Пам’ять, законсервована в стібках: херсонська майстриня – про те, як вишивка стала символом спротиву в окупації

При першому ж погляді окупантам хочеться подерти її на шматки, адже вона є ще одною цеглинкою у височенній стіні, що розділяє російських загарбників і український народ. Мова про вишиванку – спадщину наших предків, яка нині набула нових актуальних сенсів. Саме вишивка допомагала херсонській майстрині та письменниці Олені Маляренко триматися в окупації та пережити потоп, що стався внаслідок підриву окупантами  Каховської ГЕС. 

Всю окупацію Олена Маляренко провела у Херсоні. Там же була й після підриву росіянами дамби Каховської ГЕС. Тоді затопило й будинок пані Олени. Тому багато вишитих речей із власної колекції були зіпсовані. Жінка і зараз живе в місті, незважаючи на постійні російські обстріли. Триматися допомагає, зокрема і улюблене заняття, якому пані Олену ще в дитинстві навчила її бабуся. І хоча майстриня почала вишивати змалечку, за її словами, лише нещодавно по-справжньому усвідомила цінність цього українського символу. Про це вона розповіла в інтерв’ю, опубліковане пресслужбою Херсонської ОВА до Дня вишиванки 16 травня. 

«Для мене вишиванка – це пам’ять історична, пам’ять культурна, наше уявлення про красу і світ, яке законсервоване у зображеннях та стібках. Всі, хто мене знає з юності, пам’ятають, що я весь час щось вишиваю», – розповіла пані Олена.

Роботи пані Олени, фото зі сторінки Відділу мистецтв Гончарівки

Однак детальніше вивчати історію української вишивки, особливості орнаменту різних регіонів майстриня почала після повномасштабного вторгнення.

«Коли в 2022 році росіяни окупували Херсон, в мене захворів чоловік. У нього стався інсульт після спілкування з росіянами. Поки сиділа біля нього, вишила собі футболку, сорочку, вишила рушник. Чоловік на все це дивився і казав: яке воно красиве! І я з тих пір в окупації на зло росіянам почала носити власні вишиті вироби і більше вивчати традицію вишивок, розбиратися де наше регіональне, де інше…

І я бачила, що те, що я ходжу в хустках українських, у вишиванках – це дуже підбадьорює людей. Найдивніше було те, що я їздила по окупованому Херсону і розвозила людям їхні замовлення. І це був наш такий маленький спротив. Не всі наважувалися носити (вишиванки – авт.), але багато хто, коли виїхав, повіз із собою вишиті в окупації футболки», – поділилась майстриня.

Майстриня розповіла, що на початку окупації придумала дизайн футболки, який втілила в життя – вишите серце з написом – «I love UA». Прикрашений вишивкою одяг стали замовляли херсонці в окупації, і це за словами Олени Маляренко, був прояв спротиву.

«Там було жовто-блакитне серце вишите кучерявим швом. Це дуже красивий шов, адже кожен елемент подібний на маленьку трояндочку. І от з цих трояндочок я робила серце і писала «I love UA». Я показала знайомим і в мене почали оці  футболки з «I love UA» замовляти.

Було дуже дивно їздити по окупованому Херсону з повною торбою «I love UA». Але саме ця робота допомогла мені позбутися страху. Особливо, коли я пішки йшла з центру на Таврійський мікрорайон мене зупинили і почали дивитися, що в мене в рюкзаку, і вони просто не побачили ці футболки. І тоді я подумала, що боятися більше не буду», – згадує жінка.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Ми вдягали вишиванки і “вишивали” перед окупантами – мозолили їм очі». Історія спротиву херсонки

Дві вишиті роботи особливо дорогі серцю пані Олени. Це вишиванки її бабусі та прабабусі. Їх вдалось врятувати з потопу після підриву Каховської ГЕС.

«Це вишивка, яку я пам’ятаю з дитинства. Вона висіла у бабусі Тетяни тут в Херсоні. Вона сама таким дрібнесеньким хрестиком все це вишила в 50-х роках, коли її молоденькою студенткою спрямували в Скадовськ.

Друга дорога для мене річ, яка святкує свій 100-річний ювілей уже, вишила моя прабабуся з Черкащини. Таку от мисливицю. Ця річ була у нас на дачі. І я її встигла забрати, бо деякі речі, які були на дачі, – втонули, їх змило, бо у нас був маленький дерев’яний будиночок», – розказала пані Олена.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дім схожий на дно річки, тільки замість риб плаває техніка та книжки. Історія підтоплення від херсонки Олени Маляренко

З вишитими речами, які були зіпсовані російською навалою, у Олени Маляренко пов’язано декілька історій. Та всі вони вкотре демонструють, як сильно росіяни ненавидять нас та нашу культуру.

«Перед окупацією я працювала директором Станіславської бібліотеки і там ми з колегами збирали вишиванки. Ця робота почалась ще до мене – в 60-х роках. Кілька поколінь збирали вишиванки, бо було близько півсотні експонатів. Це були рушники, дві сорочки, серветки, я, наприклад, привезла вишитий бабусею портрет Шевченка та дві ікони вишиті. І от  росіяни просто рвали це на ганчір’я. Коли катували людей вони перев’язували нашими рушниками рани. І це було страшно… Я зі Станіславської бібліотеки забрала декілька речей, відіпрала і вони зберігалися у мене. Та вони потонули разом з вишитою цією скатертинкою (на фото). Справжня українська хустка колись виглядала саме так. Я зробила цю роботу і вона потонула (після російського теракту на ГЕС – авт.). На ній сажа – це піч впала на неї, бруд річковий є, бо вона дуже погано відіпралася, але це уже не скатертина, якою можна користуватися, а експонат», – розказала Олена Маляренко.

Вцілілу скатертину майстриня передасть до художнього музею, де в якості експонату вона засвідчуватиме  російську агресію і нашу українську витривалість.

Фото із соцмереж, скріншоти – відео ХОВА. 

Пов'язані записи

День 1091. 17 лютого. Що обговорюють херсонці у соцмережах

В США яєчна криза. У супермаркетах відбуваються бої за цей стратегічний щоденний спожиток, а бумери, зумери і міленіали змагаються у рекламному креативі, головними героями яких є … яйця.Нас цим вже…

Окупанти грабують медзаклади на ТОТ Херсонської та Запорізької областей: тяжкі пацієнти лишаються без ліків

Російські терористи грабують лікарні на ТОТ Херсонської та Запорізької областей. Окупанти систематично навідуються до тамтешніх медзакладів та вивозять звідти лікарські препарати, необхідні для стабілізації важкохворих пацієнтів. Медичні препарати рашисти відбирають…