Як «народився» херсонський Майдан

21 листопада виповнюється 10 років Революції гідності. Цього дня 2013 року на майдан Незалежності у Києві вийшли кілька сотень людей, щоби висловити свій протест. Він став відповіддю на рішення влади зупинити підготовку до підписання угоди про асоціацію з Європейським союзом. Мітинг спочатку називали Євромайданом. Протести набули більших масштабів після його розгону 30 листопада і тривали до лютого 2014 року.

Протести охопили більшість регіонів України. За даними медіа, у Херсоні на площі Свободи 22 листопада 2013 року зібралися близько 120 людей. Вони вийшли на мітинг з українськими прапорами й національною символікою. Це були переважно молоді люди та лідери опозиційних політичних сил в регіоні. В руках молодь тримала написи «Ми за ЄС», лунали гасла «Слава Україні», «Херсон – за ЄС» та інші.

Оксана Д’якова – жителька Херсона, розповіла «Новинам Приазов’я», що спершу в Херсоні на площі Свободи збиралися знайомі-однодумці.

«Ініціатором для нас цих зборів була Валентина Крицак – це відома активістка, на жаль, її вже немає з нами. Ми спілкувалися про те, що наше майбутнє в ЄС і що в нас є європейські цінності. Ми робили перші такі плакатики, що «Україна та ЄС разом», ми писали листівочки, мабуть, навіть від руки щось друкували, роздавали людям на площі Свободи. Нас буквально було 5-7 людей. Це просто подруги, однодумці, які витрачали пів години, може, годину і розповідали людям, чому ми повинні бути в ЄС», – згадує жінка.

Активісти виходили на центральну площу Херсона щодня, розповідає Дʼякова. Протестувальників ставало дедалі більше. За пару тижнів деякі з них почали їздити до Києва.

«Ми постійно збиралися і потім приєдналися активно вже політики місцеві: депутати обласної, міської ради. Так і народився наш херсонський Євромайдан, на який збиралися пенсіонери, молодь, громадські діячі, політики. Нас всіх різні політичні сили і громадські організації об’єднало те, що ми були спільні в одному – що Україна, яка знаходиться у серці Європи, має бути в Європейському союзі», – каже активістка.

Протести у Херсоні тривали, хоча проросійські сили подекуди влаштовували провокації, згадує активістка.

«Ходив постійно зараз відомий вже Стремоусов та Сальдо. Вони роздавали аквафрешні прапорці та стрічки. В державі правила проросійська «Партія регіонів». Ці люди, котрі були за цю партію, за «дружбу навіки з Росією», 90% з них зараз стали колаборантами й зрадниками. Тобто вони не змінились за весь цей час. В нас був вибір, ми його і зробили – або це союз із Росією, або це Євросоюз. Ми обрали ЄС», – зазначила Дʼякова.

Потім були тяжкі дні, каже вона, тому що в Києві почали вбивати людей на Майдані. Багато активістів організовували поїздки. Люди виїжджали до Києва вже масово і залишалися там.

«А ми кожен день виходили на свій майдан і підтримували в принципі всіх, хто стояв так само, як ми, в інших містах», – розповіла Дʼякова.

За її словами, у Херсоні відбулося декілька сутичок, втім, загалом протест був мирним.

«Самим страшним місяцем був лютий, була дуже холодна зима, дуже сильні морози навіть для півдня. І ми збиралися, мерзли, і я пам’ятаю, що я жодного дня і мої подруги не пропускали Євромайдан. Потім підтягувався «Беркут». Там було декілька сутичок. Ми намагалися, щоб все ж таки не було якихось бійок, кровопролиття, ми мирно стояли. До нас виходили чиновники, казали нам, щоб ми розходилися, що це незаконно», – додала активістка.

Читайте також: «То був непереборний емоційний підйом, який неможливо пояснити»: спогади жителів Херсонщини про 11.11.2022

Головна світлина: Галина Бахматова