Після початку просування Збройних Сил України на Херсонщині переселенці, які проживають у Криворізькому районі, почали морально готуватися до повернення додому.
Про те, як поруч із Великою Олександрівкою російська армія грабує, руйнує і погрожує мобілізувати, розказав редакції «Першого Криворізького» переселенець із Херсонської області.
Велика Олександрівка — селище в Херсонській області за 100 кілометрів від Кривого Рогу. 10 березня туди зайшла російська армія, й наразі селище окуповане. Ми поспілкувалися з місцевим жителем, який розказав про планування референдумів і крадіжки у мирного населення армією РФ.
Віталій живе на Херсонщині, його дім знаходиться в селі поруч із Великою Олександрівкою. Назва населеного пункту чи не щодня звучить у фронтових зведеннях. Зараз там стає все гарячіше, оскільки ЗСУ крок за кроком звільняють окуповану росіянами українську землю.
Чоловік виїхав з окупованого села наприкінці квітня. Саме тоді росіяни планували проголосити про створення так званої «Херсонської Народної Республіки».
«Росіяни й "ДНР-ці" ходили по хатах, складали списки і попереджали, що забиратимуть нас у свою в армію. Поки я ще був вдома, вони 5 разів приходили. Це були молоді хлопці по 18-20 років. Я їх перший раз запитав: що шукаєте? Говорять: “нацистів”, і полізли у погріб. У мене це не вкладалося в голові, почав з ними сперечатися. Вони закривали рота одразу. А що я зроблю, як їх 10 душ й усі з автоматами…» — згадує Віталій.
Віталій каже, серед окупантів були й росіяни, і жителі Криму, і так звані "ДНР-ці", і буряти. 24 лютого російська армія проїхала повз село Віталія, їхньою метою було захопити Орлове й Кочубеївку, що за 87 кілометрів від Кривого Рогу. Через кілька днів російські війська облаштувалися і в селі Віталія.
Російські солдати й «ДНР-івці» стали селитися в хатах місцевих жителів. Ворожа армія складала списки із паспортними даними жителів Херсонщини, окремо позначали тих, у кого є авто. Якось у місцевого фермера окупанти знайшли коктейлі Молотова — їх місцеві виготовляли, щоб протистояти ворожій армії . Тоді ставлення до мирного населення стало жорсткішим.
«Мої сусіди по городу виїхали на початку вторгнення. Російські солдати вибили вікно в їхній хаті і просто винесли всю техніку, яка там була. Вони оселились у другому моєму домі, де аграрна техніка стоїть. Один раз вони під'їхали до мого дому ввечері, були під шофе, питали: "У вас не буде курочки?" Довелось винести їм ту курку, бо БТР вони направили у двір», — розповідає чоловік.
У селі поруч з Великою Олександрівкою до війни проживало понад 400 людей. Зараз їх наполовину менше: ті, кому пощастило, виїхали. Серед щасливчиків і Віталій. У його будинку біля Великої Олександрівки немає вікон і частини даху. У чоловіка там лишилася мати, яка навідріз відмовилася евакуюватися.
«Ми з сусідами виїжджали на Великдень. Виїхали о 9 вечора, а сюди потрапили о 4 ранку, 25 квітня. Приїхали, заночували у церкві, а волонтери порадили базу відпочинку, де приймають переселенців. Так ми тут і живемо по сьогоднішній день», — каже Віталій.
Він із сусідкою та її дітьми живе в одній із баз відпочинку Лозуватської громади Криворізького району. Умови для життя достатньо скромні, на базі немає опалення, але чоловік і цьому радий. Пригнічує, що майже нереально знайти роботу. Проте чоловік зберігає бадьорість духу:
«Я знаю, що наші наближаються. Вони криють росіян HIMARS-ми, а ті відповідають авіацією. Ми всі тут підбадьорилися, коли дізналися про звільнення кількох населених пунктів у Херсонській області. Скоріше б уже додому!»
Тэги: