Три родини з дітьми з Берислава, селища Комишани та села Одрадокам'янка пережили окупацію і до останнього зоставалися вдома під обстрілами ворога з лівого берега. Завдяки волонтерам, тепер усі вони в безпечному місці.
Нещодавно волонтерам благодійного фонду Save Ukraine вдалося повернути додому 16 дітей, яких російські окупанти депортували з Херсонської області до Росії або відправили до тимчасово окупованого Криму в табори нібито «на відпочинок». Активно допомагає організація і сім’ям та дітям, які перебувають у зоні бойових дій. Ідеться про евакуацію, гуманітарну допомогу та поселення в безпечному місці.
На сайті фонду Save Ukraine є чимало історій про порятунок родин з дітьми із регіонів, які ворог нещадно обстрілює. Зокрема – і з правобережної частини Херсонської області, де багато населених пунктів страждають від щоденних обстрілів.
Далі – декілька історій порятунку дітей Херсонщини.
Пережила жахливі й самотні місяці окупації
5-річна Аріна з Берислава разом із мамою пережила окупацію рідного міста, його звільнення, а потім – постійні обстріли російських окупантів з лівого берега.
Місяці окупації були жахливими та самотніми для дівчинки: з містечка виїхали всі її подружки, а на вулиці лунали автоматні черги та мінометні удари. Про прогулянки до Дніпра дитині також довелося забути – там чатували ворожі снайпери та кишили безпілотники.
Та найбільшим випробуванням для сім'ї стала відсутність електрики, газу й води. Разом з іншими бериславцями родина збирала воду прямісінько з калюж, аби приготувати їжу на вогнищі біля під'їзду. А про звичні гігієнічні процедури не було й мови – Арінка не купалася півтора місяці.
Замість теплого ліжка, дівчинка ночувала в підвалі з сусідами, ховаючись від ракетних ударів.
«Ще поки страшно, війна. Я хочу скоріше уїхати, поки не перестане гепати», – розказувала Аріна.
Мама Аня до останнього працювала в місцевій лікарні, надавала допомогу людям. Але настали морози, а обстріли лише посилювалися, тому мама Арінки шукала того, хто би зміг відремонтувати її автомобіль чи зачепив його із собою тросом. Бо за час війни автівку так і не вдалося завести.
Команда Save Ukraine взяла на евакуаційний рейс клеми для акумулятора й не глушила двигун аж до Миколаєва, де сім'я придбала новий акумулятор. Першу частину дороги донька з мамою задля безпеки подолали в броньованому позашляховику. А далі волонтер Сергій довіз сім'ю у столичний шелтер (укриття) фонду.
Арінка тішилася подарованому рятівному рюкзачку LifePack, з яким вона подолала понад 600 кілометрів і тепер восени збирається піти в перший клас. Дівчинка мріє, щоб у рідному місті припинили стріляти, і щоб у новій школі було багато подружок. А в майбутньому Аріна хоче рятувати життя людей у лікарні, як і її мама.
Почав заїкатися через обстріли...
3-річний Олежик – найменший в багатодітній родині Вороніних з приміського селища Комишани. Хлопчик почав заїкатися через російські обстріли рідного села, бо постійно боявся за себе та життя рідних.
До початку війни маленький Олег чудово розвивався і охоче знайомився з новими друзями. Тепер йому дуже складно вимовити декілька речень. Усе через окупацію регіону впродовж 9 місяців та вибухи на рідній землі.
Самопроголошена влада створювала паніку в суспільстві для повного контролю. Зокрема, в Обленерго, де працював батько Олега, затримали працівника, що сфотографував військову частину росіян, і відправили в Ростов на 12 років в'язниці. Після деокупації Херсонщини родина продовжувала жити в страху через прильоти.
Будинок сім'ї Вороніних опинився посеред лінію вогню: з правого берега Дніпра росіяни запускали снаряди, а неподалік лежав Потьомкінський острів, навколо якого постійно точилися бойові дії. Так, мінометні обстріли зруйнували багато домівок жителів села. І через один із таких прильотів родина Олега остаточно вирішила покинути домівку.
На шляху до безпеки родину з 5-ма дітьми чекала ще одна шокуюча подія. По дорозі до церкви, за 100 метрів від них прилетів снаряд. То були страшні секунди, та часу оговтатися не було – сім'я пішла далі. Найважчою ця дорога стала для мами Олега. Жінка ледве витримувала навантаження через травму ноги, внаслідок хвороби щитовидної залози.
Діставшись до церкви, родина помітила оголошення про евакуацію від Save Ukraine. Команда фонду об'єднала сім’ю з дідусем та бабусею з Херсона та доставила усіх 9-х разом у столицю. Також подарували кожному з малечі рятівні рюкзаки LifePack та термосумки для сніданків у школу.
Нині велика сім’я готує документи для виїзду за кордон, щоб перечекати з дітками найважчий етап війни. Там Олежик зможе пройти психологічну реабілітацію, а його мама – лікування. З Перемогою родина мріє повернутися додому, на Херсонщину.
Катували батька, поки діти благали його відпустити
«Мама закриває нас, вся плаче, а вони одне кричать: «Мужики тут є?». Ми сховались у будинку. Потім батько заходить увесь в крові», – розповіла 11-річна Лія, старша донька родини Костенків із Одрадокам'янки. Дівчинка дуже злякалась, коли російські військовослужбовці прийшли в їхнє село на Херсонщині.
Озброєною групою ворог увірвався спершу до сусідів родини. Армійці РФ швидко пристрелили собаку. Почувши постріли, чоловіки вийшли на вулицю, щоб зрозуміти, що коїться, а їх одразу кинули обличчям до землі.
Георгію, батькові трьох донечок, розгатили голову автоматним прикладом. Наступні 2 години тривали тортури з криками, поки заплакані діти благали помилувати батька в обіймах матері. Військові, зокрема й буряти, не випускали їх з коридору під час обшуку будинку.
Під час побиття батько найбільше хвилювався не за себе, а за своїх дітей, тому що в Одрадокам'янці чув випадки фізичного та психологічного насильства над дітьми з боку окупантів. Коли тортури закінчились, дружина й доньки нарешті побачили закривавленого, але живого Георгія.
Після звільнення території росіяни ще й лишили сім’ю Костенків без прихистку. Під час обстрілу батьки були в магазині й терміново побігли додому, щоб сховати дітей, які тоді грались на вулиці. Поки батьки повертались, на відстані 100 метрів від їхніх доньок ворог лишив дві воронки від снарядів. Вдома дітей сховали по кутках. Тоді ворог поцілив біля їх домівки ще 8 разів. Вибуховою хвилею вибило вікна, обсипалась стеля, і тоді сім’я Костенків покликала на поміч волонтерів.
Херсонська команда фонду Save Ukraine евакуювала родину до столичного сімейного шелтера. У дорозі трьом донькам подарували рятівні рюкзаки LifePack, які дуже знадобились у дорозі довжиною понад 600 кілометрів. Нині організація піклується про них, оформлює документи для виїзду в Чехію разом з іншими трьома херсонськими родинами.
Неабияк тішиться батько Георгій, адже він нарешті знайде роботу й зможе забезпечувати дружину та донечок, які мріють повернутись до навчання в школі.
0-800-333-129 – всеукраїнська гаряча лінія з питань евакуації центру Save Ukraine за підтримки USAID Ukraine.
Тэги: