Видання "Українська правда" випустила великий матеріал про підготовку ЗСУ оборони півдня України до повномасштабного російського вторгнення. Стаття присвячена облаштуванню оборони та мінуванню територій, що межують з анексованим Кримом.
Один із представників командування Об'єднаних сил, чий підрозділ останні кілька років стежив за мінуванням, розповідає УП, що після захоплення Криму росіянами у 2014 році на межі з ним українці справді встановлювали, кажучи професійною мовою, вибухові загородження:
"Були підготовлені до знищення об'єкти – мости і дамби, встановлені протитанкові поля. Були і змішані групи: протитанкові та протипіхотні загородження".
І йдеться не лише про сумнозвісний Чонгар. Виїздів із Криму на материкову Україну всього 3. Два з них – сухопутні дороги через пункти "Каланчак" і "Чаплинка". Звідти відкривається шлях на Херсон і Нову Каховку. Третій пункт – "Чонгар", дорога звідки веде на Мелітополь.
Саме цей виїзд можна було замінувати, оскільки він йде мостом. Під міст закладають вибухівку. Водночас дороги захищають протитанковими мінами, що неможливо зробити, коли ними користуються цивільні, як було на межі з Кримом. На перешийку Чонгару є два автомобільних і один залізничний міст. Крім них, готовими до підриву були міст у Генічеську і ще 4 дамби вздовж межі з півостровом.
Єдині мости, з яких перешкоди з часом зняли, розташовані далі вглиб материка, на Північно-Кримському і Каховському магістральному каналах. Їх розмінували ще до 2018 року через те, що зменшувалась кількість військових на півдні, і не було кому ці мости утримувати.
Мости мали бути не єдиною перешкодою для ворога. За ними військові влаштовували мінні поля, в місцях, де може рухатись техніка. Сапери пригадують, що таких полів було 5. Військові, з якими спілкувалась УП, і досі можуть по пам'яті позначити їх на мапі.
ЧИТАЙТЕ ПО ТЕМІ: Командувач ОК "Південь" розповів про вторгнення росіян на Херсонщину на початку повномасштабної війни
Потрібно враховувати, що всі ці перешкоди робились на території, яка до великої війни не мала жодного особливого статусу, вона значилась мирною. А тому захисники не могли замінувати городи чи поля аграріїв так щільно, як це робиться тепер, під час великої війни.
Усі військові, з якими спілкувалась УП, запевняють: з мостів на перешийках міни ніхто не прибирав. А якби це і було зроблено, то сліди обов'язково залишилися б у військовій звітності та розпорядженнях. Самі мінування зафіксували в офіційних формулярах підрозділів, які несли службу на межі з ворогом. Усі пристрої та електромережі перевіряли двічі на місяць. У перший і третій тиждень сапери їздили на херсонський напрямок, у другий і четвертий – на мелітопольський.
Весна–осінь 2021. ЗСУ оновлюють мінування
За рік до великої війни, в лютому 2021-го, троє військових підірвались на міні на Донеччині. Тоді Зеленський доручив, серед іншого, перевірити всі перешкоди на дорогах, а застарілі чи вже недоцільні – зняти.
Ця рознарядка стосувалася лише сходу. Але війська з власної ініціативи вирішили провести перевірку ще й на півдні.
Це співпало в часі з сезонним обслуговуванням, коли після зими, снігів і затоплень всі міни перевіряють особливо пильно – чи нічого не відсиріло, не вийшло з ладу. З командування ОС на південь спустили розпорядження: де потрібно – наростити, де потрібно – зняти загородження. Відповідь прийшла наступна: знімати нічого не потрібно, лише додати одну групу протитанкових мін – 17 штук. Їх і встановили. Тоді ж, восени 2021-го, сапери замінили підривники на всіх мінах. На південному напрямку це відбувалося вперше.
Осінь 2021. Формується склад і план оборони півдня
До великої війни залишилось 5 місяців. Українські та закордонні медіа вже трубили про загрозу російського наступу. А керівник розвідки Кирило Буданов публічно казав: одним із напрямків вторгнення може бути південь країни.
Угруповання "Південь" – це не постійне формування. Військові, які входили до його складу, регулярно змінювались. Це вкотре відбулося восени 2021-го.
Два підрозділи, виснажені війною на сході, перевели на кордон з Кримом. Вони й стали основними силами, які 24 лютого зустрінуть наступ ворога. Це була 59-та бригада імені Якова Гандзюка та 137-й батальйон морської піхоти.
Тоді ж, восени 2021-го, командувачем "Півдня" призначають генерал-майора Андрія Соколова.
Раніше Соколов уже обіймав цю посаду в 2018–2019 роках. До того він працював у штабах на кримських перешийках, у Краматорську та два роки воював на чолі 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, зокрема під Авдіївкою.
"Коли я заступив на посаду командира угруповання військ, з першого дня організував планову підготовку. Були сплановані заняття зі 137-м батальйоном та щодо підготовки штабу", – Соколов запевняє, що готував своїх підлеглих незалежно від того, які заяви про майбутній наступ росіян лунали в ЗМІ.
Він затвердив плани дій. Їх було два: стабілізаційна операція, яка тривала в умовно мирний час, та оборонна – на випадок загострення.
За словами Соколова, на мирний період йому мали призначити дві бригади (повний комплект – 3-5 тисяч осіб кожна) і батальйон (500 осіб) безпосередньо на межі з Кримом. У разі бойових дій цей склад мав поповнитись ще двома бригадами тероборони.
На практиці же "Південь" не мав повного комплекту навіть за варіантом мирного часу. Другу бригаду туди так і не призначили. А наявні підрозділи були сформовані лише на 50%.
Втім, це й не дивно: 59-та бригада перебувала на відновленні боєздатності після виходу з ООС, проходила навчання на кількох полігонах у різних частинах країни. Основна її частина, яка базувалася на півдні, складалася приблизно з 1300 осіб.
137-ий батальйон ніс службу на самих перешийках, спостерігав за росіянами. Морпіхів там було 300 осіб, половина з них – строковики.
Тобто загальна чисельність основних сил на півдні перед російським наступом сягала близько 1600 осіб.
Серед додаткових сил були ще: танкова рота, 5 дивізіонів артилерії, деякі з яких не мали самих артбатарей, дивізіон ППО і підрозділи забезпечення. Це загалом ще пара сотень людей.
Для порівняння, в зоні ООС на той час, за словами Соколова, перебували 12 бригад:
"Безумовно, того, що було у нас на півдні, було недостатньо. Скоріш за все, було недостатньо сил і засобів. Противник зосередив свої війська на великій ділянці від Білорусі до Криму, треба було і в зоні ООС тримати війська, і Київ прикрити, і північ прикрити, Слобожанщину, Харківський напрямок".
Командири 59-ої бригади та 137-го батальйону, сумніваючись, чи варто про це говорити, таки наважуються сказати: їх на півдні закріпили за смугами, значно більшими, ніж передбачає бойовий статут.
"Дорогу ворогу треба перекрити на загрозливих напрямках – це, як правило, автомобільні шляхи. Для цього вони і перекриваються смугами", – пояснює тодішній командир 59-ої бригади Олександр Виноградов.
Батальйон з 300 морпіхів тримав смугу в 238 кілометрів.
"Хоча за всіма тактичними нормативами мала бути 3 на 5 кілометрів, – каже екскомандир Вадим Римаренко. – За досвідом ООС і АТО, батальйон займав більшу ширину, ніж передбачено, але не таку здорову. На цю смугу потрібно було 14 бригад".
Морпіхи мали стати першою лінією оборони. Вони побудували її на трьох опорних пунктах: біля КПВВ "Чонгар", "Каланчак" і "Чаплинка". На кожному з них чатувало по 30-40 військових. Найважча зброя, яку вони мали – 120-мм міномет.
59-та бригада на позиціях не стояла, вона базувалась на Широколанівському полігоні під Миколаєвом. Смугу, яку їй визначили, військові мали зайняти в разі нападу, перетворившись на другий за морпіхами оборонний рубіж. Цей рубіж був у 14 разів більший за норму.
"У мене смуга була приблизно 140 кілометрів, без сусідів ліворуч і праворуч", – уточнює Виноградов.
Позицій на цій смузі до вторгнення не зробили. Причина все та ж – до лютого 2022 на дворі формально був мирний час, який не давав військовим права окопуватись на приватних землях. З тих же причин території вглиб Херсонщини, за перешийками, не були заміновані.
Та Виноградов із побратимами свою смугу добре знали. Вони її в прямому сенсі пройшли ногами на місцевості. Військовою мовою – провели рекогносцировку.
"У мене було декілька рекогносцировок, починаючи з листопада 2021 року, – пригадує екскомбриг 59-ої. – Кожен командир підрозділу на місцевості дивиться, де розмістити підрозділи, де є важливі висоти, де можна поставити артилерію. Цивільною мовою кажучи, це огляд місцевості".
Пізніше з'ясувалось, що українська лінія оборони була добре відома не лише українським військам, а й ворогу. Вже в боях під Миколаєвом захисники захопили мапи й окремі штабні документи росіян.
"На картах у них були нанесені наші позиції", – розповідає тодішній командир морпіхів Римаренко.
Він гортає у своєму смартфоні фотографії тих часів. Серед кадрів підбитої та спаленої вщент техніки полковник знаходить ту саму "рабочую карту командира".
Судячи з позначок, воювати з цією мапою йшла окупаційна 126-а окрема гвардійська бригада берегової оборони. Це підрозділ зрадників – колишня кримська 36-а окрема бригада берегової охорони, що у 2014 році перейшла на бік ворога.
На захопленій мапі була позначена лінія російського наступу, а також позиції обох підрозділів української оборони.
Січень-лютий 2022. Останні приготування до війни
Останній місяць до вторгнення був напруженим з обох боків адмінмежі.
14 січня командувач "Півдня" Андрій Соколов проводить нараду. Участь у ній беруть представники 59-ої бригади і 137-го батальйону, командири підрозділів, а також співробітники Нацполіції, Державної прикордонної служби і керівник Антитерористичного центру СБУ Ігор Садохін.
"Була проведена взаємодія з тими частинами й підрозділами, які повинні були виконувати завдання щодо оборони півдня, – описує Соколов січневі тренування. – Це було зроблено з практичним виходом на місцевість, були уточнені задачі, маршрути відходу й оборонні рубежі".
Зараз командир 137-го батальйону переконаний, що неодноразові репетиції та вивчення маршрутів відходу допомогли йому 24 лютого зберегти більше людей.
Соколов також планував провести штабні тренування. Але відкладав їх кілька разів через те, що обстановка загострювалася, і так і не встиг.
У цей час 59-та бригада, яка мала стати другим рубежем, все ще перебуває на полігоні під Миколаєвом. Лише за 10 днів до вторгнення її переводять ближче – на полігон в Олешківських пісках.
У цей же час – 15 лютого – сапери проводять останню перевірку мінувань. Щодо якої, як і завжди, розписуються в журналі.
Не маючи повного комплекту сил, необхідних навіть на мирний час, Соколов усвідомлює, що має чималу "діру" в обороні:
"На Мелітопольському напрямку взагалі не було сил. Я туди відправив свій резерв".
Цей резерв – мотопіхотний батальйон 59-ої бригади. Соколов називає його найбільш підготовленим, із досвідченим командиром. В останні мирні дні Херсонщини його відправляють закрити "діру".
Ще одна танкова рота відправляється до курортних Залізного Порту й Лазурного, щоб охороняти берег від десанту.
У ці ж дні, 21 лютого, одна з російських бригад, що наступатиме з Криму, видає своїм бійцям деталізований план. Росіяни підписуються під згодою на "виконання спеціальних (бойових) задач на території іноземних держав".
А командир російської частини видає наказ, в якому описує все: від засобів маскування до маршрутів пересування і точок, де загарбники можуть зробити привали дорогою на війну.
За знайденими планами, росіяни збирались вже через п'ять днів пройти Миколаїв і висаджувати десант під Одесою. На дев'ятий день – блокувати та захоплювати Білгород-Дністровський. А вранці 11-го дня – вийти на кордон з Молдовою та виставити там свої пости.
"У подальшому бути в готовності до участі в проведенні заходів постконфліктного врегулювання", – цинічно завершується російський документ.
До нього від руки дописали нібито етнічний склад Білгород-Дністровського, де, за розрахунками росіян, мало мешкати 42% вірменів і лише 4% – українців. Ці дані схожі на ті, що "Вікіпедія" приводить станом на початок 19-го століття.
23 лютого 2022
В останній день перед вторгненням росіяни без офіційних пояснень перестали пропускати людей у Крим і звідти. Кілька днів до того морпіхи помітили, що по той бік ворог розміновує окуповану територію перед КПВВ. Про це повідомили командуванню. Відповідь була: посилити пильність.
Напередодні вторгнення командування "Півдня" розуміє, що вже наступного дня вони можуть зіштовхнутись з російською навалою.
Командувач Об'єднаних сил Сергій Наєв повідомляє про це Андрію Соколову. Той, своєю чергою, береться приводити підрозділи в бойову готовність і виводити їх на позиції.
59-ій бригаді наказують займати лінію оборони. До неї від полігону – 70-80 кілометрів. А пересуватись військові можуть лише вночі.
Виноградов з підрозділом, за розпорядженням командування, мав вийти на рубіж до 6 ранку 25 лютого. Частина його бійців вирушили туди вже останньої мирної ночі, але більшість так і не встигла цього зробити.
"У ніч з 23 на 24 я вже розвернув командно-спостережні пункти батальйонів. Зв'язок, до 2 мотопіхотних рот і мінометних батарей з кожного батальйону вже знаходились на лінії оборони. Механізовані роти батальйонів, артилерія і танкові підрозділи мали виходити вже в ніч з 24 на 25", – пригадує екскомбриг 59-ої бригади.
300 морпіхів, які мали першими прийняти удар, тієї ночі не спали.
"Ми всі стояли вже в 100-процентній готовності, – каже колишній комбат Римаренко. – Я свій КСП (командно-спостережний пункт – УП) переніс зі стаціонарного в поле десь за 10 днів. Так само і КСП рот стояли на бойових порядках".
ЧИТАЙТЕ ПО ТЕМІ: “Я залишався на підриві мосту”: військовий ЗСУ розповів подробиці вторгнення росіян на Херсонщину
Іван Сестриватовський, який ніс службу на Чонгарі, близько 3 ранку вже підключив мережі, підготувавши два автомобільних мости до підриву. Він не був сапером, але його задача і не потребувала особливих знань. Сестриватовський завчасно проходив навчання з активації вибухівки, а сам пристрій є простим у використанні.
"Є машинка, в яку треба вставити два проводи, зарядити детонатор і покрутити машинку до загоряння лампочки", – пояснюють сапери.
Останні години перед вторгненням командування сиділо в штабі перед моніторами. Через програму, що відслідковує польоти, Соколов, черговий і начальник ППО спостерігали за тим, що відбувалось у небі над Кримом. Там кружляли десятки російських військових літаків.
"Ми їх рахували і десь на 30-му літаку збились", – описує Соколов.
Того ж дня начальник Антитерористичного центру СБУ Садохін, який ще місяць тому брав участь у тренуваннях з військовими, на закритому засіданні цивільної влади в Херсонській ОДА заспокоював: вторгнення не буде.
Пізніше він стане одним із тих високопосадовців СБУ, які підпадуть під кримінальні справи. Навесні 2022 з'явилась інформація про його затримання.
"Вважається, що саме він видав ворогу сітку мінних полів і координував дії російської авіації, коли супроводжував колону херсонського СБУ в евакуацію", – звітував голова Херсонської облради Олександр Самойленко.
Продовження на сайті "УП"
Тэги: