13-річний Кирило Семінюк не бачив свою маму понад два роки. Окупанти депортували підлітка, коли відступали з Херсона.
Кирило та його мати Ганна родом з Херсона. На момент повномасштабного вторгнення підліток, який має інвалідність, перебував у спеціалізованому закладі в Олешках на реабілітації. Окупанти вивезли хлопця до тимчасово окупованого Криму, після чого зв'язок з ним урвався. Та мамі все ж вдалось повернути своє дитя та вивезти з окупації на підконтрольну Україні територію. Історію порятунку підлітка розповіло «Громадське радіо».
«Мамо, де ти була так довго?». Такими були перші слова 13-річного Кирила після повернення з російської депортації. Єдиний син жінки від народження тяжко хворіє. Хлопчик народився, коли матір була на шостому місяці вагітності. Серед діагнозів, які йому встановили, — дитячий церебральний параліч та запальний процес головного мозку.
На момент повномасштабного вторгнення хлопчик був в Олешках у спеціалізованому закладі. Там із ним працювали психологи та реабілітологи.
«Хотіли поїхати забрати, коли все почалося, але нас запевнили, що їм там буде безпечніше. Тобто бої ідуть у нас у місті, а там в Олешках немає боїв… десь щось і вони постійно спускаються до підвалу. А потім уже зв’язку не було, я не могла ні до кого додзвонитися. Перед цим мені подзвонила вихователька і сказала, що дітей збираються вивозити», — розповіла Ганна Семінюк.
Щоб забрати сина, у Ганни було 30 хвилин. Але на той момент Антонівський міст, що з’єднував Херсон із лівобережжям, був частково зруйнований. Лишався один шлях — переправа. Та фізично добратися до пункту призначення за 30 хвилин було неможливо. Мама не встигла забрати Кирила. Окупанти повезли дітей автобусами у тимчасово окупований Крим. Так, зв’язок з дитиною обірвався на понад два роки.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Окупанти відправили на Далекий Схід чергову групу дітей з лівобережної Херсонщини
Однак матір продовжувала розшукувати свою дитину. За допомогою юристів вона склала заяву щодо підтвердження перебування Кирила на території, окупованій Росією.
Хлопчик знайшовся у Скадовську. Цієї відповіді від росіян Ганна чекала ще пів року. З нею звернулася до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.
Далі почався збір документів на повернення дитини. Коли російська сторона дала згоду, забрати сина російські прикордонники жінку не пропустили. Жодних пояснень не надали. Довелося оформлювати довіреність на іншу людину — волонтерку.
«Мене дитина побачила, він почав ридати, він ні слова мені не казав, від мене відвертався і плакав весь час. А я сиділа і не знала, як зі своєю дитиною говорити — все ж таки два роки пройшло і Бог його знає, що йому там наговорили. Ну, а в лікарні вже, звісно, роззнайомилися, він мені каже: «Мамочко, вибач, я тебе одразу не згадав, а тепер згадав. Каже: «Де ти так довго була? Кажу: «Мене дядьки військові не пускали», – розповіла Ганна.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Їхній слід може зникнути: доля малюків, викрадених із Херсонського будинку дитини
У депортації Кирило забув рідну мову і український алфавіт. Натомість засвоїв російську. Фізичною реабілітацією із дитиною, переконана мати, не займалися. Натомість хлопчик став самостійнішим — в інтернаті йому доводилося все робити самотужки. Кирила навчали лаяти українську владу і прищеплювали любов до російських мультиків про війну.
Нині Ганна з Кирилом мешкають на Кіровоградщині. Жінка вийшла заміж за місцевого жителя. Подружжя ухвалило рішення жити в селі, щоб у відносному спокої дитина відійшла від стресу. У жоден спеціалізований заклад, каже матір, сина не віддаватиме. Пояснює: занадто довгою була розлука.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Історія 17-річної Ліди з Миколаївщини, яку окупанти депортували в Росію
На фото: Кирило разом з мамою Ганною, "Громадське радіо".
Тэги: