Генерал-майор Андрій Соколов, який із жовтня 2021 та станом на початок повномасштабної війни був командувачем військ "Південь" в інтерв'ю Українській правді розповів про стан військ на Херсонщині під час початку вторгнення росіян у лютому 2022 року.
Військовий розповів про те, як була організована оборона, чому не витримала натиск окупантів та чи були розміновані кордони з Кримом.
Які сили зустрічали ворога 24 лютого
За словами Соколова, угрупування "Південь" було засновано на ротаційній основі. Під час вторгнення рашистів на південному напрямку загальна чисельність бойових підрозділів складала близько 1,5 осіб.
"Зокрема, у 59-ій бригаді особовий склад приблизно нараховував 1300 людей. Чому так мало? Бо бригада перед цим вийшла із зони ООС, десь у грудні, і знаходилася на відновленні боєздатності. Процес відновлення ще не завершився, коли їх призначили у склад нашого угруповання. Вони були переміщені на Олешківські піски на полігон. Укомплектованість цієї бригади була десь до 60%. Артилерія мала неповний склад, бо два дивізіони знаходилися на навчанні у "Дівичках" (полігон на Київщині – УП), група інженерного забезпечення – це сапери – також знаходилась на навчанні в Кам'янець-Подільському. Плюс ще було десь 250 осіб у 137-му батальйоні морської піхоти, який був укомплектований теж на 50%. І з цих 250 людей частина – строковики, які вели стабілізаційні дії на межі з Кримом", - каже Соколов.
Один взвод знаходився в опорному пункті безпосередньо перед мостом Чонгар, близько взводу перебувало біля КПВВ "Каланчак" та ще один опорний пункт розташувався біля села Каїри в районі Чаплинського КПВВ, навпроти заводу "Титан". Ці опорні пункті зустрічали ворога у перший день вторгнення.
"Під час загострення передбачалося мати до двох бригад: одна на Херсонському напрямку повинна була виконувати завдання, вести стабілізаційні дії, одна – на Мелітопольському. І один батальйон, який як передовий підрозділ стояв безпосередньо на межі. Але я навіть цих сил не мав, мав тільки одну бригаду", - розповідає генерал-майор.
Андрій Соколов зазначив, що на Мелітопольському напрямку не було жодної бригади ЗСУ. Туди було направлено танкову роту з резерву за тиждень до початку вторгнення.
"Скоріш за все, було недостатньо сил і засобів. Противник зосередив свої війська на великій ділянці від Білорусі до Криму. Сил не вистачало, треба було і в зоні ООС тримати війська, і Київ прикрити, і Північ прикрити, Слобожанщину, Харківський напрямок. Я вважаю, що саме через це не вистачало сил. Був окремий план на оборону. Там передбачалося 4 бригади: дві механізовані або загальновійськові та дві бригади ТрО. Розумієте: 4 бригади в плані і одна бригада в реальності. Безумовно, цього недостатньо", - каже військовий.
Бригади територіальної оборони існували, були сформовані, але не поступало команди на їхній збір та передачу під командування Соколова. Запорізьку бригаду ТрО було передано у підпорядкування лише в кінці доби 24 лютого. Херсонська тероборона на той момент так і не була зібрана, каже Соколов.
Мінні поля та оборонні рубежі
Як розповідає генерал-майор Соколов, близько 4 ранку спостерігався масований зліт літаків в окупованому Криму. Там вони будували бойовий порядок.
"Вони спочатку кружляли над територією Криму, мабуть, будували там бойовий порядок. Ще була надія, що вони політають і сядуть знову на свої аеродроми, бо це не вперше було. Але вони розлетілися над Азовським і Чорним морями, почали масований пуск ракет.
Перше – це був ракетний удар по майже всіх місцях дислокації наших підрозділів, по пунктах управління, по стартових позиціях і пунктах управління засобів ППО, по аеродрому в Мелітополі. Майже по всіх об'єктах, які розташовувалися в Херсонській, Запорізькій області.
Після того надійшли доповіді від командира 137-го батальйону, полковника Римаренка, що противник почав вогневий наліт, обстріл артилерією наших передових позицій на Каланчацькому й Чонгарському КПВВ. З цього все почалося"
З авіації ворог спочатку вів вогонь перед опорними пунктами ЗСУ, таким чином розмінувавши мінні поля. Другий вогневий наліт вівся по позиціям Сил оборони.
ЧИТАЙТЕ ПО ТЕМІ: “Я залишався на підриві мосту”: військовий ЗСУ розповів подробиці вторгнення росіян на Херсонщину
59 бригада ЗСУ отримала наказ ще 26 лютого вийти та зайняти оборонні рубежі. До того вона знаходилася на полігоні під Олешками, де готувалася до оборони, отримувала боєприпаси та завдання. Зайняти оборонні рубежі військові не встигли. Підготовлених позицій не було, каже Соколов. Причина в тому, що Херсонська область з 2014 року не мала жодного особливого статусу.
"Ці оборонні рубежі треба було обладнувати на чиїйсь землі, тобто її треба було відчужувати. Такого рішення не було прийнято. Тому тут були такі складнощі. Деякі окремі позиції до мене обладнувалися в посадках, де земля нічия. Я тими силами, які мав, облаштовував позиції артилерії і підрозділів ППО. Позиції, які займав 137-ий батальйон безпосередньо на межі з Кримом, були обладнані, і ми їх удосконалювали постійно. А вже оборонні позиції в глибину були практично тільки на папері"
Чому не підірвали мости?
Генерал-майор розповів про складнощі з підривом мостів на адмінмежі з Кримом. За його словами, спроби їх підірвати були, що підтверджує слова військовослужбовця 137 батальйону Івана Сестриватовського.
"Треба розуміти, що противник розуміє важливість цих і мостів, і переправ, він також вживає заходи. Я зі свого досвіду можу сказати, що мости треба підривати не тоді, коли противник стоїть перед ними, а ще до того, як він підійшов, коли він ще не має вогневого впливу на мости. Тоді можна сподіватися, що завдання буде виконане на 100%. А коли противник уже знаходиться перед мостом, він впливає і вогнем, і диверсійними групами і на сам міст, і на засоби підриву, і на тих людей, які повинні підірвати. У Генічеську, на Арабатській стрілці, міст підірвали. Не повністю, але підірвали. Там матросу 137-го батальйону довелося виконувати завдання ціною свого життя", - каже Соколов.
За словами Соколова, мінні загородження на межі з Кримом були обладнані у 2014 році та утримувалися до початку повномасштабного вторгнення. Але частина об'єктів вглибині Херсонської області була все ж таки розмінована з 2015 року.
"Були ще заміновані мости вглибині, на Північно-Кримському та Каховському магістральному каналах. Вони були заміновані в 2014 році, тоді там було набагато більше військ. І за рахунок цього угруповання ці мінування утримувалися. Тому що не можна залишити просто замінований міст на мирній території без нагляду. З часом кількість військ зменшувалася, уже з 2015 року, тому що потрібні були війська в зону АТО, а потім ООС. І частина об'єктів була розмінована, тому що не було кому їх утримувати. Усі боєприпаси з них знаходилися на складі в Чаплинці. І коли почалась велика війна, я дав команду в терміновому порядку отримувати боєприпаси та підривати ці мости через канали. Деякі мости встигли підірвати, на деякі противник уже вийшов", - каже військовий.
Не були заміновані асфальтовані дороги, якими постійно здійснювався перетин межі з Кримом. Вони були підготовлені до мінування, яке не відбулось через відсутність відповідної команди.
Тэги: