«Гидотна мить. Ми втратили все, чим жили». Свідчення жителів Херсонщини про наслідки катастрофи

Жителів Херсонщини, які постраждали внаслідок затоплення через знищення російськими окупантами Каховської ГЕС, закликають ділитися своїми свідченнями про катастрофу. Зокрема, всеукраїнська платформа Svidok.org збирає і розповсюджує свідчення найбільшої техногенної катастрофи останніх десятиліть, яку спричинив підрив ГЕС.

За словами директорки з контенту та комунікацій «Свідка» Олени Кук, людей із найбільш постраждалої Херсонщини закликають зберігати свої спогади та почуття про ранок 6 червня, підтоплення і його наслідки, евакуацію з небезпечних зон та волонтерство під час трагедії, пише «Суспільне».

ДОВІДКА. Платформа «Свідок» – це віртуальний щоденник, де кожен українець може писати та зберігати нотатки про війну. Зміст нотаток різний. Це можуть бути спогади та думки про війну, яка почалася в Україні у 2014 році. Також щоденне документування подій в Україні, що відбуваються саме зараз. Нотатки можуть бути приватними, публічними або доступними лише для журналістів і розслідувачів. У будь-якому разі вони анонімні.

Залишити свої свідчення на платформі можна за допомогою телеграм-боту @SvidokNoteBot, або на сайті Svidok.org, пройшовши швидку реєстрацію. До тексту також можна додавати фото та відео.

Жителі Херсонщини та інших регіонів уже долучаються до збору спогадів. Ось одна з історій, пов’язаних з наслідками катастрофи:

6.06.2023. Затоплення Херсона

Херсон, Херсонська обл.

«Гидотна мить. Ми з дітьми втратили все, чим жили. У дітей зрив, ми про кожну ниточку дбали з ними разом. Ми з дітьми роками створювали свій Рай, в якому було ВСЕ!!! Врятувати не встигли: вивозили тварин та одиноких літніх сусідок».

Домашні речі плавають в затопленому будинку, червень 2023 р. Фото: платформа Svidok.org

Усі такі свідчення платформа поширюватиме серед іноземних ЗМІ, на міжнародних виставках та передаватиме правоохоронцям.

«Мета проєкту – створити історичний музей спогадів, аби все пережите нами не було марним і ніколи не повторилось знову. А також посприяти розголошенню звірств, здійснених військовими РФ. Тому свідчення воєнних злочинів ми одразу передаємо Міжнародному кримінальному суду», – розповіла Олена Кук.

Загалом уже майже дві з половиною тисячі спогадів збережені на платформі. Серед них – чимало розповідей від жителів Херсонщини про життя під обстрілами, волонтерство та окупацію. Далі – декілька таких історій:

26.09.2022. Референдум…

Херсонська область

«Цей день я запам’ятаю на все життя. 26 вересня окупанти проводили свій референдум у Херсонській області, у цей день я була на роботі. Приїхавши з роботи з Херсона, я почула страшну звістку, мого сина ледь не вбили за те, що він знайшов прапор України на смітнику і вдягнув його на плечі і побіг по селу.

Вночі окупанти увірвалися до нас на подвір’я, стріляли біля двору. Коли чоловік вийшов, вони його штовхнули і увійшли до хати, перелякали доньку, били сина автоматами та змусили на наступний день намалювати на хаті свій триколор, цілий день їздили дивилися чи не стерли його.

Як же я їх ненавиджу, стільки лиха принесли до нашої країни», – пише жителька Херсонщини про життя під час окупації.

***

16.05.2023. Ми звикли до вибухів

Херсон, Херсонська обл.

«Ми вже, на жаль, звикли до вибухів. Тому всі дні і ночі майже однакові», – ще одна коротка, але жахлива своєю сутністю нотатка.

***

15.04.2023. Фіксація військового злочину на окупованій Херсонщині

с. Раденськ, Олешківський р-н, Херсонська обл.

«Сьогодні вдень у селі Раденськ (Херсонська область) вбили людину за вигук “Слава Україні”. Поки це не офіційно, адже село знаходиться в окупації та перевірити ці дані ніяк не можливо», – пише ще один дописувач.

***

31.05.2022. Під окупацією було страшно…

Херсон, Херсонська обл.

«Під окупацією було страшно. Але не настільки страшно, щоб не відчувати українцем. Росіяни боялися цього. Вони йшли і озиралися, бо знали – будь-хто з нас хоче (і може) їх вбити. Колечко в кольорах прапора, мова, макіяж – усе це було для них сигналом. І вони цього дуже боялися. Вони, власне, і забирали, бо боялися. Бо наші люди усе робили, щоб саботувати їхні бажання: вішали стрічки на тільки окуповані школи, графіті. Я обожнювала виходити на вулицю і бачити «ЗСУ поруч», бо це їх лякало», – нотує свій спогад херсонка.

На головній світлині: Херсон, чоловік іде затопленою вулицею, червень 2023 р. Фото: платформа Svidok.org