За якими програмами відбувається навчання у школах Херсонщини? Чи погоджуються вчителі на співпрацю з російськими окупаційними силами? І як багато шкіл планують відкрити окупанти у новому навчальному році? Про те, що відбувається зі сферою освіти в окупації, проект Радіо Свобода «Новини Приазовʼя» поговорив з учителем історії з тимчасово окупованої Херсонщини Сергієм Шишковським.
– Давайте поговоримо про навчальний процес на Херсонщині. Нагадаю, що більша частина Херсонщини була окупована російськими військовими ще наприкінці лютого 2022 року. То чи було навчання у школах Херсонщини після цього?
– Дуже складно сказати, що навчальний процес був. Ну по факту він був. Це було дистанційне навчання, до якого ми вже звикли. Але умови були ще гірше, ніж під час ковідних пандемій, зупинок навчання. Тому що працювати, коли такий перевантажений інтернет, мережа дуже слабка, вилітає.
– Коли закінчився навчальний рік?
– Одразу окупанти прийшли і нас не чіпали. Десь під кінець березня-початок квітня почали вимагати закінчити навчальний процес до кінця квітня. 24 квітня, здається, зробити «останній дзвоник».
– Тобто, це була їхня вимога?
– Так. Ми одразу, усі школи Херсонщини, провели наради і вирішили, що в нас є українське законодавство, ми працюємо до 27 травня. Ну але з часом, я не знаю, я вам не можу сказати, звідки пішли рекомендації, чи з місцевого відділу освіту, чи вже Міністерство освіти рекомендувало, і ми вже закінчили навчання 24 квітня. Тобто згідно з вимогами окупантів.
– До речі, під час дистанційного навчання цієї весни чи були якісь вимоги від російських окупантів щодо переходу, наприклад, на російську мову навчання чи на російські навчальні програми?
– На Херсонщині вони нам пообіцяли, що до кінця навчального року ми закінчуємо за своїми програмами, а наступного вже переходимо на їхні.
Страх російських та кримських вчителів
– Ви сказали, що був певний тиск на вчителів. У чому він полягав?
– На початку тиску не було. Таке відчуття, що окупанти – чи вони були впевнені, що всі вчителі захочуть із ними співпрацювати, чи вони взагалі забули про нас.
Це почалося вже набагато пізніше, вже після закінчення навчального процесу, коли окупанти провели першу педагогічну нараду з директорами і там вони отримали спротив. Вони зрозуміли, що вчителі їх, окупантів, не хочуть, вони не будуть працювати за їхніми програмами.
Тоді вже почався тиск. Але це вже кінець травня, початок червня. І зараз тиск посилюється. Їхні вчителі не хочуть їхати сюди, кримські вчителі не хочуть їхати на Херсонщину.
Плюс те, що почало відбуватися приблизно у травні – колаборанти чомусь почали масово вибухати. Російським вчителям їхати до нас страшно.
І окупанти розуміють, що якщо нас не вмовити, нас не змусити, то навчання не буде на Херсонщині взагалі.
– До речі, а вам говорили за якими програмами мають працювати ті вчителі, що залишаються на Херсонщині і погоджуються працювати за новими правилами?
– За виключно російськими програмами. На цій нараді, про яку я говорив, судячи з того, що нам винесли, оскільки ця педрада була «закритою» – там стояли військові люди, там були всі колаборанти, вся їхня «влада».
Багато директорів змогли покинути цю нараду безперешкодно, не дослухавши до кінця. Там почали говорити, що не буде такого предмета, як «Історія України». Взагалі, у жодному разі. Будуть російські стандарти, російська мова викладання. Українська мова можлива як факультатив. І тільки якщо окупанти на це будуть згодні. Залежить від їхнього настрою. Ну, ми розуміємо, що української мови теж не буде.
– За вашою оцінкою, скільки вчителів залишилося на Херсонщині? Скільки поїхало? Можливо, хтось поїхав взагалі за межі України?
– Так, дійсно є такі випадки. Багато вчителів виїхали за межі України. Дійсно, частина виїхала навіть через Крим. Насправді це єдиний безпечний маршрут, тому що його не обстрілюють.
Виїхало дуже багато викладачів. У деяких школах залишилося 3-4-5 викладачів. Сказати точну цифру дуже складно, але не менше 50% виїхало.
«Метод батога та пряника»
– А як ви думаєте, чи вдасться російським окупаційним силам запустити навчальний процес за своїми програмами у школах Херсонської області?
– Насправді, я можу сказати свою думку. Я сподіваюся, що не вдасться. Я в це дуже вірю, я сподіваюся, що до першого вересня в Херсон повернеться українська школа, повернуться українські програми. Але вчителі, які залишаються там, колеги, кажуть, що той тиск, який зараз почався, скоріш за все, вони змусять відкрити ну хоча б якусь частину шкіл. І вчителі змушені будуть співпрацювати.
– А вчителям щось пропонують чи їм погрожують? Як вони набирають педагогічний колектив?
– Вони використали такий давній метод батога і пряника. Вони погрожують, але водночас намагаються щось гарного там дати. Вони почали погрожувати в першу чергу керівництву шкіл – директорам, завучам.
Вони видали розпорядження, в якому говориться, що є там така Женевська конвенція про забезпечення функціонування окупованих територій, там є відповідальність окупанта в цій Женевській конвенції, а окупанти цю відповідальність переносять на звичайних людей. Тобто ми хочемо запустити школу, а ви директори, завучі – не хочете. Тобто відповідати будете ви.
Лякають в’язницею. Тому що наші люди теж кажуть: «Ну, почекайте, Женевська конвенція це добре, але ми не будемо співпрацювати, тому що згідно з законом України, коли нас звільнять (а наші вчителі окупантам прямо кажуть, що Херсонщина буде звільнена), тоді нас посадять до в’язниці».
І окупанти почали говорити: «Ви боїтеся української в’язниці, а ви не боїтеся, що ми вас засадимо на той самий термін, і ви не будете сидіти в Херсоні. Ми вас відправимо в Росію».
Згадуючи історію, росіяни любили відправляти українців в Сибір. Тобто реально є таке розуміння, що ті люди, які можуть отримати певні терміни, будуть повернуті в Україну взагалі.
– Але ви також сказали і про «пряник». Що це? Що пропонують вчителям?
– Вони надали таку рекомендацію – зробити школам перелік, що їм потрібно. Може десь ремонт даху, якесь технічне забезпечення у класи. Тобто намагаються якось задобрити. Типу ми щось вимагаємо, але й щось дамо. Якщо вам не дали комп'ютерний клас чи кабінет хімії, але якщо він вам потрібен, ми зробимо. Тобто такий метод трішки задобрити. Великі зарплати не обіцяють. На початку квітня вони говорили про 10 тисяч рублів – заробітна плата. Тому що немає коштів. Потім вони зрозуміли, що це дуже мало, почали обіцяти 15 тисяч рублів. Зараз вже говорять, що в районі 30 тисяч рублів.
– А хто роздає ці обіцянки? Це російські військові, чи ті люди, що називають себе представниками так званої «військово-цивільної адміністрації»?
– Ну, фактично вони вже не називають себе представниками цивільно-військової адміністрації. Згідно з цими розпорядженнями, вони визнають себе окупантами, тому що в цих розпорядженнях вони крім Женевської конвенції, посилаються на Закон України про окуповані території, тобто вони визнають себе окупантами.
Розпорядження видають ці колаборанти так звані і жінка, яка вже має статтю за державну зраду – Тетяна Кузміч.
У 2020 році отримала статтю, але за неї внесли заставу і під домашній арешт. Вона сиділа в Херсоні під домашнім арештом. Зараз вона очолила «відділ освіти». Тобто все надходить від неї і від так званого «мера» Олександра Кобця.
«Більшість дітей залишається на Херсонщині»
– Цей рік непростий не тільки для вчителів, але й для дітей, яких ви вчите. А що діти думають про цю ситуацію?
– Звичайно, постійно розмовляємо. У мене випускний клас. Дуже складна ситуація. Більшість дітей залишається на Херсонщині. Мені дійсно про це дуже складно говорити. Я цих дітей дуже люблю. Вони мені як рідні. І реально більшість залишається там.
– Чи вони збираються виїжджати?
– Вони хочуть, але сім’ї в них не дуже забезпечені. Немає можливості, на жаль. Вони сподіваються знайти якісь шляхи для виїзду. Ще вчора надійшла приємна і сумна новина – дівчинка з мого класу вагітна. І не знає, як народжувати. Виїхати в них можливості немає. У них багатодітна сім’я. Вона доросла. Їй вже 20 років.
Так склалося, дуже шкода, що не знаю чим їй можна допомогти. Я за це дуже переживаю. Вона каже, що якщо їх не деокупують до моменту народження – приблизно це зима, коли їй народжувати – буде народжувати вдома. Її мама має досвід, буде допомагати, в лікарню не підуть. Хоча там лікарі начебто залишаються вірними Україні, але страшно. І є чутки, що окупанти забирають новонароджених дітей, різних дітей. Тобто їй страшно. Вона каже: «Я краще буду вдома, буду за свою дитину битися».
Дуже страшно за дітей. Українська влада прийняла рішення, що херсонські випускники можуть поступати без ЗНО, але проблема в тому, що херсонські випускники не можуть виїхати в більшості випадків – через матеріальні причини, через безпекові.
Воно страшно і там знаходитися, і страшно виїжджати. Більшість залишається там. А з Херсона треба поїхати в Кривий Ріг, забрати свої документи – атестат про закінчення навчання, ну і потім кудись поступати.
«Абітурієнтів кличуть до Росії»
– А чи в ці місяці були запрошення дітей з окупованої Херсонщини на навчання до окупованого Криму або до сусідньої Росії?
– До окупованого Криму, я такого, чесно кажучи, не чув, але до Росії прям запрошують, кажуть, що всі абітурієнти з Херсонщини мають право вступити на навчання до Росії в будь-який виш. Як все це буде відбуватися, якщо в них немає документів про закінчення освіти, для мене це дуже цікаве питання. Але знаючи ту країну, їм все одно. Вони можуть прийняти і так, аби вивезти наших людей.
– Що б ви порадили дітям у цій ситуації?
– Мені складно радити в цій ситуації. Мої діти, ті, яких я навчав, з ким я спілкуюся, – вони дуже патріотичні, вони будуть до останнього залишатися, чекати українську владу, українські університети. Щось їм радити дуже складно.
Це їхнє життя, насправді. Але вони самі знають, що робити. Я думаю, що мінімум рік вони скоріш за все втратять. Навіть якщо Херсонщину дуже швидко деокупують, я не думаю, що до 1 вересня діти встигнуть кудись поступити.
Повне інтерв'ю з учителем історії з тимчасово окупованої Херсонщини Сергієм Шишковським:
Тэги: