У квітні Кирило Стремоусов отримав «квиток в один кінець»: херсонський фрік-провокатор з проросійськими поглядами остаточно став колаборантом і зрадником, перейшов на бік ворога. Але зараз зрозуміло, що він замість «діжки варення й кошику печива», на які напевне так сподівався, отримав дещо таке, чого точно не очікував, пише «Мост».
Зараз у Стремоусова - «гастрольний тур» по селах окупованої частини Херсонської області. Він уже відвідав Великі Копані, Микільське, Козачі Лагері, Нову Маячку. У кожному селі зрадник відпрацьовує майже одну й ту ж програму. Організовує «народні зібрання», де розповідає про «хороше життя в росії», «погану Україну», «перебування України під зовнішнім управлінням», а також - про «спецоперацію», яка нібито «врятувала Донбас і Крим». Тиражує інші фейки й пропагандистські наративи.
Там, де є готові до співпраці колаборанти, Стремоусов проводить «вибори народного голови», якого місцеві мешканці, звісно, обирають «одноголосно». Правда, у цих зборах беруть участь, м'яко кажучи, далеко не всі дорослі мешканці села. Та й українське (до речі, й російське - теж) законодавство передбачає таємне голосування при виборах в органи влади. Але в даному випадку головне - шоу.
Так, на своїх «перфомансах» в селах Кирило Стремоусов називає «клоуном» і «шоуменом» Володимира Зеленського, але й сам влаштовує шоу. І для нього головна мета цих шоу - довести керівництву окупаційної влади Херсонської області, що він чогось вартий. Насамперед - вартий перебування в окупаційній владі.
Власне, він і згадав про людей, коли зрозумів, що може не втриматися на своїй посаді «заступника голови військово-цивільної адміністрації Херсонської області». І почав розміщувати у власному телеграм-каналі відео з поїздок по селах замість відео з кабінету, де компанією Стремоусова були портрети путіна, Ернесто Че Гевари й Сталіна.
Зараз херсонський зрадник – людина, яка несе в народ «руський мір», і саме цим він доводить свою потрібність, своє право на перебуванні в середовищі ТОП-колаборантів, яке стає для нього все більше агресивним.
В окупаційній владі для Стремоусова все починалося дуже добре, але «біла полоса» була короткою: десь із квітня до червня 2022 року. На самому початку формування з місцевих колаборантів окупаційної влади Херсонської області проросійський фрік-провокатор був, по суті, другою людиною в цій зрадницькі когорті. Принаймні так усе виглядало зовні, бо спочатку люди знали лише двох персон в окупаційній владі: «голову» Володимира Сальдо й «заступника» Кирила Стремоусова. Інші зрадники (Віталій Булюк, Ігор Семенчев, Сергій Черевко...) не горіли бажанням світитися, і до сьогодні не прагнуть публічності.
Володимир Сальдо не міг не бути публічним, бо його посада не передбачає іншого. А Стремоусов, напевне, вирішив «вичавити» зі свого зрадництва все можливе, так би мовити, увійти в історію. Він завів телеграм-канал, де публікував відеозвернення. Охоче давав інтерв'ю пропагандистським медіа.
Можливо, вирішив, що бурхливі події - це для нього шанс вийти на новий рівень, перетворитися з небезпечного й токсичного «міського божевільного» на впливову фігуру. Але як кумиру Стремоусова Ернесте Че Геварі не вдалося перетворитися з «вічного революціонера» на державного діяча, так і його херсонського фаната спіткало фіаско на шляху в «доросле» політичне життя. Чому так сталося?
Перш за все тому, що росіянам і вдалося знайти на Херсонщині дуже небагато зрадників, але вони сформували бодай якусь структуру окупаційної влади з людей, які на відміну від Стремоусова мають певні знання і досвід адміністративної роботи й не мають проблем з адекватністю. А з 5 липня взагалі почав працювати так званий «уряд Херсонської області», сформований переважно з росіян. Він і став реальною владою, посунувши «військово-цивільну адміністрацію», яка й до цього була маріонетковою, а з появою «уряду» взагалі стала «п'ятим колесом».
До речі, якщо подивитися на сайті «військово-цивільної адміністрації» в розділі «Структура» посадові обов'язки «заступників голови», то можна побачити, що Стремоусов - «заступник голови адміністрації у справах сім'ї, молоді, спорту та інформаційної політики». Тобто, у перекладі з чиновничої мови на людську - ніхто. Тим більш - у підконтрольній окупантам фейковій «адміністрації».
У липні події в окупаційній владі Херсонщини почали розвиватися карколомно й не в кращий для місцевих колаборантів бік. Від будь-яких важелів впливу був усунений Володимир Сальдо. В «офіційну» версію про «погіршення здоров'я внаслідок перевтоми» не повірив би навіть чемпіон світу з наївності, існуй такий.
І зараз невідомо, чи дійсно Сальдо перебуває в клініці НДІ ім. Скліфософського, як стверджують окупанти, і чи живий він взагалі. Імовірно, це невідомо навіть Стремоусову. Але «заступник» чітко усвідомлює, що він після появи росіян і формування окупаційної адміністрації - «мавр, який зробив свою справу». Й із дня на день отримає «пропозицію, від якої неможливо відмовитися». А це - повний крах. Бо окупанти не дозволять знову стати «блогером»-провокатором і кошмарити чиновників.
А перспектива перейти на «громадську посаду» на кшталт «голови громадської ради» або «профспілкового лідера» (традиційне «почесне заслання» для екс-чиновників) для екс-«блогера» - неприйнятний варіант, бо не для того він «розкручував» власну персону.
Поки що порятунком для Стремоусова став його «гастрольний тур» по селах. Невідомо, із власної ініціативи зрадник започаткував цей «чос» чи виконуючи наказ кураторів «провести роботу в селах». Але в будь-якому разі колаборант на якийсь час знайшов свою нішу як комунікатор із простим народом, де йому стали в нагоді й досвід «блогера»-провокатора, і вміння на блакитному оці брехати й нести маячню.
На «зустрічі з народом» Стремоусов їздить на броньованому авто та в супроводі озброєної охорони, також сам має зброю. Але дуже ймовірно, що броньований автомобіль - свого роду люксовий «автозак», а охорона - це справді конвой, який будь-коли може стати розстрільною командою, якщо накажуть. А пістолет за поясом у такій ситуації - просто дитячі понти 45-річного підлітка.
Окупантам треба ставити в селах свої «маркери» - десь просто показати, що окупаційна влада є, десь - поставили «керівника» в разі наявності потрібного місцевого зрадника. І для цієї функції Стремоусов підходить найкраще. Сам він взявся за справу дуже завзято, розуміючи, що це поки що - «соломинка», яка здатна деякий час протримати його «на плаву».
Але потім все одно буде фіаско. Стремоусову доведеться або тікати, якщо ЗСУ незабаром визволять Херсонську область, або в разі затягування окупації неодмінно буде «пропозиція, від якої неможливо відмовитися».
Рутинна чиновнича робота - не для цієї неосвіченої і, м'яко кажучи, дуже специфічної людини. В окупаційній владі ця людина зараз - зайва, непотрібна. Він, як і Сальдо, був потрібен лише на короткий час, щоб показати підтримку окупантів більш-менш відомими в області людьми. Такі люди - витратний матеріал.
Не дурний і досвідчений Сальдо (звісно, якщо він живий), імовірно, скористається шансом красиво піти «за станом здоров'я». Перспективи Стремоусова - значно гірші. Для подальшого використання у вигляді російського агента впливу він уже непридатний, бо став відвертим зрадником. Заробляти на життя якось інакше зрадник, який є ще й батьком п'ятьох дітей, не вміє. Але окупанти не перейматимуться, якщо їхній посіпака кане в небуття і навіть жебракуватиме. Далеко не всім зрадникам таланить, як кримським Аксьонову й Костянтинову. Та й ті ходять, як кажуть у народі, по лезу.
До того ж Кирило Стремоусов - типова проблемна людина з розряду тих, які, не маючи якихось видатних здібностей, ласі до популярності (в їхньому випадку - дешевої, на іншу не «тягнуть») і грошей. Тому легко стають зрадниками, бо не мають моральних гальм. І він - не єдиний такий. Варто згадати одіозних польових командирів незаконних збройних формувань Донбасу: донецьких - «Гіві» та «Моторолу», луганських - Мозгового й Дрьомова. Коли вони вичерпали свій пропагандистській потенціал і стали заважати, їх просто утилізували.
Не здивує, якщо й Стремоусова спіткає така ж доля. Утім, що б із ним не трапилося, а тавра зрадника він не позбудеться ніколи. А це робить життя ох яким непростим.
Тэги: