31 травня для учнів херсонських шкіл пролунав останній дзвоник. За мирних часів це був би надзвичайно радісний день для дітей, що знаменував би прихід літніх канікул та розваг. Але війна триває. Діти завершують навчальний рік, так як і вчилися протягом цих декількох років, – за екранами моніторів та гаджетів.
Діти навчаються онлайн, більшість – далеко від дому, а дехто вже навіть не має школи, бо будівля зруйнована російськими обстрілами. Проте херсонські школярі не тільки не втратили інтересу до навчання, а й, найголовніше, продовжують вірити у світле майбутнє.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Херсонській громаді окупанти знищили вщент 2 школи та 2 дитсадки, ще 26 навчальних закладів – у критичному стані (фото)
Так, у Херсонській гімназії №16 із вивченням мов національних меншин Херсонської міської ради опублікували допис, де показали найзаповітніші бажання своїх учнів. Сьогодні наші діти мріють про те життя й дитинство, яке у них відібрала країна-терорист Росії. Серед дитячих мрій – «повернутися додому», «поїхати в Херсон», «очне навчання», «піти до школи», «мир» та «Перемога України».
Як повідомили у Херсонській МВА, сьогодні у міській територіальній громаді навчальний рік завершився для понад 24 тисяч дітей, з них 2 562 закінчили 9 класів і 1 364 – випускники 11-х класів.
З огляду на статистику кількість херсонських випускників цьогоріч зросла.
«За підсумками цього навчального року 198 дев’ятикласників (проти 136 минулорічних) претендують на отримання свідоцтва про базову загальну середню освіту з відзнакою. 90 учнів 11-х класів (проти 75 минулого року) також є претендентами на отримання свідоцтва про повну загальну середню освіту з відзнакою. 72 випускники можуть отримати золоту медаль і 18 – срібну. Похвальною грамотою «За особливі досягнення у вивченні окремих предметів» нагороджені 180 учнів (проти 122 минулорічних), Похвальним листом «За високі досягнення у навчанні» – 1 272 школярі (проти 1 109 минулого року). Окрім того, учні херсонських шкіл посіли 11 призових місць на державному рівні в інтелектуальних змаганнях, маємо і стипендіата Президента України», – прокоментували у Херсонській МВА.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Перше відмінно – з математики: херсонська випускниця отримала найвищий бал у мультипредметному тесті
У соцмережах херсонці, зокрема батьки та вчителі діляться враженнями від онлайнових випускних та останнього дзвоника.
Наталя, викладачка Херсонського академічного ліцею імені О. В. Мішукова ХМР при ХДУ:
«У мене сьогодні свято! Випускаю найкращих дітей найкращих батьків 11 УІФ класу! Емоції дуже різні, адже наш випускний проводимо онлайн. Пишаюся безмежно кожною херсонською дитиною. Переконана, що наші випускними є носіями української ідентичності. Завжди пам'ятатимуть і знатимуть своє коріння. Щиро вірю в їхню щасливу долю».
Херсонська багатопрофільна гімназія №20 імені Бориса Лавреньова:
«Так, радіти, здається, нема чому: зруйновані стіни, обпалені вогнем. Стіни, що пам’ятають колишні віки, переламні моменти історії. Стіни, що впоралися з усім, окрім підступних ударів новітньої орди. Сум і відчай наповнюють душу… Та повернеться повноцінне життя і в нашу відбудовану гімназію, вир подій у якій не припинявся ніколи, навіть у найскрутніші часи, і не дає сумувати й сьогодні. А пишатися тобі, рідненька, є чим: найголовніше – це діти, отой неоціненний скарб, який бережемо як зіницю ока, гуртуємо навколо тебе, хоч і далека відстань між нами. І скарб отой – не прихований, а сяє на весь світ!».
Наталія Свирида, редакторка сайту Білозерка. Інфо, мати школярки:
«Свято останнього дзвоника... Згадую шкільні роки, білі банти, нові туфлі, однокласників та квіти, які дарувала найкращому вчителю...
А потім, через роки, стояла у своїй рідній школі позаду сина, який пішов до першого класу. Сьогодні я далеко від дому... Моя донька закінчила другий клас на чужині та отримала грамоту за успішне навчання. Пишаюся нею! Діти допомагають нам триматися у важкій реальності війни, але ми вже зовсім інші... Ніяк не можемо адаптуватися до іншої громади та людей, які не пройшли через наші випробування. На батьківських зборах тут говорять про ремонт класу, подальший навчальний процес, а в твоїй голові думки про Білозерку та її спорожнілі школи і садочки...».
Андрій Май, батько школяра:
«Сьогодні син закінчує початкову школу. На відстані тисячі кілометрів пролунав останній дзвоник і учні, вже зовсім не діти, слухали свою Вчительку. Людмила Анатоліївна Іскович - людина з неймовірним даром дарувати, надихати, мотивувати знанням. Щиро дякую за цю неймовірну можливість, за Вашу щоденну працю в надтяжкі часи початку повномасштабного вторгнення, коли кожного буденного ранку з екранів моніторів окупованого рашистами міста лунало:
- Діти ми хто?
- Українці!
- так, українці! Нам чужого не треба, а своє ми не віддамо! Не дамо ворогу лишити нас без знань!».
Тэги: