6 червня Херсонщина відзначатиме річницю катастрофи на Каховській ГЕС – теракту, який вчинили російські окупанти у 2023 році.
Цей день, згідно з розпорядженням начальника ХОВА Олександра Прокудіна, став пам’ятною датою – «роковинами терористичного акту на Каховській ГЕС, найбільшої техногенної катастрофи світу за останні десятиліття, наймасштабнішої екологічної катастрофи в історії України».
У ці дні вся Україна згадує ті страшні дні, адже практично всі регіони були задіяні в подоланні наслідків катастрофи. Та з особливим болем про події червня-2023 розповідають жителі Херсонщини, що пережили велику воду.
«Гривна» публікує історію жительки херсонського мікрорайону Корабел Оксани, яка теж опинилася в епіцентрі подій після теракту на Каховській ГЕС. Жінка не просто поділилася спогадами, але й надала нам фото та відео, де зафіксовано все, що відбувалося поблизу її багатоповерхового будинку на Острові.
Далі – пряма мова.
***
У той страшний день я прокинулася, як зазвичай, доволі рано – десь о пів на шосту ранку. Не встаючи з ліжка, полізла почитати новини в Telegram. Перше повідомлення було від «Миколаївського Ванька» – про підрив дамби Каховської ГЕС росіянами. Залишки мого сну остаточно вивітрилися: я зрозуміла, що сталося щось страшне та поки що незрозуміле.
Місцеві чати вже гуділи панічно-істеричними настроями на кшталт: ми всі загинемо, нас скоро накриє 6-метрова хвиля! Але мій мозок, попри нестійкий емоційний стан, одразу згадав усе, що колись читала про ймовірність прориву греблі й можливі наслідки.
Живу я в Херсоні, у мікрорайоні Корабел, який містяни називають Островом. Цей район теоретично мав постраждати від дніпровської води найбільше, що зрештою і сталося. Проте я добре пам’ятала із колись прочитаного, що вода не повинна піднятися вище другого поверху, а я проживаю на 4-му поверсі 9-поверхівки. Тож за майно не переживала.
Проте в мене є автівка, про яку треба було подбати. О пів на сьому мені зателефонував друг і наказав швидко сідати в авто та їхати до його гаража, що розташований поза зоною можливого підтоплення.
Близько сьомої ранку я вже закривала машину в гаражі друга та мала намір повернутися додому на Острів. Проте повідомлення від міської влади про евакуацію людей із зон можливого підтоплення, паніка в місцевих чатах та наполегливість мого друга, що потрібно забрати кота й перечекати повінь у безпеці, вплинули: я вирішила не ризикувати й погодилася тимчасово пожити в друзів.
Коли ми повернулися на Острів по кота й необхідні на короткий час, як мені тоді здавалося, речі, мікрорайон уже відімкнули віз електро-, газо та водопостачання. Ми були на грані істерики – і я, і мій переляканий кіт, який ненавидить покидати квартиру, тому подряпав мені руки до крові, несамовито орав та виривався з переноски…
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Досі без аптеки, але з новими ємностями для води – як живе херсонський Острів
Перед від’їздом зустріла декількох сусідів, які також мали намір тимчасово переїхати хто куди. Проте деякі категорично відмовилися виїжджати: 8 людей таки залишилися і пережили велику воду у власних квартирах – без світла, газу, води, проте дуже дружньо, піклуючись одне про одного та щоденно доповідаючи іншим сусідам про стан справ.
Із 6 по 19 червня я щодня тримала зв’язок із сусідом, що залишився в нашому будинку. Він доповідав, як вода спочатку прибувала (це було протягом трьох діб), дійшла до ліфта, затопивши підвал, а потім і про її поступове сходження.
14 червня 2023 р. Херсон, Острів. Відео Ірини Волкової
Чоловік розказував про допомогу волонтерів та небайдужих відчайдух, які на човнах привозили воду, хліб і консерви, ліхтарики, батарейки, радіоприймачі. Ділився, як ті, хто залишився перечекати повінь у будинку, спорудили імпровізований мангал, де готували яєчню, варили на всіх супи та макарони. Розповідав, як вечорами біля вогнища до опівночі розмовляли, грали в карти та вірили, що неодмінно впораються з усіма труднощами. Разом із сусідами в те, що все буде добре, вірила і я.
Очікування – одне з найважчих випробувань. Це я зрозуміла під час окупації, коли майже 9 місяців чекала на звільнення рідного Херсона від ненависних окупантів. Потім пів року я чекала можливості повернутися додому з Миколаєва, куди втекла від страшенних обстрілів рашистів з лівобережжя.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як після підриву Каховської ГЕС з-під носа окупантів евакуювали сотню цивільних
Але два тижні очікування повернення на Острів після сходу води тягнулися нескінченно довго. Тож коли 18 червня міська влада повідомила, що наступного дня буде відкритий проїзд у мікрорайон Корабел, я плакала від радості. Людей попередили, що мікрорайон ще без комунікацій, тож треба бути готовими до життя в майже середньовіччі.
«Та кого ви лякаєте – острів’ян?» – подумала я. А вже наступного дня Острів – ще донедавна квітучий, зелений і сонячний – зустрів мене сірістю, товстим шаром посохлого мулу на дорогах, почорнілими від довгого перебуванні у воді кущами й деревами. Було тихо, безлюдно, сіро та сумно…
Усе навкруги нагадувало кадри з голлівудських фільмів про апокаліпсис. Усе було змарнілим і похмурим, попри сонячний літній день. А кожен будинок мав свою ватерлінію.
Проте ми з котом раділи: нарешті ми вдома, і в нас – багато роботи! У мене був запас води, їжі, яку не потрібно готувати, павербанки, ліхтарі, свічки. Мене не бентежили незручності, головне – я вдома, адже мій дім – моє місце сили.
25 червня 2023 р. Херсон, Острів. Мешканці однієї з найбільш затоплених 5-поверхівок сушать пошкоджені речі та викидають ті, що неможливо відновити
Уже за день після мого повернення ми із сусідами почали розгрібати прибудинкову територію від сміття, гілок і мулу. А за 2 тижні на наших клумбах оселилися яскраві петунії, чорнобривці, катарантуси. Я плакала від щастя, що майже всі мої троянди вижили, і дала собі слово, що мій двір буде найквітучішим на Острові.
6 липня 2023 р. Херсон, Острів. Місяць після теракту. Біля одного з будинків уже квітнуть петунії
Додам, що на момент сходу води після потопу на Острові було десь близько тисячі осіб, а за декілька місяців їхня кількість збільшилася до 4 тисяч. Людям було непросто, та життя поступово налагоджувалося. Газопостачання відновили наприкінці червня. Приблизно в той же час у водопровідну мережу почали подавати технічну воду – це було великою радістю! Питну воду привозили рятувальники, волонтери, благодійники – дефіциту зовсім не було, усім вистачало, навіть про запас.
6 липня 2023 р. Херсон, Острів. Посохлі кущі та дерева, повалені стовбури, місцями ще стоїть каламутна вода
Найважче було з відновленням електропостачання. Проте жителі Острова терпляче очікували на світло. Підключати електроенергію почали наприкінці серпня. У моєму будинку світло з’явилося в середині вересня. Але в мікрорайоні ще й сьогодні є кілька будинків, які за технічними причинами не підключені.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 150 грамів ковбаси і сонце замість бойлера: як жителі Острова в Херсоні справляються без світла
6 липня 2023 р. Херсон, Острів. Вживані речі біля церкви для нужденних та Новий Завіт на клумбі – книжка, що дивом вижила
Минув рік від того часу. Теракт, учинений російськими окупантами, приніс чимало біди та горя. Багато чого змінилося, дещо ніколи вже не стане таким, як було. Проте я знаю точно, що зло обов’язково буде покаране, а мій рідний, вільний, український Херсон та улюблений Острів будуть ще кращими, ніж до зазіхання ненависного «русского міра».
А я поки що виконую дану собі обіцянку: намагаюся зробити свій двір квітучим і затишним.
5 червня 2024 р. Рік після теракту. Територія будинку в мікрорайоні Корабел у Херсоні
Усі фото надані херсонкою Оксаною.
На головній світлині: жителі Острова щодня дбають про красу свого рідного мікрорайону, фото з архіву «Гривни».
Тэги: