенціал та можливості.
В окупованій Голій Пристані на Херсонщині російські окупанти увірвалися до помешкання викладачки музичної школи Галини Маменко. Жінку з її чоловіком вивезли в невідомому напрямку, їхній будинок знищений. Син подружжя залишився сам і перестав розмовляти.
Про це повідомили колеги Галини в соцмережах.
Несу в одній руці Добромира, який влаштував концертну програму просто в центрі міста; в іншій - пачку памперсів і торбу з покупками; на спині - рюкзак із речами та іграшками; на поясі - сумку з документами та особистими речами; коліном штовхаю велосипед малого; сьомий піт стікає по спині; дивлюсь довкола, а дівчата ходять щасливі, нафарбовані, у сукнях, на підборах, з квітами, цукерками, кавою, вином, ведмедиками...і думаю: "Недовго вам, красиві, лишилось!":)
Жарти-жартами, а всіх вітаю зі святом! Хай кохання надихає на шалені вчинки:)
Тэги: