Херсонець Андрій Бочкарєв (на фото) евакуювався до Вінниці, де займається волонтерством. Чоловік плете маскувальні сітки для військових, а ще вигадав рецепт легкого фарбування тканини, розповідає видання «20 хвилин».
Якщо на початку війни з матеріалами для маскувальних сіток майже не було проблем, то сьогодні дефіцит тканин досить відчутний. Значно зменшилася і кількість бажаючих плести маскування. Експерти зазначають, що дається взнаки психологічна втома. Люди намагаються менше думати про війну, ховаються від неї за буденною роботою.
Як не парадоксально, але для херсонця Андрія Бочкарєва саме волонтерство стало справою, яка дає можливість абстрагуватися від тяжких спогадів — війну він спостерігав із балкона своєї квартири.
Чоловік евакуювався до Вінниці наприкінці березня і, як тільки вирішив свої «переселенські» проблеми, розпрощався з автівкою, на якій виїхав із Херсона. Подарував її військовим. Та цього здалося замало, сидіти без діла він не зміг. Знайшов волонтерів і взявся за плетіння маскування.
Пану Андрію вже за шістдесят. Він може залишити Україну, тим більше, що родичі за кордоном у нього є. Але чоловік вирішив бути тут і допомагати якщо не на фронті, то в тилу. Він згадує, коли саме волонтери почали відчувати дефіцит.
— Як тільки все зазеленіло, ми почали плести «весняні» сітки, і тканини стало не вистачати, — говорить чоловік.
Щоб забезпечити себе роботою, активісти почали розмірковувати, як і де покрасити білі простирадла, яких чимало було в центрі, у зелений колір.
Спочатку спробували фарбувати класичним методом з використанням барвників для тканин. Та виявилося, що це занадто дорого. Матеріал доводилося кип‘ятити в розчині фарби, потім прополіскувати і для закріплення ще й додавати оцет. Усі компоненти дорогі, а ще й вартість газу, води. Тож тканину було вигідніше купити, були б гроші.
Вирішили запитати в «гугла» і знайшли чимало рецептів фарбування в розчині зеленки. Та цей метод відкинули одразу. Мовляв, нині медикаменти краще використовувати за призначенням.
І тут пану Андрію прийшла ідея, що можна взяти пігмент, який використовують для колорування стін. А щоб закріпити фарбу на тканині, додати зв‘язуючу речовину — клей ПВА. За першою освітою чоловік архітектор, можливо, саме це й надихнуло його на таке «будівельне» рішення.
Чоловік зазначає, що на початку з пропорціями довелося трохи погратися — матеріал мав виходити не занадто важким, а колір стійким. Та зрештою оптимальне рішення було знайдено. Щодо інших складових, то вони ніби й безкоштовні: робочі руки волонтерів та сонячні промені.
— Процес надзвичайно простий: занурюєте тканину в розчин, трохи прополіскуєте, віджимаєте та вивішуєте на «козла», — пояснює Андрій Бочкарєв.
І так цілий день: занурюєш, потім віджимаєш, акуратно вивішуєш. Спробуйте і зрозумієте, наскільки це нелегка робота. Та чоловік не скаржиться, ні на вік, ні на втому, шкодує лише про те, що потрібно працювати швидше.
— Час — єдиний непоновлюваний ресурс. Щоденно на передовій гинуть наші хлопці, зокрема й через відсутність сіток, — зазначає чоловік.
Центр знаходиться за адресою: м. Вінниця, Коцюбинського, 53. Можна допомогти з плетінням сіток, а можна принести матеріали: білу чи кольорову тканину, за виключенням червоної та синьої.
Для фарбування потрібно 10 флаконів пігменту та 1,5 кг клею ПВА. Крім того, щоб розбавити візерунок маскування, волонтери купують «хакі» та «піксель». Вартість рулону тканини, якої вистачає на 10 днів, складає 5000 гривень. Тож можете порахувати, в яку суму обходиться волонтерський день.
Тэги: