«Мені в штани запускали руку, стискали статеві органи так, що я завивав, як Вітас».
Це слова одного з двох херсонців, які пережили сексуальне насильство в російському полоні й погодилися розповісти про це публічно. Їхні історії опублікував проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя». Деякі факти чоловіки озвучили вперше.
РОМАН ТРЕТЬЯКОВ: «Я НЕ МІГ ХОДИТИ, Я ПОВЗАВ»
Майже 25 років тому херсонець служив у спецзагоні ГУР «Морський острів Майський». До повномасштабного вторгнення був резервістом територіальної оборони. Під час окупації Херсонщини Роман був активним учасником руху спротиву. Каже, це було питанням часу, коли за ним прийдуть окупанти.
«Коли почалася повномасштабна війна, то я прийшов, став у ряди ТрО. Виконував спеціальні завдання в складі групи. Після затримання в серпні 2022 року мене повезли в ізолятор тимчасового утримання і почали там катувати. Три рази на день».
Окупанти намагалися вибити інформацію про членів нібито диверсійних груп, які діють на Херсонщині. Тримали чоловіка в одиночній камері, де було ще 5-8 людей.
«Мішок на голову, і кудись там притягнули, штани зняли, дроти до статевих органів під'єднали, а в бік шокерами бʼють. Ноги догори привʼязують стяжками. Позаду наручники, струм підключають до пальців, до статевих органів.
Після цих катувань вони дали листок, щоб я писав, тому що розмовляти я вже не міг, настільки мені погано було. Я ходити не міг, я повзав. Ну а вони продовжували це робити. Це тривало два тижні. Хтось із них стріляв мені в коліно, а я направляв пістолет в лоба собі, просив, щоб мене вбили, бо вже терпіти не міг. Але я ні в чому не зізнався, нікого не здав».
Після цього Романа тримали в ізоляторі тимчасового тримання, потім – майже місяць у вʼязниці в окупованому Криму.
«Кажуть мені: «Новий електроприлад привезли, такий чудовий, ще ні на кому не пробували. На тобі випробуємо». Я в них запитую: «Що вам ще треба від мене? А вони кажуть, що «чисто перевірити прилад».
За словами Романа, перед катуванням «новим приладом» його допитували з використанням детектора. Потім вирішили «повеселитися».
«Робили це по черзі. Один сідає на мене, натягує наволочку на голову, інший ллє воду. Тобто я дихаю водою. Проблема в наволочці, що вона тоненька і воно дуже облягає, тобто можливості дихати немає зовсім. Отак вони ллють, і ллють, і ллють.
Уже коли майже непритомний, вони роблять хвилину паузи й включають струм від цього приладу. Ну, він дуже потужний. Тобто мене лежачи на спині силою струму перевертало на бік і вигинало в інший бік. Я так намагався наручники висмикнути, що до кісток все було здерто».
За словами херсонця, таким чином його катували безперервно протягом 8 годин. У чоловіка на руках помітні глибокі шрами. Каже, що це сліди від порізів, коли він намагався вкоротити собі віку.
«Це я різався там, бо не міг вже терпіти. Десь більше бутля крові витекло. Але вони мене вирішили врятувати – зашити. Після останніх катувань я випросив, щоб мені морфій вкололи, знеболили. Бо в мене все дуже боліло, я нічого не міг, ворухнутися не міг».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Суд виніс вирок російському окупанту, який неодноразово ґвалтував жительку Херсонщини
Роман Третьяков провів у російському полоні 19,5 місяця. Окупаційний суд засудив його до ув’язнення в колонії, але оскільки до так званого вироку він відсидів понад півтора року на Чонгарі, його випустили. Вийшов чоловік на свободу навесні 2024 року і тільки тоді дістався вільної України.
ІГОР БОНДАРЕНКО: «ЗУПИНИЛИСЯ ЛИШЕ КОЛИ КРОВ ХЛИНУЛА»
Чоловік потрапив у російський полон, коли намагався виїхати з окупованої Херсонщини через Крим. Каже: знав, що його вже розшукують. Після затримання російські військові забрали телефон, в якому поновили видалену Ігорем інформацію, і вона стала приводом для катувань.
«Мене затримали, закрили в металевому контейнері у серпні 2022 року. Попри те, що він був білого кольору, сидіти там, коли вдень +38 градусів, це доволі некомфортно. Уночі там було холодно, а вдень жара була така, що можна було з глузду з'їхати».
Чоловік не знав, де перебуває. Російські окупанти казали, що відвезуть його до Криму, але весь час тримали на Херсонщині.
«Мене везли, витягли з автобуса, зняли ганчірку з голови. Переді мною була яма 2х4 метри, і ще були такі ж дві поруч, але закопані. У цій ямі лежали вже мертві люди. Переважно це були чоловіки, жінок там не було. Мене запитали: «Хочеш до них?» Я сказав: «Ні». У мене над головою позаду прозвучав постріл. Кажуть, у такі моменти перед очима все життя проходить. Ні, у мене просто в голові звучала одна фраза: «Це все!».
Ігор згадує, як його відвезли в інше місце, там декілька днів допитували й били, застосовуючи електричний струм. Херсонець зізнається, що тільки нещодавно усвідомив, що став жертвою сексуального насилля.
«Мені в штани запускали руку, стискали статеві органи так, що я завивав, як Вітас. Одного разу вони були п'яні, я так розумію, що вони принесли черенок від швабри й намагалися через шорти мені його впихнути в задній прохід. Коли хлинула кров, вони зупинилися».
Чоловік розповідає, що такі тортури окупанти проводили протягом трьох днів. Від подальших знущань врятувала медична карта, яка була в нього під час затримання.
«У мене вірусний гепатит C, і коли вони дізналися, то боялися до мене потім навіть доторкатися. Я зрозумів це, коли один з них зайшов і сказав таку фразу: «Якщо ти будеш зараз кров'ю плюватися, я тебе застрілю». З цього дня вони просто перестали мене бити й торкатися мене, тільки шокером по спині».
Ігор Бондаренко розповів, що його змусили записувати проросійські відео, зареєструвати та вести проросійський телеграм-канал. Херсонцю вдалося переконати окупантів в успішності цього каналу. Вони були впевнені, що змогли його завербувати, тому погодилися відпустити.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Росіянам було все одно, кого ґвалтувати, головне, щоб це були українські громадяни» ‒ про факти насилля, зібрані на Херсонщині
***
І Роман, і Ігор кажуть, що сексуального насилля в російському полоні зазнає чимало чоловіків, але не кожен може про це розповісти.
«Я знаю в Херсоні двох людей, які були в полоні, які досі нікуди не зверталися. Досі ні з ким не спілкуються. Наприклад, у нас є така спільнота «Бранці Херсона». Вони навіть туди не вступили. Я до них підходив, казав, хлопці, давайте, зверніться. Але люди просто не хочуть. Не кожна людина може зізнатися, що з ним це робили. Те, що я зараз розповів вам, я 2 роки про це майже нікому не розповідав. Просто не розповідав. Ще є багато того, що й вам розповісти не можу», – каже Ігор Бондаренко.
Обидва чоловіки повідомили, що надавали інформацію про все, що з ними сталося в полоні, представникам Комісії ООН, а також українським правоохоронним органам. Вони кажуть, що після пережитих тортур досі мають проблеми зі здоровʼям, що потребує чималих фінансових витрат.
Чоловіки нарікають, що в Україні досі не урівняли в правах військових та цивільних полонених, хоча й тих, й інших катують однаково.
«Військові полонені отримують якийсь статус, допомогу. Ми, щоб довести свій статус, щоб отримати фінанси якісь, щоб хоча би борги віддати, щоб полікуватися, оббиваємо стільки порогів. Це треба вирішувати на рівні міністерств, Верховної Ради, щоб якось прирівняти таких полонених. Різниці ж немає: знущаються і над тими, і над тими», – зауважив Третьяков.
Ілюстративне фото: images.inc.com
Тэги: