Окупаційна «влада» примушує херсонців до співпраці. Чи є це зрадою?

Комунальники, медики, вчителі, працівники закладів культури, соціальні працівники – всі ці люди зараз опинилися у ситуації, коли у них фактично нема вибору. Нова «адміністрація» каже: або пишіть заяву та працюйте, отримуйте 10 тисяч рублів підйомних, зарплату в рублях, або ідіть геть.

Для когось цей вибір не є складним: треба годувати родину, тому буду працювати.

Але багатьох працівників бюджетної сфери турбує питання, а чи не буде робота у захопленому закладі та отримання зарплати у окупантів кваліфікуватись як зрада.

В реальному житті все набагато складніше, ніж на папері або в інтернеті. Тому, певно, краще все ж таки не кидатись звинуваченнями у зраді на адресу тих людей, які живуть та працюють в окупації. Всі кажуть, як не можна робити, а от, як треба, мало інформації. Навіть думки поважних експертів з приводу того, чи вважати зрадниками, наприклад, комунальників чи рятувальників, розходяться. Одні юристи кажуть, що будь-яка співпраця з окупаційною владою, тобто виконання наказів, вказівок «нової влади» - це вже злочин. Інші кажуть про те, що життя в окупації продовжується, бо не всі з певних причин могли виїхати. До того ж, це дорого та небезпечно. Тим часом люди в окупації народжуються та помирають, хворіють, відбуваються надзвичайні події, треба утримувати сферу ЖКХ. Тож існує думка, що люди, які просто виконують свою роботу – не є зрадниками, навіть якщо отримують зарплату у рублях.

Тому ми спробували розібратись, як жити та працювати (або не працювати) в окупації працівникам бюджетної сфери Херсонщини, спираючись на коментарі компетентних експертів, законотворців, посадовців. Окупаційна «влада» примушує херсонців до співпраці. Чи є це зрадою?

Що таке державна зрада?

111 стаття Кримінального Кодексу України так кваліфікує державну зраду:

Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Державна зрада карається позбавленням волі на строк від 12 до 15 років з конфіскацією майна або без такої.

Ті самі діяння, вчинені в умовах воєнного стану, караються позбавленням волі на строк 15 років або довічним позбавленням волі з конфіскацію майна.

Звільняється від кримінальної відповідальності громадянин України, якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників ніяких дій не вчинив і добровільно заявив органам державної влади про свій зв’язок з ними та про отримане завдання.

Що таке колабораційна діяльність?

У тій самі статті йдеться і про колабораційну діяльність.

Це публічне заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України або публічні заклики громадянином України до підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора, до співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та/або окупаційною адміністрацією держави-агресора, до невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території України.

Колабораційна діяльність карається позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років.

Якщо громадянин України провадить пропаганду в закладах освіти, незалежно від типів та форм власності, з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, встановленню та утвердженню тимчасової окупації частини території України, уникненню відповідальності за здійснення державою-агресором збройної агресії проти України, а також вчиняє дії, спрямовані на впровадження стандартів освіти держави-агресора в закладах освіти, така колабораційна діяльність карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років.

На думку політолога, експерта Центру близькосхідних досліджень Сергія Данилова, колабораційну діяльність треба розглядати у двох вимірах: не тільки в юридичному, а й у суспільному, зважаючи на уявлення людей.

— У суспільному уявленні колаборанти – це ті, хто працює з ФСБ, “здає” учасників АТО й активістів, — пояснює він. — До того ж частіше такі люди здають своїх ворогів і так розв’язують власні суперечки та здійснюють акти помсти. Також зрадниками є ті, хто “засвітився” в органах окупаційної влади. Тобто є дві категорії безперечних колаборантів: перша – "стучить на наших", а друга — здійснює владні функції від імені агресора-окупанта. Також люди вважають колаборантами тих, хто бере участь у пропагандистських акціях (наприклад, на 9 травня) і хто підтримує неформальні, дружні стосунки з російськими військовими. Але якщо людина не перебуває в панібратських стосунках з окупантами й виконує свої прямі обов’язки на користь міста, то це не є колаборантством.

Що до вчителів, то ми вже неодноразово повідомляли про тиск з боку окупантів та алгоритм дій у таких випадках для педагогічних працівників. Тут законодавець та Міністерство однозначні – український вчитель не може впроваджувати стандарти освіти держави-агресора.

Ось що з цього приводу вважає голова Комітету Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій Сергій Бабак:

«Співпраця з окупаційною владою та викладання за російською програмою буде трактуватися як колабораціонізм (до 2 років позбавлення волі) або як державна зрада (до 15 років).

Але виняток становлять учителі, які в умовах окупації працюють за українськими програмами. Такі непоодинокі кейси є в Херсонській області. Тоді за вчителем зберігається і місце роботи, і заробітна плата, а також він не нестиме кримінальної відповідальності.

Якщо окупаційна влада змушує навчати за власною програмою?

Тоді вчитель може припинити трудові відносини і повідомити причину управлінню освіти. У цьому випадку за ним буде зберігатися його робоче місце і заробітна плата. Як він її зможе отримати — залежить від ситуації в регіоні. У держбюджеті кошти закладені, тому безпосередні виплати залежать від казначейства та бухгалтерії. Із цим питанням йому необхідно буде звернутися до бухгалтера та директора або ж до управління освіти в разі централізованої бухгалтерії. Тут багато залежить від людського фактора: якщо вони в евакуації або не мають можливості вийти на роботу, то затримок зарплати уникнути неможливо.

Також якщо такий вчитель згодом евакуювався, то заробітна плата за ним буде збережена. У директора відповідальність за співпрацю з окупаційною владою буде збільшена, але й учителі, що співпрацювали з росією, нестимуть повну відповідальність. Покарання ніхто не уникне», - коментує Сергій Бабак.

При умові, якщо лікар виконує свої обов’язки на окупованій території та забезпечує життєдіяльність лікарні, його не вважатимуть колаборантом.

Про це заявив міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко в інтерв’ю "Українській правді. Життя".

"Якщо окупанти кажуть: "Ми вам платимо зарплату, а ви перебуваєте на території закладу", я, як міністр охорони здоров’я, буду відстоювати, що це не є співпрацею з окупантами. Тому що у медиків немає іншого виходу", – зазначив міністр.

Ляшко наголошує, що якщо медик бере у окупантів ліки чи бензин, то це – не співпраця з окупантами, а робота для забезпечення життєдіяльності лікарні, яка повинна рятувати українців. Він також повідомив, що Україна продовжує виплачувати заробітну плату медичним працівникам, які знаходяться в окупації. Однак отримувати зарплату від окупантів Ляшко також не вважає злочином, бо на цих територіях може не бути доступу до банкоматів або російські військові призупинять обіг українських карток.

Про це в інтерв’ю Укрінформу заявила заступник міністра юстиції Валерія Коломієць.

«Якщо людина справді не мала можливості виїхати зі свого міста чи села, яке зараз опинилося під незаконною блокадою російської федерації, то логічно, що, якщо вона не причетна до захоплення території, не здійснює активної передачі росії документів, майна і всього іншого, що належить Україні, то вона просто заручник цих трагічних обставин», – зазначила В.Коломієць.

Це стосується не лише міських голів та держслужбовців, а й, наприклад, працівників комунальних служб, які навіть в умовах окупації продовжують працювати та підтримувати життєзабезпечення українських населених пунктів.

«Люди виконують свої обов`язки. Комунальники де-факто вирішують: або продовжити працювати, або встати і піти, зупинивши повністю забезпечення життєдіяльності міста, яке частково вже розгромлене і має багато проблем з водою, з електроенергією та іншими речами. Ми не можемо говорити, що люди, які опинилися в окупації, у чомусь винні, бо не припинили виконувати свої обов`язки. Про це мова у Законі абсолютно не йде. Йдеться про людей, які, маючи можливості, вчиняють активні дії для захоплення територій, і у тому числі співпрацюють з окупантом, аби ще й отримати якісь посади.

Крім того, Валерія Коломієць додала, що якщо окупаційна влада в деяких містах таки почне запровадження «рубльової зони», – робітники, які, аби вижити, змушені будуть отримувати зарплату в рублях, НЕ вважатимуться колабораціоністами. Адже вони нічого протизаконного не чинять, цілісність України і нашу незалежність не підривають. Вони – заручники цих трагічних обставин.

У інформаційному просторі зараз багато дискусій на тему, чи можна вважати зрадником законнобранного міського голову Херсона Ігоря Колихаєва, якого окупанти усунули від управління містом, але він продовжує у міру можливостей виконувати роботу на користь херсонців та підтримку життєдіяльності міста . Існує думка, що раз він та його підлеглі працюють, то вони не можуть не співпрацювати з окупантами. Але це лише думка, яка не має підтвердження.

Компетентні фахівці вважають, що ніякої ЗРАДИ НЕМА.

Асоціація міст України вважає, що якщо посадова особа місцевого самоврядування територіальної громади, яка опинилася під тимчасовою окупацією, продовжує виконувати дії, направлені на життєзабезпечення мешканців, але при цьому не вчиняє добровільних дій, направлених на підтримку дій ворога, у тому числі і не робить закликів про його підтримку, це НЕ може буде розцінене як державна зрада.

Такої ж думки дотримується й заступник міністра юстиції Валерія Коломієць:

«Колаборант – це той, хто співпрацює або очолює органи якоїсь новоствореної квазіреспубліки, а мер міста, яке захопили, - це абсолютно інша історія. По-перше, не від мерів залежить ситуація в регіоні, ба більше, у воєнний час військові адміністрації юридично важливіші за мера.

Другий момент. Все ж мер насамперед робить все від нього залежне, щоб люди, які потрапили під окупацію, якомога менше страждали... От візьмемо наші звільнені території Київської області. За можливості мери, голови тергромад, старости сіл та селищ здійснювали евакуацію, надавали допомогу людям, які опинилися у підвалах чи в інших скрутних умовах, ховалися, аби вижити. Немає жодної провини, що людина керує містом або є державним службовцем чи посадовцем у місті, яке окупували, тут про колаборацію мови йти не може. Повторюся, колаборація – це умисна діяльність, коли людина фактично робить все, аби підірвати суверенітет держави і в тому числі - отримати з цього собі якийсь зиск.

Тому немає жодних причин турбуватися меру чи іншому посадовцю Херсона, якщо він не здійснював жодних дій, які спростили російським військам захід на територію», - вважає Валерія Коломієць.