Окупанти наставляли зброю на сина в інвалідному візку, вагітну доньку не приймали в лікарні, а зятя тримали на підвалі… Це – історія родини Ольги з окупованого лівобережжя Херсонщини. На щастя, їм вдалося вирватися з окупації.
До війни життя Ольги та її родини було простим і розміреним. Жінка з чоловіком та 16-річним сином жили в селі на Херсонщині, вирощували овочі. Син Андрій від народження мав інвалідність, ідеться на сторінці Save Ukraine у соцмережі.
У перший же день повномасштабного вторгнення село опинилося в окупації. Постріли, вибухи – з’явився постійний страх за життя.
«Ми ховались у підвалах. Потім ми придумали сховище в шафі», – згадує Ольга.
Далі ставало тільки гірше. Російські окупанти почали вриватися до будинків, переривати особисті речі людей, невідомо що шукаючи. В оселі Ольги та її чоловіка теж побували – наставляли зброю на дитину з інвалідністю, змушували читати присягу Росії...
Ще важче родині стало, коли з продажу зникли потрібні ліки. А ті, що залишилися, спекулянти продавали втридорога. Ледве зводили кінці з кінцями, бо з доходу – лише пенсія сина.
Коли зникло світло й зовсім не лишилося умов для життя, родина Ольги вирішила переїхати в інше село – до старшої доньки. Але й там довелося пережити чимало страху та принижень. Родичів, які приїхали провідати, росіяни з мішками на головах повезли на підвал. Зятя Ольги теж жорстоко побили через те, що мав співзвучне прізвище, як в односельця, який служив в ЗСУ.
«У них були списки з прізвищами хлопців, які служать в ЗСУ. І в зятя співпало прізвище. Наділи мішок на голову, зв’язали, потоптались по ньому, кинули в багажник і повезли в підвал. Ми ходили до того підвалу з донькою, намагалися все зробити, щоб його відпустили. Але потім і нам почали погрожувати», – згадує жінка.
Зятя зрештою відпустили, нічого від нього не добившись. Та на цьому негаразди в родині не скінчилися. Олександра, донька Ольги, на той час була вагітна другою дитиною. Однак це не завадило одному з окупантів лізти до неї з домаганнями. Він вимагав у вагітної номер телефону, погрожуючи зброєю її чоловіку, який намагався захистити дружину. Зрештою молода сім'я забрала дворічного сина й вибралася в інше селище.
Олександра боялася народжувати в окупації, адже пологових будинків майже не лишилося. До того ж виникли проблеми навіть з веденням вагітності – у лікарні її відмовлялися приймати без російських документів та без прописки. Однак і в прописці жінці відмовили.
«Мене не приймали в лікарню. Мені сказали – будеш народжувати, де хочеш. У мене не було російських документів. Страшно було, що почну народжувати, і мене ніхто не знайде, ніхто не відвезе в лікарню», – розповіла Олександра.
«Ми боялися, що в нас заберуть онука, бо ми не взяли російське свідоцтво. Ми його не хотіли брати, до останнього не хотіли. Нас залякували, що заберуть дітей», – додала Ольга.
Тож далі залишатися на окупованій території вже було несила, і родина в повному складі вирішила виїжджати на підконтрольну Україні територію. За допомогою звернулися до благодійного фонду Save Ukraine.
«Ми вже бігли по тому пішому переході на КПП «Колотилівка». Ми побачили український прапор. І ми вже просто летіли – і навіть тяжко не було», – каже Ольга й додає, що в Україні навіть дихається інакше.
Родину розмістили в центрі фонду в Ірпені, і вони нарешті відчули спокій і безпеку. Волонтери Save Ukraine продовжують підтримувати Ольгу, Олександру та сотні інших постраждалих родин, даруючи їм надію та опору.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росіяни погрожували дітям в’язницею: із ТОТ Херсонщини повернули ще декілька родин
Фото: Save Ukraine
Тэги: