Миколаївщина. Тут поблизу села Лупареве родина Ємельянцевих створила етносадибу. Це місце є справжнім осередком збереження українських народних традицій і автентичності.
Ємельянцеві все життя прожили у Миколаєві. Також родина мала дачу поблизу села Лупареве, що знаходиться на межі Миколаївської та Херсонської областей, а у 2016 році купили сусідній двоповерховий будинок, з якого зробили етносадибу «Сузір’я степу».
Про те, як виникла ця ідея і як вона втілювалася у життя «Гривні» розповіла Наталя Ємельянцева.
«Я взагалі працюю вихователем у дитячому садочку і багато стикалася по роботі з тим, що мені потрібно було розповідати дітям про такі речі, як, наприклад, піч, горщики, види розпису. Оскільки у дитячому садочку є такий предмет як народознавство. Показувати на пальцях було дуже складно. І взагалі я замислилася, що у нас на Миколаївщині цього збереглося дуже мало. І коли я їздила в інші регіони, зокрема на захід України, то побачила, що у них це збереглося і вони показують це туристам. А от у нас такого майже немає. Так, у Херсонській області були «Зелені хутори», а в Миколаївській я подібного не бачила. І тоді я так загорілася цією ідеєю – створити щось в етностилі», – говорить пані Наталя.
На фото Наталя Ємельянцева, авторка – Ольга Волкова
Будинок, розповідає жінка, був занедбаний, а в середині не було ні вікон, ні дверей. Поступова родина привела його до ладу.
Перше, що було зроблено в садибі, – піч з лежанкою на першому поверсі. Для більшої автентичності стіни обмазали глиною з соломою, що надає будинку вигляду старовинної садиби. Також є керосинові лампи, що підкреслюють атмосферу минулих століть.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Миколаєві будинок втратив унікальні елементи оздоблення після ремонту – їх врятували небайдужі активістки
Спершу планувалося облаштувати садибу для власного використання, але з часом експонатів ставало все більше і більше, і так маленька мрія переросла в справжній культурний осередок – «Сузір’я степу».
«Наша родина паралельно їздила степами, відшукували старовинні колодязі, шукали їх історію, відвідували залишки козацьких кладовищ з кам'яними хрестами. Так і виникла ідея Сузір'я, тобто не тільки садиба, а і подорожі степами», – розповідає пані Наталя про ідею назви для садиби.
Першими експонатами садиби стали родинні цінності, також деякі – родина купувала за власні кошти. Багато цікавих та старовинних речей збирали по друзях та знайомим.
«Вони їм не потрібні, а у мене було таке бажання: зберегти це. Зараз вже більше людей знають про садибу, знають, що все буде збережено, тому самі привозять та дарують різні предмети», – говорить жінка.
За останні роки колекція наскільки збагатилася, що навіть сама пані Наталя зазначає, що не може підрахувати кількість експонатів. Тут можна знайти як різноманітний посуд, вишиті рушники, ікони, сільськогосподарські інструменти, плетені кошики, колекції старовинних намист, горщиків та багато іншого.
«Тут кожна річ має свою історію. Близькі до серця це, звісно, речі моєї родини. Я знайшла ступу свого дідуся. Матеріальної цінності вона взагалі не має, але для мене вона цінна. Вона вироблена з цілого шматка дерева і, швидше за все, була привезена у Миколаївську область приблизно у 1949 році. Ступа вже майже розсипалася, але за допомогою спеціальних засобів я її зберегла. Також у мене є лавка-скриня з Житомирської області. Вона була, швидше за все, у якомусь панському маєтку, так мені розказувала жінка, яка її продавала. А вона її отримала від своєї прабабусі та привезла у Миколаївську область», – ділиться власниця садиби.
Після початку повномасштабної війни на територію садиби прилетів російський снаряд, у будівлі повилітали вікна, однак все швидко відновили.
В етносадибі організовують екскурсії для невеликих груп відвідувачів. Екскурсія коштує 50 гривень. Всі зібрані кошти пані Наталя спрямовує на збори для закриття потреб українських захисників. Про все це вона розповідає на сторінці в фейсбук. До речі, її чоловік та син служать в ЗСУ з початку повномасштабної війни, а сама жінка волонтерить, до того ж ще з 2015 року.
Під час екскурсій гостям розповідають і показують старовинні предмети та їхню історію потрапляння до садиби. Після ознайомлення з експонатами, відвідувачі мають можливість поставити питання і поглибити знання про українську культуру.
Також, за бажанням гостей, пані Наталя пригощає їх стравами, приготованими на відкритому вогнищі або печі.
«Спілкуюся з жінками з сусідніх сіл, цікавлюся традиційними стравами саме у цьому регіоні. Вареники та борщ варять у всіх регіонах, а я хочу знайти такі автентичні страви, які притаманні саме цьому регіону. Хочу, аби це було родзинкою цієї садиби», – наголошує жінка.
У планах – створення декількох фотозон на вулиці, а також загалом облаштування території.
Фото надані Наталею Ємельянцевою
Тэги: