«Дура лекс – сед лекс», – говорили в Стародавньому Римі, що означає «закон суворий, але це закон». У тому сенсі, що ти зобов’язаний його виконувати, тому що це закон! Закон у цій фразі – це «лекс», але як часто в наших реаліях буваєш упевнений, що закон – це «дурня».
Так починається стаття Валерія Боянжу, який багато років працював у газеті «Гривна», був її шеф-редактором, а нині він – вимушений переселенець в Одесі. Матеріал опублікований на сайті видання «Одеське життя».
***
Ось, наприклад, тема перейменування вулиць (по-розумному це називається зміна топонімів). На початку березня стало відомо, що історико-топонімічна комісія в Одесі рекомендує міськраді перейменувати два райони міста, назви яких пов’язані з радянським чи імперським минулим. Так, Суворовський район має стати Пересипським, а Малиновський – Хаджибейським. Нагадаємо, що Родіон Малиновський – маршал Радянського Союзу, одесит, а Хаджибей – відоме з раннього Середньовіччя поселення на березі Одеської затоки, на місці сучасної Одеси.
Як перейменовують вулиці та райони в Херсоні
Автор цих рядків – херсонський журналіст, ось уже третій місяць перебуває в Одесі як біженець. У моєму рідному місті перейменування вулиць теж мало місце – ясна річ, не без огріхів і не без скандалів. Упевнений, що тема ця для Херсона не закрита, продовження буде, і тому уважно відстежую динаміку її нинішнього етапу в Одесі. Як мінімум тому, що в Херсоні один із трьох районів міста теж зветься Суворовським. І явно буде перейменований заодно з херсонською «Дерибасівською» – вулицею Суворова.
На самому початку декомунізації Корабельним у Херсоні став Комсомольський район – без жодних проблем, бо «комуністична спілка молоді» без варіантів підпадає під дію закону про декомунізацію. На відміну від Суворовського. Тому щодо обміну досвідом відстежимо методику вирішення цього питання в Одесі.
Два способи зміни назв вулиць
Наскільки я розумію, є два методи зміни назв вулиць. Наприклад, вулиці Леніна, Дмитра Ульянова, Крупської, Дзержинського, Кірова та інших ідеологів комунізму були без проблем перейменовані в Херсоні (як і в Одесі) рішенням сесії міськради з подання історико-топонімічної комісії.
Полководець Суворов у КПРС не членствував, під декомунізацію його не підведеш. Тут працює інший закон, що дозволяє сесії ухвалити рішення про перейменування вулиць (районів міста), розглянувши клопотання достатньої кількості жителів. Зібралися, проголосували, і якщо запротоколювали, що більшість «за», можна віддавати папери депутатам (це дуже спрощено, там є своя узаконена процедура).
Як у Херсоні намагалися перейменувати Московську вулицю
Саме так (відповідно до закону) незадовго до вторгнення «старшого брата» й вирішили в Херсоні перейменувати вулицю Московську – це самий центр міста. Зібралися, проголосували і… Московська так і лишилася Московською! Запропонований варіант – вулиця родини Фальц-Фейнів – підтримала меншість.
Вулиця Московська в Херсоні
Автор переконливо просить одеситів, які читають ці рядки, не зараховувати жителів Московської, що проголосували проти, до «сепарів». Ця зміна була ініціативою тодішньої міської влади, а жителі цієї вулиці до неї мали особливу «любов». Декілька каденцій геть-чисто ігнорувалися вимоги жителів Московської, щоб її проїзна частина з жахливого «убоїща» знову стала проїзною частиною. Ось люди й проголосували «на зло» тій бездарній владі. А проти родини Фальц-Фейнів, засновників знаменитого заповідника «Асканія-Нова», у принципі ніхто не заперечував.
Що буде з перейменуванням вулиць у майбутньому
Ну й що далі? Трохи раніше чи трохи пізніше, але ЗСУ «попросять» окупантів із нашого лівобережжя, припиняться ці підлі артобстріли, і до рідних пенатів потроху почнуть повертатися херсонці. І що – нам доведеться ходити по вулиці Московській?! Дуже не хотілося б!
То може, нинішній херсонській владі забути, що «дура лекс…», а згадати наше «закон – що дишло…»? Можна придивитися, як в Одесі вирішать із Суворовським районом, а можна й херсонський досвід із порушенням закону про перейменування згадати.
Років 5 тому була неоднозначна ситуація з вольовим перейменуванням вулиці Бєлінського. Під декомунізацію цей літературний критик (1811-1848 рр.) не підпадав, вулиця називалася його іменем із 1911 року. Ну здавалося б, кому він заважає? Влада тоді, не оголосивши, порушуючи закон «вуличних» дебатів, на одній зі скандальних сесій під шумок проголосувала за це перейменування. Чим, зрозуміло, викликала нарікання ЗМІ.
А була би хоч дещиця поваги до людей, то через ці ж ЗМІ довела би до відома городян деякі думки Бєлінського – великодержавного російського шовініста, затятого українофоба. Такі думки, над якими можна зеленим мухам роїтися! «Малоросіяни завжди були племенем і ніколи не були народом, а тим більше державою». І таке в його «критиці» часто-густо! Ну й хто би після цього чинив опір перейменуванню?!
Як перейменовували вулиці в Одесі в недалекому минулому
Херсон зараз має назвати по-новому чимало вулиць. На табличках на будинках будуть зазначені прізвища тих синів і дочок України взагалі та Херсонщини зокрема, яким ми завдячуємо життям і свободою. Зробити це потрібно швидко! А як із законністю? Адже час особливий, військовий… Хай подумають компетентні люди.
Знову ж таки, придивимося до одеського досвіду, він дуже різноплановий. Одеса рулить, Херсон – у кільватері. В Одесі вулиця Бєлінського отримала ім’я українського композитора Леонтовича ще за губернатора Саакашвілі 2016-го. Він тоді вольовим рішенням змінив назви кількох вулиць, пославшись на положення закону про декомунізацію, що дає право головам ОДА на такі дії під час самоусунення від цього процесу органів місцевої влади.
У мерії залишилися незадоволені, але до суду не звернулися. А навесні 2017-го, коли Саакашвілі звільнився з ОДА, депутати міськради повернули назад назви деяких вулиць, зокрема й Бєлінського. Виник резонанс, Приморський райсуд Одеси визнав незаконним і скасував «зворотне» рішення міськради. Мер Труханов побував «на килимі» в Адміністрації Президента та у глави МВС Авакова. Після цього він швиденько наклав на рішення депутатів. Вето.
Хочеться сподіватися, що нинішній етап позбавлення вулиць і Херсона, й Одеси нікчемних назв пройде так, що й голки не підточиш. Тому що ходити по вулиці, пораненій від російської артилерії, залитій українською кров’ю (тут 14 грудня 2022 року був «приліт» у пункт Червоного Хреста, загинули 32-річна лікарка-парамедик та її 70-річний пацієнт), і бачити на табличках назву «Московська» – це, м’яко кажучи, нерозумно.
Валерій Боянжу, Херсон – Одеса
Тэги: