Микола Любченко із села Томина Балка на Херсонщині приєднався до лав ДСНС менше року тому. Нещодавно його роботу відзначив Президент України Володимир Зеленський. Для рятувальника це стало справжньою несподіванкою.
У вечірньому відеозверненні Президент відзначив рятувальників та поліцейських Херсонської області.
«Сьогодні я хочу особливо відзначити працівників ДСНС у Херсонській області: сержанти Іван Бочаров та Микола Любченко, головний майстер-сержант Роман Попурій. А також поліцейські: лейтенант Єгор Іванов та старший лейтенант Олександр Бутенко», – зазначив глава держави та подякував їм за роботу.
30-річний Микола Валерійович Любченко – пожежний Херсонського районного управління ГУ ДСНС Херсонської області, пише «Білозерка.info».
«Коли я вперше дивився це відео, і почув своє прізвище – аж мурахи по тілу. Я тоді збирався на зміну й побачив, що дружина скинула відео та запитала, чи це про мене. Кажу: “Не знаю. Сержант Любченко Микола у нас тільки один такий. Мабуть, я”. Запитав у командира, а він відповів: “Так, це про тебе. Ти заслужив”», – поділився рятувальник своїми емоціями з виданням.
Микола Любченко проживає в селі Томина Балка, одружений, виховує 4-річного сина. На початку повномасштабного вторгнення РФ він перебував у рідному селі. Розповідає, що окупанти декілька разів приходили до нього додому – обшукували будинок, перевіряли документи, допитувалися про службу в армії, дивилися, чи немає на тілі татуювань і слідів від автомата.
Микола розумів, що такі візити можуть зрештою завершитися полоном, тому вирішив виїхати. У дорогу вирушив разом із тіткою, вигадавши історію, що вивозить родичку з дитиною, а потім повернеться. Так було більше шансів вибратися з окупації. Шлях на волю був складним: 4 доби в дорозі, понад 70 блокпостів. На щастя, все вдалося. Дружина та син Миколи виїхали пізніше.
Коли ЗСУ звільнили правий берег Херсонщини, чоловік повернувся додому. У квітні 2023 року пройшов навчання і влаштувався до пожежного підрозділу в Білозерці.
«Спочатку хотів бути водієм, але на той момент не було місця. Запропонували побути рятувальником, а пізніше мали перевести на водія. Проте коли вже почав працювати пожежним-рятувальником, бажання бути водієм зникло. Мені подобається ця робота, хочеться людям допомогти, якесь добро зробити.
А страх, звичайно, завжди присутній. Його відчувають усі люди, і пожежний – не виняток. Але робота є робота. Я знав, куди йшов», – розповідає Микола.
За 10 місяців роботи в ДСНС пожежний неодноразово ризикував своїм життям, адже російські окупанти прицільно б’ють по рятувальниках, які після обстрілів допомагають населенню.
«Пам’ятаю, як горіла хата в одному із сіл Білозерського району. Ми приїхали, почали гасити полум’я. Раптом водій побачив дрон. Нас засікли, і через декілька хвилин почався обстріл з артилерії. Снаряди падали в метрах сорока від нас. Добре, що ми з хлопцями встигли заховатися.
Подібна ситуація виникла і в Дніпровському. Після обстрілів ми гасили пожежі в п’яти будинках, а росіяни з дронів почали скидати вибухівку.
Ще один випадок атаки на рятувальників стався в Білозерці. Тоді до зруйнованого будинку, в якому знаходилася людина, з’їхалися різні служби. Саме в цей момент ворог почав повторний обстріл», – згадує Микола Любченко.
За його словами, найважче в роботі рятувальника – бачити смерть людей. Тому він радить жителям прифронтових населених пунктів Херсонщини виїхати із зони активних бойових дій. Адже будинок можна відновити, майно накопичити, а от людське життя не повернеш.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Маленький хлопчик своїми словами подарував нам віру в Перемогу» – історія рятувальника з Херсона
Фото: bilozerka.info
Тэги: