В українському суспільстві розгортаються дискусії про доцільність відбудови знищеної російськими окупантами Каховської ГЕС та відновлення Каховського водосховища. Екологи та політики мають протилежні точки зору. Чому?
«Буду непопулярним... відновлення Каховської ГЕС буде більшим злочином проти довкілля ніж її руйнація», – написав 6 червня київський еколог Михайло Петелицький.
«Не треба відновлювати – треба шукати альтернативні шляхи»
Петелицький не одинокий в таких переконаннях, пише ВВС Україна. У західному світі поширений тренд на відновлення «природності річок», пояснює виданню професор Херсонського державного університету Іван Мойсієнко.
За його словами, Євросоюз ухвалив природоохоронну програму, за період дії якої мало бути відновлено 25 тисяч км річок. Це стосується саме тих європейських водойм, які обмежені дамбами, греблями чи каналами.
«Це нормальна практика в Європі, коли вони відновлюють природність течії річок і руйнують дамби», – каже доктор біологічних наук і член правління Української природоохоронної групи.
Іван Мойсієнко наполягає, що таким шляхом має піти й Україна, щоб відновити Великий луг, знищений 70 років тому при будівництві Каховської ГЕС:
«Я підтримую думку, що його (водосховище, – ред.) не треба відновлювати. Це був старий радянський проєкт, я думаю треба шукати альтернативні шляхи».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Каховська ГЕС: як усе починалося. Велике будівництво сталінської епохи (фото)
На думку експерта, основні проблеми: наповнення каналів для поливу сільгоспугідь, забезпечення Запорізької АЕС достатньою кількістю води й забезпечення потреб населення та підприємств Дніпропетровської області – можна вирішити або шляхом створення водосховищ в балках на менших річках, або шляхом побудови насосних станцій на Дніпрі.
Шанс відновити унікальний Великий луг не можна втрачати, зауважує професор Мойсієнко. Через зникнення «Каховського моря» тут відкриються території площею майже 200 тисяч гектарів, де були екосистеми українського степу, луків і заплавних лісів.
«Природа сама відновиться, але якщо ми їй допоможемо, то це буде швидше», – каже він.
За прогнозами професора, самостійне відновлення екосистеми займе близько 50 років, але за сприяння людини цей термін можна скоротити до 10 років. Мойсієнко впевнений, що західні країни та глобальні природоохоронні організації мають допомогти України в цій ситуації.
Знову звести ГЕС – це найпростіше рішення, каже еколог. Уряд має розглянути інші варіанти, які враховували б інтереси й природи, і промисловості.
«Слід враховувати, наскільки важливим є цей об'єкт для економічної і енергетичної безпеки України»
Гендиректор «Укргідроенерго» Ігор Сирота вже повідомив, що після деокупації півдня доведеться будувати нову ГЕС. За його словами, готуються перші проєктні рішення, щоб перегородити зруйновану греблю і забезпечити водою населення, сільське господарство і промисловість.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Найгірше вже минуло чи ще попереду? Інтерв'ю з головою «Укргідроенерго» про ситуацію на Каховській ГЕС
Для того, щоб після деокупації якнайшвидше наповнити водосховище, вирішили акумулювати воду на верхніх водосховищах по Дніпру, каже Сирота.
Питання, чи відновлювати цей об'єкт, чи ні, перед владою не стоїть.
«Каховська ГЕС дуже потрібна для України з погляду забезпечення електроенергією», – пояснює ВВС Україна Олександр Харченко, директор «Центру дослідження енергетики».
Але є нюанс – останні півтора року, після захоплення ГЕС російськими військами, Каховська станція не працювала та відповідно не постачала електрику в єдину енергосистему. Проте країна, хоч і з труднощами, змогла пройти важкий зимовий період і зараз забезпечує себе енергетикою з інших джерел, передусім атомних станцій.
«Проведімо аналогію, – зауважує на це Олександр Харченко. – Припустимо, що у вас у квартирі протягом якогось часу не буде холодильника. Чи ви загинете від цього? Ні. Але чи буде вам комфортно і зручно? Думаю, що ні. Чи будете ви нести збитки? 100%, бо у вас будуть псуватись продукти».
Так само і Каховська ГЕС, підсумовує експерт, надзвичайно необхідна для української енергосистеми. Бо це, по-перше, додаткові «маневрові потужності», що дають змогу регулювати споживання в системі, по-друге, це «чиста енергетика», тобто та, яка не несе забруднення.
Олександр Харченко зауважує, що без водосховища великі підприємства Дніпропетровщини не зможуть працювати навіть на 50% своєї потужності.
Голова Адміністрації судноплавства Євген Ігнатенко каже про проблеми для українського судноплавства через відсутність Каховського гідровузла:
«Каховський шлюз був крайнім дніпровським шлюзом, що випускав усі суда в бік відкритого моря. Фактично нам перекрили ворота для українського експорту».
За оцінками української влади, на побудову нової ГЕС потрібно 5 років роботи в щоденному і цілодобовому режимі. Вартість проєкту – приблизно 1 млрд доларів.
«Це не може бути лише зусиллями українського бюджету», – переконаний ексзаступник міністра фінансів Артем Шевальов, а нині член Ради директорів Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР).
«На мою думку, відбудова Каховської ГЕС має стати одним з дуже цікавих прикладів приватно-публічного партнерства або якогось іншого варіанту залучення приватного сектору до цієї ініціативи», – каже він ВВС Україна.
За словами фінансиста, відновлення станції – це великий інфраструктурний проєкт, який має значну комерційну складову. До нього, вірогідно, долучаться і міжнародні кредитори, зокрема ЄБРР, який має тривалу історію взаємовідносин з «Укргідроенерго».
Питання відновлювати чи ні Каховську ГЕС, каже Артем Шевальов, вирішується просто. Слід враховувати, наскільки важливим є цей об'єкт для економічної і енергетичної безпеки України.
Без водосховища ризикуємо отримати неживу потріскану пустелю
Каховська ГЕС – досить унікальний проект, адже станція побудована на рівнинній річці, що у світовій практиці – велика рідкість. Свого часу, у 50-х роках, коли будували ГЕС, фахівці все дослідили, розрахували (зокрема з урахуванням рельєфів), та обрали найоптимальніше місце. Про це виданню «Апостроф» розповів директор Інституту водних проблем НАН України, доктор технічних наук, заслужений діяч науки та техніки України Михайло Ромащенко.
Він теж наполягає на відбудові ГЕС і пояснює чому:
«Люди колись жили, і не було машин. Але зараз же нікому не спаде на думку зупиняти виробництво автомобілів, бо вони забруднюють довкілля, і знову пересідати на коней. … Таким етологам рекомендую побудувати в лісі курінь, вивезти туди дітей, спати на ялинових гілках і харчуватися дарами природи. А не їздити на авто, жити в сучасних будинках і користуватися всіма благами цивілізації», – каже він.
Ромащенко стверджує, що ми в будь-якому разі вже не отримаємо на півдні України той степ, що був за часів козаччини – землі розорані, та й клімат не той. Тож без водосховища ризикуємо отримати неживу потріскану пустелю, з пиловими бурями та жахливою екологією. Тому, за його словами, Каховську ГЕС необхідно відновлювати однозначно. Тим більше, якщо ми хочемо стати потужною аграрною державою і годувати пів світу.
«Ще раз наголошу: відновлення Каховської ГЕС необхідне. Її головною функцією від початку було не виробництво електроенергії (сама станція не дуже потужна), а акумуляція великих запасів води. Якщо не буде Каховського водосховища – величезний регіон для країни буде втрачений», – резюмує директор Інституту водних проблем.
Тэги: