«Лікарі без кордонів» нещодавно провели п’яту евакуацію важкохворих, маломобільних пацієнтів з лікарень Херсона та деокупованої частини області. Спеціальним потягом їх доправили до Львівщини. Як відбувається медична евакуація і що це за унікальний медичний потяг, аналогів якому немає в жодній країні світу?
ДОВІДКА. «Лікарі без кордонів» (Medecins sans frontiers, MSF) – незалежна міжнародна медична гуманітарна організація. Заснована в Парижі в 1971 році як незалежна асоціація французьких лікарів і згодом перетворилася на міжнародний гуманітарний рух. Наразі має відділення у 20 країнах, реалізує численні проекти у 80 країнах світу. Лауреат Нобелівської премії миру 1999 року.
В Україні «Лікарі без кордонів» займалися проблемами профілактики та лікування ВІЛ/СНІД, боротьби з поширенням туберкульозу. З початком воєнних дій розгорнули кілька масштабних проектів по наданню допомоги постраждали від російської агресії. У вересні президент MSF Крістос Крістоу розповів в інтерв’ю «Укрінформу», що нині в Україні працюють понад 120 іноземних медиків з усіх куточків світу та понад 500 українських медиків.
НЕСПОКІЙНА СТАРІСТЬ
На початку лютого «Лікарі без кордонів» евакуювали з Херсона пацієнтів геріатричного пансіонату та госпіталю ветеранів війни.
«Пацієнти маломобільні та мають багато хронічних захворювань. На сьогодні проводиться евакуація до Львівської області, до лікарень, які погодилися прийняти цих пацієнтів. Це вже п’ята поїздка до Херсона, під час них ми допомагаємо пацієнтам знайти свої домівки в більш безпечних регіонах», – розповіла заступниця координатора евакуаційного медичного потягу, лікарка Альбіна Жаркова.
Херсон, посадка на медичний потяг пацієнтів місцевих лікарень. Фото: Ехаб Заваті/пресслужба «Лікарі без кордонів»
Їм 90 чи 80. Ці люди давно вже на пенсії, та замість спокійної старості вони ледь не щодня чують вибухи й обстріли. Медсестер і лікарів вони бачать частіше, ніж онуків та дітей. У таких умовах живуть літні люди в геріатричному пансіонаті в Херсоні, пише «Український південь», посилаючись на пресслужбу організації «Лікарі без кордонів».
Пані Ярославі – 87 років. Її родичі нині за кордоном, донька працює в Італії. Бабуся ж залишилася в Херсоні. Жила в центрі для літніх людей. Жінка каже, тут за нею добре доглядали. Та через обстріли та вибухи нині небезпечно залишатися в місті.
«Часто чула вибухи поряд. Я багато читала, щоб відволіктись», – каже жінка.
Поряд із нею – пан Олексій. Йому 70. Має 2 синів і 2 дочок, та нині вони в Німеччині та Польщі. Чоловік каже: не боявся жити в Херсоні, хоча часто чув вибухи поблизу. У лікарні добре годували, але, каже, скучив за шашликами, його улюбленою стравою.
Херсон, старенькі готові до евакуації. Фото: Ехаб Заваті/пресслужба «Лікарі без кордонів»
У центрі для літніх людей, де жили Олексій та Ярослава, немає бомбосховища. Є підвали, та вони не пристосовані для того, щоб ховатися від обстрілів. До того ж, багато пацієнтів прикуті до ліжка.
«Ми закрили всі вікна палат мішками з піском, але пацієнти все одно бояться», – каже Ірина Котуля, завідувачка відділенням Херсонської геріатричної лікарні.
Деякі пацієнти – важкохворі. В одного чоловіка ампутована нога, інші перенесли інсульт. Тож задля їхньої безпеки їх евакуювали з лікарні на Львівщину спецпотягом.
Медичний потяг з пацієнтами з Херсона. Фото: Ехаб Заваті/пресслужба «Лікарі без кордонів»
До потяга людей підвозили карети швидкої допомоги міжнародної медичної організації «Лікарі без кордонів». Пані Ярослава всю поїздку співає; просить вгадати, скільки їй років, і намагається всіх підбадьорити. А потім каже, що також хвилюється: хоч Львівщина й далеко від фронту, та ракети дістають і туди.
«Коли ж закінчиться війна? – питає пані Ярослава й додає: – Швидше закінчимось ми».
УНІКАЛЬНИЙ ПОТЯГ
Медичний потяг MSF за 5 евакуаційних поїздок перевіз уже понад 340 пацієнтів з Херсона до інших регіонів України. У поїзді є реанімаційне відділення і вагони для пацієнтів середньої тяжкості. Під час поїздки пацієнтів супроводжують лікарі та медичні сестри.
Аналогів українському евакуаційному медичному потягу немає в жодній країні світу. Як він виник і як реалізується, лікарка Альбіна Жаркова розповіла «КП в Україні».
Альбіна Жаркова – заступниця координатора евакуаційного медичного потягу. Фото: пресслужба «Лікарі без кордонів»
«Ми не дуже розголошуємо маршрути. У визначену годину потяг прибуває на платформу. До цього часу туди вже підвозять пацієнтів. Коли потяг прибуває, як правило, машини вже стоять. Ми маємо список пацієнтів і знаємо, куди кого веземо – все погоджено з департаментами охорони здоров’я в західних регіонах», – розповіла Альбіна.
За словами лікарки, медичний потяг кардинально відрізняється від звичайного.
«Коли в березні ми починали свій проєкт, то мали просто плацкартні вагони, з яких забрали бокові полиці, щоб вивільнити місця для каталок. А протягом місяця за допомогою фонду «Лікарі без кордонів» та у співпраці з «Укрзалізницею» нам вдалося зробити справжній шпиталь на рейках», – каже медикиня.
Поїзд складається з 8 вагонів. Один вагон займають генератори, які забезпечують живленням решту вагонів протягом усієї поїздки. Це потрібно насамперед для реанімаційного вагону. У ньому – 5 великих медичних ліжок, на кожному є монітори життєвих показників, інфузійні помпи. Тут же розміщені апарати штучної вентиляції легень, ультразвукової діагностики, кардіограф, дефібрилятор. Це справжнє відділення реанімації.
Реанімаційний вагон оснащений всім для порятунку життя. Фото: пресслужба «Лікарі без кордонів»
Поруч – вагон з великими, дуже потужними оксиген-концентраторами, які забезпечують кисень до 60 літрів за хвилину на кожне реанімаційне ліжко.
Два вагони – це звичайні стаціонарні відділення для пацієнтів середнього рівня тяжкості. Там є невеликі кисневі концентратори, які використовуються при потребі. Ще один вагон може пристосовуватися до кількості пацієнтів: 8 ліжок і запасні матраци.
Є ще звичайний купейний вагон, в якому їдуть пацієнти, які не потребують особливого догляду, або родичі пацієнтів, які супроводжують їх до місця призначення.
Нарешті, восьмий вагон – для персоналу. Там, зокрема, розміщена невеличка кухня, в якій помічники медсестер готують їжу не тільки для медиків, а й для пацієнтів. Бо дорога неблизька, займає до 24 годин.
Пацієнтам насамперед треба увага – щоб виговоритися. Фото: пресслужба «Лікарі без кордонів»
«У команді медиків працюють три іноземці. Це координатор проєкту, менеджер медичної активності – куратор всіх лікарів та медичних сестер, сестра реанімаційного відділення, яка допомагає нашим медсестрам адаптуватися до умов роботи.
Також у поїзді обов’язково знаходяться два українські лікарі, 5 медичних сестер і 5 або 6 санітарів – помічники медсестер. У команду входить перекладач для допомоги в комунікаціях і технічний працівник. Це наш інженер, який стежить за обладнанням, адже все може трапитися.
Таким чином, у кожний рейс виходить близько двох десятків людей. Цього достатньо, щоб забезпечити увагою пацієнтів. Майже кожен, крім іноземців, має заміну, тому чергуються дві команди», – розповіла Альбіна Жаркова.
Херсон, посадка на медичний потяг пацієнтів місцевих лікарень. Фото: Ехаб Заваті/пресслужба «Лікарі без кордонів»
За її словами, ідея такого потягу народилася в Україні, цей проєкт – унікальний і поки неповторний.
«Ідея виникла в березні. Тоді залізничні шляхи вважалися найбільш безпечними. Спочатку спробували перевозити залізницею гуманітарні вантажі, у тому числі від нашого благодійного фонду, а потім голова місії разом з головою правління «Укрзалізниці» вирішили спробувати медичну евакуацію.
Перевага потягу в тому, що він одночасно може прийняти досить велику кількість людей. Евакуювати автомобілями важче, дорожче й небезпечніше», – говорить лікарка.
Евакуаційна команда не просто перевозить людей з лікарень до лікарень. Надалі пацієнти теж можуть розраховувати на підтримку.
«У команді є два соціальні працівники, які опікуються нашими пацієнтами в лікарнях. Збирають необхідне, надають допомогу одягом, харчуванням медикаментами. Хоча з медикаментами проблем, як правило, не виникає. Люди не почуваються кинутими на новому місці, у них з’являються нові куратори, допомагають сконтактуватися з благодійними фондами», – підсумувала медикиня.
Тэги: