Колишній директорці однієї зі шкіл Херсона повідомили про підозру в колабораціонізмі та пособництві російським окупантам. Як повідомила Херсонська обласна прокуратура, за даними слідства, під час окупації російськими військами міста вона добровільно пішла на співпрацю з ворогом.
У навчальному закладі, який вона й раніше очолювала, жінка погодилася впроваджувати російські стандарти освіти. Обійняла псевдопосаду директора захопленої окупаційною владою школи, вона організовувала освітній процес за стандартами РФ та російськими підручниками, схиляла працівників освітньої сфери до співпраці з окупантами.
Їй повідомили про підозру в колабораціонізмі та пособництві державі-агресору (ч. 3 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України). Підозрюваній загрожує від 10 до 12 років позбавлення волі та конфіскація майна. Наразі триває досудове розслідування.
Встановити ім’я колаборантки, про яку повідомляє прокуратура, вдалося завдяки чималій уже «Базі зрадників Херсона». Нагадаємо, її в телеграмі поповнюють активісти, використовуючи неспростовні докази співпраці жителів Херсонщини з ворогом.
«Колабораціонізм. Галкун Тетяна Миколаївна. Директор школи № 47. Співпрацює з окупаційною владою, запустила навчальний заклад до роботи», - ідеться в телеграм-каналі, там же опубліковане фото жінки:
Нещодавно стало відомо, що директорку школи № 47 окупаційної адміністрації Херсона Тетяну Галкун Центральний райсуд Миколаєва 6 лютого вирішив відпустити під домашній арешт. Про це йдеться в Ухвалі Центрального районного суду Миколаєва, пише «Мост».
Що послугувало причиною для пом’якшення вироку після співпраці з окупаційною владою?
Як зазначено в судовому документі, починаючи з серпня 2022 року, Галкун активно закликала колег до публічної підтримки дій та рішень окупаційної адміністрації держави-агресора, шукала кадри серед учителів для якнайскорішої інтеграції школи до стандартів освіти держави-агресора.
Далі – розповідь самої підозрюваної (згідно з показами в суді) про те, що відбувалося в окупованому Херсоні, та про тиск на неї з боку окупаційної влади.
На початку окупації Херсона Тетяна Галкун перебувала у відпустці, а після неї зайнялася вирішенням організаційних питань щодо роботи школи в окупації, оскільки від керівництва управління освіти Херсонської міської ради конкретних відповідей не надходило.
На той час почала надходити інформація, що представники РФ починають тиснути на директорів шкіл з метою схиляння до співпраці. Зокрема Галкун отримала записку, в якій її запрошували на зустріч до міськвиконкому щодо вирішення питань функціонування школи. Такі записки по міських школах розносила Тетяна Кузмич, яку супроводжували російські автоматники.
За словами затриманої, записку передав сторож, до якого приходили військові РФ. Галкун злякалася, проте на зустріч не пішла. При цьому виїхати за межі міста не мала можливості, оскільки чоловік затриманої через хворобу обмежений у пересуванні, окрім того, на його піклуванні перебуває 83-річна матір.
Невдовзі після закінчення відпустки, до неї в кабінет прийшли четверо озброєних військових, почали питати, чому вона не прийшла на зустріч, та погрожували застосуванням кайданок, щоб доставити за місцем призначення.
Злякавшись, вона погодилася, та в супроводі російських військових прибула до будівлі Херсонської міської ради. Там двоє озброєних військових завели її на 2 поверх до кабінету. Один чоловік сів навпроти та почав схиляти до співпраці й роботи в школі згідно з російським законодавством, наголошуючи на подробицях з її життя та життя її знайомих, вказуючи, що школа все одно буде працювати, хоче вона цього чи ні. Також він додав, що виїхати вона не зможе, бо вже перебуває в списках із забороною виїзду, а при спробі втечі її відправлять на підвал.
Затримана, за її словами, намагалася коректно відмовитися і пояснити, що не бажає співпрацювати, на що другий чоловік підійшов до неї, пересмикнув затвор пістолета та приставив до скроні. Галкун злякалася і попросила трохи часу на роздуми.
Після цього вона перебувала вдома, до школи не приходила, радилася про ситуацію зі своїм чоловіком. Через день після зустрічі у міськраді, за місцем мешкання Галкун прийшли озброєні військові РФ, наказали або збирати речі й погоджуватися працювати директором на їхніх умовах, або її разом із чоловіком відправлять на підвал. Реально сприймаючи вказані погрози, переживаючи за власне життя та чоловіка, директорка була змушена погодитися і разом із військовими пішла до міськради.
Перебуваючи у приміщенні міськради, невідомий чоловік (як далі стало відомо – т.з. міністр освіти Херсонської області Міхаіл Родіков, – ред.) розповів про «нові стандарти» роботи школи, що включало постійне перебування військових РФ на території школи, ведення документів та освітній процес на російській мові, використання російської символіки. Окрім того, цей чоловік дав зрозуміти, що за її діями постійно будуть слідкувати та в разі ухиляння від вказівок це відобразиться на її житті та здоров’ї.
Таким чином, будучи поставленою в умови жорсткого тиску та погроз фізичної розправи, Галкун вимушена була почати роботу в школі за стандартами російської освіти.
За словами жінки, на працівників школи та батьків школярів вона не тиснула, не агітувала, передавала відомості, які надавала тимчасова окупаційна влада та в ході зустрічей неодноразово наголошувала на тому, що це не її вказівки. Російський прапор вона не вивішувала – у холі школи завжди висів прапор Херсона. Паспорт громадянина РФ не отримувала.
Жінка також пояснила, що звільнитися з посади вона не могла, оскільки росіянами було жорстко поставлено питання про необхідність роботи школи. Після деокупації Херсона директорка не втекла, оскільки не вважала себе винною у співпраці з окупантами, залишилася в місті, у подальшому разом із чоловіком отримали статус тимчасово переміщених осіб у Миколаєві.
Суд зважив на покази жінки, та спираючись на те, що директорка була змушена працювати під тиском та погрозами фізичної розправи, а також зважаючи на те, що Галкун належним чином виконує свої процесуальні обов’язки, з’являється за кожним викликом слідчого та суду, активно співпрацює зі слідством, готова надавати покази щодо осіб, які дійсно співпрацювали з представниками РФ з власної волі. Ба більше, із власної ініціативи направила прокурору свій закордонний паспорт для унеможливлення власного виїзду. Галкун не було відправлено до СІЗО завдяки клопотанню слідчого.
Треба відмітити, що жінку підозрюють у державній зраді, тому здається дивним, що слідство погодилося відпустити Галкун під домашній арешт, зазначає видання. Це перший подібний випадок за останній рік, адже ще нікого з підозрюваних за статтею 111 КК України так легко не відпускали.
На підставі викладеного слідство дійшло висновку, що хоча підозра щодо Тетяни Галкун і є обґрунтованою, однак мінімальною, зважаючи на вкрай низьку вагомість зібраних доказів.
Фото на обкладинці: подвір’я школи № 47 у Херсоні.