«У нас покошені газони, побілені бордюри, обрізані дерева, багато квітів у палісадниках – це прифронтовий Херсон», – це фраза з розповіді херсонки про те, як сьогодні живе місто.
Розповідь своєї однокласниці опублікувала на Великдень відома журналістка СТБ родом із Херсонщини Тетяна Висоцька у рубриці #ХерсонськіГолоси, яку вона веде на своїй сторінці у Facebook від початку великої війни. Отже, потрощений, але незламний великодній Херсон на звʼязку.
***
Привіт із незламного Херсона. Після тривалої перерви почала з’являтися робота. Місто живе, попри постійні обстріли, і наші люди хочуть бачити красу. Я роблю ремонти вже 20 років, так би казати, несу красу людям. І завжди були замовники, люди в чергу записувались. Звісно, з приходом &усні все завмерло. Хоча ще в окупацію зробила 2 замовлення.
Ось на днях закінчила робити кімнату для маленької дівчинки. Я коли потрапила в цей дім, дівчинка була ще в проекті. Дуже гарна молода родина, бусинка вже третя дитинка у них. Старший хлопчик із ДЦП, середній ходить онлайн у 1 клас, і от тепер манюня.
Кожний ранок, коли я приходила, чула, як малий займається з учителькою та іншими дітьми. Потім біг на вулицю до друзів грати в футбол. Футбол під звуки прильотів – сьогодення Херсона.
Зі старшим хлопчиком важко: погано ходить, погано реагує, сам не їсть, але дуууже полюбляє техніку і бокс. Ще батьки розповідали, що до війни дідусь його брав на тракторі кататися, так там було стільки радощів, що люди посміхалися, коли його бачили.
Розповідали батьки і як ховалися з малими й сусідами в підвалі в перші дні війни. Дітям цікаво, вони гралися, а батькам дуже лячно – як жити далі, що робити, куди бігти. Вони виїхали з окупації, а після визволення Херсона повернулися додому.
Ранком одного дня я прийшла й дізналася, що в них народилася донечка. Зробила я кімнату до дня її виписки. Чудова родина. Для мене ці люди – справжні герої. Нехай вони нічого героїчного і не зробили, але повага до них велетенська.
Від понеділка був новий об’єкт та нова історія. Молода родина виїхала з окупації, але планують повернутися невдовзі й тому попросили мене привести до ладу їхню домівку. А на одній стіні в них от такі написи (на фото). У мене аж руки затремтіли. Адже це відголоски нашої окупації. Рука довго не піднімалася таке замальовувати, та сльози в очах від спогадів, що ми пережили.
Є ще одне замовлення наперед. Я маю велику надію, що цих замовлень буде більше й більше. Я дуже хочу допомогти людям хоч трошки розслабитися, побачити красу своєї домівки і відволіктися від постійних вибухів.
Херсон – місто сили. Херсонці – вільні люди, вони не втрачають надію на наше гарне майбутнє. У нас покошені газони, побілені бордюри, обрізані дерева, багато квітів у палісадниках – це прифронтовий Херсон.
Ну, і які часи, такі й свята: тут вибухи, а тут – паски в магазинах, багато хазяйок пекли паски свої. Пофарбували крашанки, помили вікна, зустрічаємо Великдень! І всіх українців вітаємо від нашого незламного міста!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Херсон під вогнем, а містяни висаджують квіти: фоторепортаж із незламного Острова
Головна світлина: автор – Олександр Корняков
Тэги: