Хто й чому вчиняв сексуальне насильство на окупованій Херсонщині: видання «Телеграф» зібрало докази для трибуналу проти Росії. Для Міжнародного суду потрібна саме масовість, тому важливо виявити якомога більше фактів насилля.
Злочини сексуального характеру з боку російських військових — дуже розповсюджена практика під час війни в Україні. Солдати та командування армії РФ ґвалтують, катують та знущаються з жінок, чоловіків і дітей на тимчасово окупованих та прифронтових територіях в Україні. Найменшій встановленій постраждалій, яку зґвалтували росіяни, — 4 роки, найстаршій — 82. Наразі розслідуванням цих злочинів займаються українські правоохоронці: Національна поліція, Служба безпеки, а в Офісі генерального прокурора (ОГП) навіть створене спеціальне управління щодо злочинів сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (СНПК).
Разом з поліцією ОГП створив мобільні групи правосуддя, які виявляють факти насилля в регіонах. Їх також консультує проєкт психологічної реабілітації Assisto та Global Rights Complience, аби всі ці матеріали стали доказами при розгляді у Міжнародному кримінальному суді. В одній з таких поїздок побувала і журналістка «Телеграфу». Чотири дні разом з правоохоронцями ми шукали та документували факти насилля в Херсонській області та в Херсоні.
Люди, які пережили сексуальне насилля, воліють просто забути про це
Всі постраждалі говорили з журналістами на умовах анонімності або зі зміненими іменами заради власної безпеки.
«Одного дня до мене в дім просто вдерлись російські військові, надягнули мішок на голову і повезли в невідомому напрямку. Спочатку вони казали, що я возила з собою вибухівку, питали, чи чекаю я ЗСУ, почали на мене психологічно тиснути. А потім під'єднали клеми до вух, рук і ніг і били струмом. Стали поливати водою, аби струм краще проходив через моє тіло. Називали мене проукраїнською мраззю. Били, коли чули, що чекала наших військових.
Я була в камері з іншими людьми, ми спали на підлозі, замість туалету — пляшка. Якщо місячні, то ніяких засобів гігієни не давали. Годували раз на добу. Одного дня мене забрали до кабінету, казали, що я маю записати відео про те, що з приходом Росії в Херсоні стало добре. Або щоб я роздавала допомогу від Росіі. Я відмовлялась і за це мене били струмом. Зламали мені ребро», — розповідає одна з перших виявлених нами постраждалих, тендітна дівчина, яку звати Олена і яка займалась волонтерством навіть під час окупації. Поки Олена була у полоні, в її домівці росіяни провели «обшуки» та забрали всі продукти та гроші, які вона збирала на машину.
У полоні дівчина стала жертвою сексуального насилля.
«Мене змушували роздягатись повністю, навіть спідню білизну знімати. Вони мене нахилили та змусили це робити. Потім мене роздягнену примотали скотчем до столу. Поки я стояла гола, мене обзивали нацисткою та іншими поганими словами. Приставляли пістолет до голови та казали, що зараз мене пристрелять. Після цього до кімнати зайшло близько шести чоловіків і почали зі мною спілкуватись. Знову схиляли мене до співпраці. Я сказала, що погоджуюсь роздавати від них допомогу, і вони мене випустили. Але я вийшла і не стала цього робити. Від нового їхнього приїзду врятувало те, що вони вже втікали до лівого берега», - каже дівчина.
«Між собою росіяни називали один одного просто "колега", навіть без позивних. "Мій колега зараз тебе вдарить", — так вони казали. Серед них точно були люди з "ДНР", тому що один постійно казав, як страждають люди в Донецьку, як Україна нібито бомбила місто», — розповідає Олена.
Її свідчення ретельно документує прокурорка Анна Сосонська, начальниця другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, пов’язані з сексуальним насильством, а також прокурор Олександр Клещенко. Всі слова потерпілої будуть вивчатись і розслідуватись місцевою СБУ та прокуратурою під процесуальним керівництвом ОГП.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Я хочу кричати на весь світ, щоб усе це припинилося». Сповідь зґвалтованої жінки зі звільненого села на Херсонщині
Задля того, аби знайти постраждалих, проводиться дуже важка робота. Адже люди, до яких застосовували сексуальне насилля, дуже часто воліють забути про це і не заявляти правоохоронцям. Тому місцева поліція разом з прокурорами вивчають всі випадки, їздять по населених пунктах, опитують місцеве населення, лікарів у лікарнях, аби дізнатись про історії дивних звернень чи вагітностей під час окупації. Адже випадки, коли постраждалі жінки вагітніють, не рідкість.
«В Херсонському ізоляторі ґвалтували прямо в коридорах»
Від сексуального насилля з боку росіян страждають і чоловіки. Найчастіше росіяни застосовують до геніталій чоловіків електричний струм, також можуть підвішувати за статеві органи та ґвалтувати. Ґвалтують природним і неприродним способами. Один з постраждалих, з яким спілкувалось наше видання, розповів, що чоловіків в Херсонському ізоляторі, яке росіяни використовували для тортур, ґвалтували гумовими палками та іншими предметами.
Якщо казали, що зараз буде «дзвінок Путіну», то це означало, що буде сильний удар струмом по геніталіях. Деякі після зґвалтувань намагались вкоротити собі віку. Адже, за словами психотерапевта проєкту Assisto Василя Гуменюка, у деяких людей психіка не справляється, травматичний досвід не проживається, і тоді це призводить до суїцидальних тенденцій.
«Хтось злив росіянам, що я маю відношення до партизанів, вони слідкували за мною і забрали біля дому 11 серпня. Мій товариш під тортурами вказав на мене. Вони відвезли мене в ізолятор тимчасового тримання, натягнувши на голову мішок. Привели в кабінет і замотали рот скотчем. Почали допит, хотіли, щоб я надавав інформацію про наших військових, волонтерів. Я нічого не сказав, і вони почали розмову вже по-іншому, били гумовими палками. А потім кажуть: зараз ми випробуємо на тобі наш новий засіб. Це був апарат зі струмом.
Вони мене роздягли, зняли навіть білизну, поставили до стіни, причепили дроти до геніталій і почали пропускати струм. Це було найбільш жорстко. Почали щось питати, але я погано все пам’ятаю. Потім дроти перенесли до вух і почали по них бити струмом. Тоді голову взагалі відключило. Ніби якась біла куля прилітала в голову. Це вони робили під час допитів.
Один раз набили мені палками букву Z на спині, все було у синцях. Замотували обличчя рушником і заливали водою, починав захлинатись. Одного хлопця так постійно мучили, він казав, що не витримає, і намагався порізати собі вени шматком окулярів. Постійно намагались схилити до співробітництва. Давали підписувати якісь документи, я навіть не бачив, які саме», — розповів свою історію Андрій, один з постраждалих херсонців.
За його словами, це були співробітники міністерства внутрішніх справ РФ, вони так казали про себе, також там були представники ФСБ, розвідки та російські солдати. Найбільш жорстоко себе поводили охоронці пізно вночі. За словами потерпілого, вони напивались і починали виводити всіх в коридор:
«Накривали ковдрами та били гумовими кийками. Ґвалтували прямо в коридорах».
Деякі люди з ізолятора вже не вийшли — їх вбили. Когось відвезли до Криму та на лівий берег Дніпра. Вивозили тих, хто сидів в ізоляторі, був у лікарнях. Побитих та зґвалтованих росіяни теж забирали з собою. Точної цифри вивезених наразі немає, але правоохоронці кажуть, що таких багато.
Найбільш жорстокими росіяни були з правоохоронцями, волонтерами, тими, хто мав проукраїнську позицію і висловлював її відкрито. Або до жінок військових. До таких могли приїжджати багато разів і бити, катувати та виривати нігті. До однієї з постраждалих — вдови військового Оксани, росіяни приїжджали дев’ять разів, починаючи з березня. Одного разу їй влаштували імітований розстріл, потім роздягали та розбили обличчя, в передостанній приїзд їй засовували руки в окріп.
Забирали всіх без розбору — будь-якого віку і статі, головне, щоб це був українець
Прокурорка Анна Сосонська каже, що в усіх справах чітко простежується переслідування за національною ознакою.
«Саме такий широкий діапазон кола потерпілих вказує на те, що росіянам було все одно, кого ґвалтувати, головне, щоб це були українські громадяни. А якщо вони при цьому мають активну проукраїнську позицію, розмовляють українською мовою, то це перша таргетингова група. Сексуальне насилля тут як елемент геноциду. Воно вчиняється і стосовно жінок, і стосовно чоловіків, щоб знищити код нації. Це не про статеве задоволення, це про встановлення влади над певною етнічною групою», — коментує прокурорка.
Для розслідування таких випадків в ОГП у вересні й було створено окремий департамент. Прокуратура також може переміщувати постраждалих людей у тимчасові притулки.
«Раніше спеціалізації, пов’язаної з сексуальним насиллям під час війни, не було. Хоча ми фіксували сексуальне насилля на війні з 2014 року. Наново керівниця нашого відділу Ірина Діденко почала працювати з цим ще з березня, після Бучі. Нам дуже потрібно донести масовість цих випадків до міжнародного кримінального суду. З 2014 року ми намагались зафіксувати такі факти, але до мене тоді прийшло лише шість людей. Тоді ця робота завернулись, для суду треба саме масовість. Але зараз робота поновилася. Ми працюємо по кодексу Мурад (міжнародні правила, як поводитись з постраждалими від СНПК, їх написала Надія Мурад, Нобелівська лауреатка, яка перенесла сексуальне насильство від бойовиків ІДІЛ). Ми забезпечуємо повну конфіденційність і безпеку постраждалим», — говорить Сосонська.
За словами міжнародного юридичного консультанта Джуліана Елдерфільда, покарати росіян саме за сексуальне насилля може бути непросто, особливо це стосується командування. Адже щоб довести, що це була не воля окремих солдатів, а вказівка зверху, треба якомога більше доказів. Джуліан працював з міжнародним кримінальним судом і має досвід розслідування сексуальних злочинів в Африці, Лівані.
«Ймовірно, що прямих виконавців встановити буде простіше, особливо, якщо є якісь конкретні ознаки, але якщо рухатись вище, до самого командування середньої та вищої ланок, це буде, можливо, складніше. І тут навіть змінюється тип доказів, адже свідки-потерпілі не зможуть вказати на причетність командування. Допомогти в цьому можуть, наприклад, свідки-інсайдери, які на тому ж рівні командування. Або перехоплені розмови. Але отримати таке може бути складніше і довше. Тому і корисно для розслідування отримати якомога більше подібних фактів насилля на одній місцевості, щоб довести, що це не випадковість. Міжнародні трибунали якраз зацікавлені притягнути до відповідальності командування», — каже Джуліан.
Зараз перед українськими правоохоронцями постали безпрецедентні виклики: кількість постраждалих від сексуального насильства змінюється кожного дня. Наразі, за даними Офісу генпрокурора, зареєстровано 154 випадки СНПК. Але ці цифри будуть збільшуватись, адже поступово постраждалі матимуть сміливість говорити про це, і будуть надходити дані з нових деокупованих територій, з яких вже доноситься інформація про такі ж звірства російської армії, як у Бучі, Бородянці, на Донеччині, Херсонщині, Харківщині.
Тэги: