Одеса. Тут, у самому серці міста, щодня збираються херсонці та одесити, об’єднані спільною метою: допомагати українському війську. Учителі, стоматологи, бухгалтери, психологи й просто звичайні люди одного дня стали волонтерами – незламним тилом для фронту.
Усіх цих людей згуртувала організація HelpToWIN, у перекладі – «допоможи перемогти». Це не лише назва громадського об’єднання, а й філософія про те, що будь-який внесок, навіть найменший, наближає велику Перемогу.
Про напрями, якими займається ГО HelpToWIN, «Гривна» поспілкувалася з її очільником, одеситом Олександром Рикуном. З початком повномасштабної війни розпочалася і його волонтерська діяльність.
Очільник ГО HelpToWIN Олександр Рикун
«Перший час була розгубленість, але згодом стало зрозуміло, що сидіти склавши руки – не варіант. До війська не взяли, тому почав допомагати хлопцям на місці: розвозили їжу на блокпости. Потім з’явилися контакти хлопців на лінії фронту й, звичайно, запити. Коли обсяги зросли, організували громадське об’єднання HelpToWIN. Це дало можливість офіційно приймати запити, збирати донати, залучати більше людей. Із цього все почалося і триває дотепер», – розповів очільник HelpToWIN.
Волонтер, до речі, відзначений нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних сил України «За сприяння війську».
Нині HelpToWIN – це понад 20 волонтерів, переважна більшість з яких – одесити та херсонці. Однак Олександр Рикун наголошує, що насправді неважливо, хто звідки. Адже, за його словами, головне, що тут зібралися люди, об’єднані одними цінностями та цілями:
«Бути дотичним до своєї держави. Для мене й для кожного з нашої команди це важливо!».
«БУДЬ-ЯКИЙ ЗАПИТ ВІД ВІЙСЬКОВОГО – НАШ ПРІОРИТЕТ»
Олександр Рикун каже, що організація обрала для себе формат допомоги невеликим підрозділам, чисельністю від 12 до 20 осіб:
«Це дозволяє нам бути впевненими, що допомога потрапляє безпосередньо в руки, конкретним бійцям. Таких підрозділів у нас уже 25. Будь-який запит від військового – це для нас пріоритет! Починаючи від ліків, тактичної медицини, спорядження, сіток, взуття, до того, що деякі наші волонтери можуть за місяць зібрати мільйон гривень та закупити хлопцям FPV-дрони».
Волонтери постійно передають військовим необхідні речі особисто або поштою в усі куточки країни. Крім того, Олександр щомісяця вирушає на фронт – їздить по всій лінії розмежування: від Херсона до Сум.
«Ці зустрічі на фронті надзвичайно важливі. Вони дають хлопцям відчуття підтримки, а нам – наснагу працювати далі», – наголошує він.
Незабаром холоди, тож волонтери вже активно готуються. У пріоритеті, звісно, медикаменти, хімічні грілки для рук та ніг, які вже не перший рік передають військовим на передову.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Волонтерство, яке рятує життя: сестри з Олешків - про допомогу землякам в окупації
Як і торік, планують шити термобілизну. Минулої зими на базі HelpToWIN була облаштована невелика майстерня, де волонтерки шили теплий одяг. За словами жінок, головне – закупити полотно, а далі вони все зроблять. Відгуки від хлопців гарні: вони не мерзли й щиро дякували, додають волонтерки.
Крім термобілизни, цього сезону також планують відшивати плащі-пончо, що захищають від дощу та вологи. Адже в польових умовах такі речі є незамінними.
АВТІВКИ, ДРОНИ, РЕБи – ТЕ, ЩО ПОТРІБНО ЗАВЖДИ
Ще одна волонтерка, з якою поспілкувалася «Гривна», – 24-річна одеситка Єлизавета Палабуюк. Дівчина почала допомагати від початку великої війни: спершу займалася гуманітарною допомогою для херсонців та миколаївців, а згодом сфокусувала зусилля на забезпеченні потреб військових.
До команди HelpToWIN вона приєдналася у 2023 році після підриву Каховської ГЕС. Паралельно також проводить власні збори на потреби ЗСУ. Серед тих, кому допомагає на постійній основі, – морська піхота, бійці ССО, сапери, підрозділи ППО та Нацполіція.
«У мене є представники 4-5 бригад, яким я допомагаю постійно. Вони розташовані вздовж усієї лінії фронту – від Херсона до Сум, а тепер ще й у Курській області. Це люди, яких я знаю особисто, а також ті, кому передали мої контакти. Деяким із цих бригад ми допомагаємо й через HelpToWIN. Те, що завжди потрібно, – це автівки, аби хлопці залишалися мобільними та виконували бойові завдання, а також для евакуації поранених. Зважаючи, що це війна технологій, потрібні дрони, РЕБи, різне технічне обладнання, зокрема зарядні станції. І звісно, запити, які залишаються актуальними завжди: тактична медицина та ліки», – розповіла волонтерка.
Волонтерка HelpToWIN Єлизавета Палабуюк
Аби забезпечити оперативність, Єлизавета працює за принципом «допоміжних баночок» – коли багато людей об’єднуються для збору коштів на один запит. За її словами, оптимальна сума збору становить близько 400 тисяч гривень: її можна зібрати за місяць, і ці гроші дозволяють закрити нагальні потреби.
«Раніше ми працювали командою з трьох дівчат, і наш рекорд – зібрали 1 мільйон гривень за три тижні. Тоді нам вдалося допомогти чотирьом бригадам!», – згадує Єлизавета.
Дівчина зізнається, що збирати кошти стало складніше, але вона не збирається зупинятися:
«Я вирішила для себе: займатимусь цим доти, доки це потрібно і є кому допомагати. Навіть втрата однієї людини – це забагато для нас. Тому гуртуємося з людьми, з якими маємо спільні цінності та розуміння того, для кого й для чого ми це робимо, і продовжуємо свій рух».
«КОЛИ ПЛЕТУ – СТВОРЮЮ СВОЇ КАРТИНИ»
Виготовлення маскувальних сіток – великий пласт роботи волонтерів. Щодня, навіть у вихідні, триває активний процес нарізання тканини та плетіння. Учителі, стоматологи, бухгалтери та пенсіонери – всі вони тут стали сіткарями. Інколи також приходять іноземці, які перебувають в Одесі.
Волонтери жартують про роботу в декілька змін: хтось приходить зранку, інші – ввечері або на вихідних.
Навіть самі волонтери не можуть точно підрахувати, скільки квадратних кілометрів захисту вже виготовили за ці роки. Однак щомісяця це приблизно 25 сіток.
Хоча на перший погляд процес може здаватися рутинним, насправді він вимагає уваги до деталей і творчого підходу. Сітки адаптують до специфічних умов місцевості та пори року.
Олександр Рикун зауважує, що кожна дрібниця має своє значення:
«Наші сітки – індивідуальні. Хлопці надсилають фото місцевості: лісосмуга, поле, очерет – і наші дівчата добирають схожі кольори. Це також стосується і сезону. Адже головне в сітці – це не демаскувати, неправильно підібрана сітка викриває наші позиції».
.jpg)
Як розповіла одна з волонтерок, херсонка пані Лариса, для неї плетіння сіток – це справжнє мистецтво. Вона говорить, що розглядає кожну сітку, як нову картину:
«Я уявляю, де має бути травинка чи листочок, щоб усе мало природний вигляд. Я не художник, але коли плету, то створюю свої картини».
Лариса виїхала з Херсона через два тижні після звільнення міста й знайшла прихисток в Одесі. Її дім у центрі Херсона пошкоджений обстрілами.
«Навіть попри хворі руки, було шалене бажання допомагати. Понад рік я тут працюю, у нас дуже гарний колектив зібрався. Тут ми спілкуємося, підтримуємо одне одного, бо інакше ніяк. Серед нас є люди, які покинули свої домівки, що зараз дуже потерпають від ракет та дронів. У нас є люди з Кіндійки, Антонівки, лівого берега», – говорить жінка.
Разом з іншими волонтерками й волонтерами Лариса щодня приходить, аби плести сітки, вкладаючи в них не лише свої зусилля, а й частинку душі.
«МИ ВІДБУДУЄМО МІСТА, АЛЕ НЕ ПОВЕРНЕМО ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ»
Евакуація з прифронтових територій – це ще один напрям роботи HelpToWIN. Повертаючись із фронту, волонтери вивозили людей із Берислава, Херсона, Бахмута та Авдіївки.
Нині ці операції тимчасово призупинені через активність ворожих дронів, однак роботу планують відновити. Олександр Рикун говорить:
«Ті роки було менше, а зараз – усе в дронах, тому евакуація небезпечна як для нас, так і для людей, яких ми вивозимо. На жаль, ми ще не накопичили кошти на станцію РЕБ, але це є в планах. Як тільки це зробимо, то знову розпочнемо роботу з евакуації людей. На жаль, московити протискують фронт і міст під обстрілами дуже багато – відповідно й людей, яких потрібно евакуйовувати. Адже ми відбудуємо зруйновані міста, засіємо поля, але не повернемо життя людей!».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Така ж незламна, як і її місто: історія херсонки, родина якої налічує 130 людей
На запитання про те, що найбільше запам’ятовується з таких поїздок, волонтер відповідає:
«Було, що й з танка по нас цілили, з міномета. Однак сумне не хочеться згадувати. Людські історії, врятовані життя – от що справді закарбовується в пам’яті. У мене є контакти всіх людей, яких ми вивезли, ми іноді передзвонюємося».
Та важливим є не просто вивезти людей, а й те, аби вони мали змогу влаштуватися на новому місці.
За словами Олександра, вони евакуйовували людей, які вже мали план, куди їдуть. Однак були й такі, що після кількамісячного життя в спортзалах знову поверталися на прифронтові території під обстріли.
«Важливо, аби людям було куди їхати, бо їхати в невідомість вони не хочуть. Дуже хотілося б, аби держава робила такі пропозиції людям, тоді ми безумовно підставимо плече й відвеземо людей в будь-яку точку країни», – зазначив волонтер.
«МЕНІ НЕЗРОЗУМІЛО, ЧОМУ ЛЮДИ РАПТОМ ВТОМИЛИСЯ ВІД ВІЙНИ»
Знаходити нових донорів, особливо за кордоном, стає дедалі важче. Однак є ті, хто продовжує підтримувати Україну, забезпечуючи воїнів усім необхідним: від тактичної медицини та одягу до автівок для фронту. Одним із таких партнерів для HelpToWIN є данська організація KOLO Nordic.
«Важко перерахувати все, чим допомагають данці. От нещодавно пригнали 3 автомобілі, які ми будемо ставити на облік та віддавати хлопцям на передову. Цим ми останнім часом займаємося постійно. Ми сподіваємося, що ця співпраця буде розширюватися, тому що, на жаль, війна триває, а потреби збільшуються. Нам би хотілося мати більше донорів – так зможемо більше допомагати хлопцям», – говорить Олександр Рикун.
Волонери передають військовим допомогу від KOLO Nordic
Деякі потреби волонтери закривають власними силами – так би мовити, збирають донати між своїми. Також співпрацюють з українськими компаніями.
Водночас Олександр Рикун розповідає, що помітив тенденцію до зменшення допомоги від іноземців. Та й, за його словами, згуртованість самих українців, що була на початку повномасштабного вторгнення, кудись зникає:
«Мені як українцю це незрозуміло. Чому в країні, де йде війна, де гинуть найкращі її представники, люди раптом втомилися від війни, не відчуваючи її зовсім тут, у тилу. Ми бачимо, що піднесення та згуртованість, що були на початку, кудись зникають. Але є люди, які продовжують свою роботу. І ми відступати не збираємося!».
Волонтери ГО HelpToWIN
У планах організації HelpToWIN – пошук нових ресурсів як в Україні, так і за кордоном, які можна залучити для допомоги українським військовим. Причому волонтери наголошують, що йдеться не лише про фінансову, а й матеріальну та іншу допомогу. Наприклад, медикаменти, хімічні грілки, взуття. Також тут завжди відкриті для тих, хто може плести сітки чи шити одяг.
«ЦІЄЇ ВІЙНИ ТАК БАГАТО, ЩО Й МУЗЕЮ НЕ ТРЕБА»
Перше, що впадає в очі, коли входиш до волонтерського центру HelpToWIN, – це величезна кількість артефактів війни: гільзи, труби з відстріляних РСЗВ, РПГ, танкові снаряди, уламки від російських ракет та дронів тощо. Деякі з цих предметів, зокрема гільзи й тубуси від снарядів, розмальовують та виставляють на аукціони, аби зібрати кошти для подальшої допомоги.
Однак найціннішими є шеврони та прапори, підписані бійцями, розповідає Олександр Рикун:
«Кожен шеврон – це окрема доля, окрема людина. Це те, що назавжди залишиться з нами. На жаль, деякі їхні власники вже загинули... Сьогодні, до речі, приїздив хлопчина з бригади «Вовки Да Вінчі», приніс прапор, підписаний всім підрозділом мінометників. Це дуже щемливо. Колись у нас був задум створити якийсь музей війни, але цієї війни так багато, що й музей не треба».
.jpg)
Шеврони та прапори, передані українськими військовими
Кажуть, що в найтемніші часи добре видно світлих людей. Саме такі люди й об’єдналися в команду HelpToWIN. Вони допомагають українській армії, бо знають, що Перемога починається з тих, хто не стоїть осторонь.
Фото «Гривни», а також надані волонтерами ГО HelpToWIN
Тэги: