Або, якщо уникнути жаргону, – усе по-чесному? Такий висновок можна зробити, виходячи з того, що тут на безлічі цінників є «гарантійне зобов’язання» у вигляді картонки з написом «ТОЧНА ВАГА». Але чи можна йому вірити? Пройдемося гостем по Привозу.
Так починається стаття Валерія Боянжу, який багато років працював у газеті «Гривна», був її шеф-редактором, а нині він – вимушений переселенець в Одесі. Матеріал опублікований на сайті видання «Одеське життя».
Привоз радянський та Привоз нинішній
Є такі «гарантійні зобов’язання» і на часнику. Опинившись як біженець в Одесі наприкінці грудня минулого року та будучи відрядженим дружиною на Привоз, я згадав цей ринок зі свого минулого життя (1971-1976 роки – навчання в інституті зв’язку).
Жив я тоді в кінці вулиці Чкалова (нині Велика Арнаутська), Привоз – поряд, і я туди заходив. Враження з того часу залишилося таке: біля деяких продавців мала би бути картонка зі словами: «ЛохА не кинути – себе не поважати». Обвішували майстерно! Причому часто це відбувалося в безпосередній близькості від так званої наочної агітації – плакатів із написом «Кому дісталася більша вага – судовий виявить процес» (російською мовою, звичайно).
Перевірочні ваги не витримали перевірки
Тому й вирішив я у своє друге з’явище на Привозі перевірити вагу покупки. Знайшовши контрольні «ваги», я зрозумів усю безглуздість своєї витівки. Річ у тім, що перший запис у моїй трудовій книжці – «Слюсар контрольно-вимірювальних приладів» (рік одразу після школи я відпрацював на Херсонському суднобудівному заводі). Ну а потім – ще й кафедра вимірів в інституті. Тому слово «ваги» вище я і взяв у лапки.
Своїм убитим зовнішнім виглядом вони не нагадали мені КВП – контрольно-вимірювальний прилад. До речі, на його склі обов’язково має бути штамп, який підтверджує, що прилад своєчасно перевірений у лабораторії і не бреше. Нічого подібного на цих контрольних терезах я не виявив. Не будемо при цьому виключати їхню «порядність», але поки що, як кажуть в Одесі, вони «мають вигляд на море й назад», що не викликає особливої до їхніх показників довіри.
Такий вигляд мають контрольні ваги на одеському Привозі. Надворі 2023 рік, якщо що. Фото автора
Електронні ваги: стоять осторонь і соромляться показати «личко»
А тепер – про довіру до торговельників. Апріорі вважаю їх усіх зразками порядності. Але все ж таки якби вони виставляли свої цифрові терези шкалою, що світиться, уперед – до покупця, це переконало б людей у їхній порядності набагато більше, ніж «картонна обіцянка» точної ваги. Щоб покупець міг бачити й вагу, і вартість покупки, що висвітилася.
На жаль, на Привозі таке зустрінеш нечасто – у багатьох ваги стоять боком до покупця, десь у глибокому тилу. Тож, як казав кіногерой у фільмі про Івана Васильовича, «мене бентежить невиразний сумнів».
Нещодавно зважився я на експеримент, чудово розуміючи, чим він закінчиться. Не помилився: на моє жартівливе прохання повернути терези «до мене передом, до лісу задом» – типу хатинки Баби Яги, продавчиня картоплі миттєво продемонструвала, що Баба Яга – це вона. Її емоції були такими, наче я як мінімум плюнув їй у каструлю з борщем.
Небезпечний експеримент із сіллю
А ось іще один мій експеримент на Привозі: обійшов я з кілограмовою заводською пачкою солі кількох продавців різних харчів – просив поставити пачку на терези. Хочу, мовляв, перевірити точність вказаної виробником ваги. Як і очікувалося, прикинутися шлангом не вдалося. Хтось відігнав мене поглядом, подивившись «як солдат на вошу», хтось – помахом руки або заперечним хитанням головою. І лише одна панночка, що торгувала курятиною, мило, з розумінням посміхнулася мені й… послала «на хутір метеликів ловити».
Гаразд, незважаючи на знову ж таки «невиразний сумнів», не будемо звинувачувати в непорядності продавців з Привозу: як кажуть, не спійманий – не злодій. Хочеться сподіватися, що електронні ваги там у кожного перевірені й не брешуть.
Адже брехати вони можуть, ой як можуть! Свого часу на пресконференції в Херсонському облуправлінні захисту прав споживачів я поставив запитання про можливість «підкручування» електронних терезів. Підтвердили, що це практикується, мовляв, намагаються виявляти та зупиняти. Не сумніваюся, що і їхні одеські колеги намагаються виявляти та зупиняти.
Овочі на Привозі. А точно вага «точна»? Фото автора
А що кажуть Ільф і Петров з Біблією?
До речі, ось що знамениті одесити Ільф і Петров повідомляли про торгівлю в Одесі-мамі майже століття тому у фейлетоні «Дух наживи»:
«Зараз… почали красти відкрито й нахабно. До усушки та утруски додалися обважування, обмірювання та обраховування. За прилавком іде жвава робота – підпилюються гирі, вкорочуються метри, самовільно підвищуються ціни».
Ні, як кажуть, «тепера не те, що доперва». Народ зараз, будемо сподіватися, до Біблії доступ має, а там, у Старому Заповіті, сказано: «Не робіть неправди в… мірі, у вазі та у вимірі: нехай будуть у вас ваги вірні, гирі вірні…» ( Лев. 19, 35-36).
Валерій БОЯНЖУ, Херсон – Одеса
