Майже 4 місяці тому РФ називала Херсон російським містом, а тепер одержима його знищенням. Про це 14 січня пише The Washington Post у репортажі з обласного центру, який постійно зазнає атак.
Далі – адаптивний переклад статті під назвою «Україна звільнила місто Херсон. Тепер Росія його знищує» та фото, які видання використало в матеріалі.
Україна звільнила місто Херсон. Тепер Росія його знищує
Херсон, Україна. У бомбосховищі пологового відділення залишилося лише чотири обгорілі дитячі ліжечка. Решту приміщення було зруйновано в середу, коли російські війська атакували місто, завдавши удару по одній із єдиних лікарень у Херсоні, де все ще можуть народжувати дітей.
Волею долі чи щастя, багато співробітників, які звикли до майже постійних обстрілів, вирішили сховатися в сусідньому коридорі, а не бігти в бомбосховище, призначене для їхньої безпеки. Це рішення, ймовірно, їх і врятувало.
Зруйноване бомбосховище херсонського пологового відділення внаслідок російського обстрілу в середу. Фото: Войцех Гжедзінський для The Washington Post
«Тепер подивіться на нашу безпеку», – показуючи рукою на спалений підвал, каже 58-річна Оксана Томченко, гінеколог, яка тимчасово виконує обов’язки головного лікаря лікарні.
Жителі Херсона, які пережили 9 місяців російської окупації, кажуть, що тепер, коли їхнє місто знову під контролем України, вони стикаються з болісною реальністю: якщо Росія більше не може володіти містом, вона, схоже, має намір знищити його.
Удар по лікарні, де працює Оксана Томченко, став щонайменше п’ятим ударом російських військ по медичному закладу в Херсоні з початку грудня. Один обстріл стався по іншому пологовому відділенні лише через 20 хвилин після народження дитини, а цього тижня ще один був по міській дитячій лікарні.
Російські війська також обстрілюють інші об’єкти цивільної інфраструктури. Останніми тижнями вони влучили в ринок, музей, постраждали й багато будинків. Десятки людей загинули, понад 150 отримали поранення.
«Вони просто намагаються знищити місто», – каже Томченко.
У Херсоні в середу обстріляли пологове відділення. Фото: Войцех Гжедзінський для The Washington Post
Решітка біля пошкодженого пологового відділення. Фото: Войцех Гжедзінський для The Washington Post
У деяких нещодавно звільнених районах російські війська були відтіснені настільки далеко, що вони вже не можуть легко атакувати територію, яку вони втратили. Але коли українські війська повернули Херсон 11 листопада, росіяни відступили за річку Дніпро, і тепер перебувають в зоні легкого обстрілу міста, що є центром регіону, який Москва нібито анексувала.
Передбачувана анексія є незаконною та фантазією, враховуючи відсутність військового чи політичного контролю з боку Росії. Але це означає, що російські війська бомбардують і вбивають людей, які, як наполягає президент Володимир Путін, тепер є російськими громадянами, спростовуючи свою заяву про те, що вторгнення мало на меті захистити їх.
Міноборони Росії мало говорить про Херсон після відступу своїх військ. Відповідаючи на запитання про відсутність контролю в регіонах, які Росія каже, що анексувала, речник Кремля Дмитро Пєсков неодноразово визнавав, що ситуація в деяких районах є «складною», але сказав, що ці регіони тепер є частиною Росії і повинні бути звільнені. У четвер Пєсков заявив, що військові цілі Росії не змінилися.
79-річний Валентин Івченко дав нову назву для колись спокійної вулиці, де він живе біля річки, – «Дорога смерті».
Дорогу так часто обстрілюють, каже чоловік, що «там уже ніхто не їздить». Але 21 грудня, здавалося, було тихо. Він вирішив сходити купити свічок і хліба. Раптом почув свист снаряда, що летів. Івченко намагався сховатися під навісом на зупинці, але його права рука була оголена. Осколки сильно поранили руку. Через кілька тижнів відставний моряк усе ще одужує в лікарні. На запитання, чи таким собі уявляв життя після окупації, він розсміявся.
«Усе закінчилося? – саркастично запитує він. Росіяни все ще в полі зору його дому. Він каже, що зараз боїться за своє життя більше, ніж раніше: – Кожного дня ми думаємо, чи виживемо».
У четвер у Херсонській міській клінічній лікарні медсестри роблять пацієнту перев'язку. Фото: Войцех Гжедзінський для The Washington Post
79-річний Валентин Івченко, який у грудні постраждав від осколків російського снаряда, сидить на ліжку в Херсонській міській клінічній лікарні. Фото: Войцех Гжедзінський для The Washington Post
Навпроти нього з перев’язаною правою рукою сидить на ліжку 69-річний Віктор Зубенко. Наприкінці листопада він переходив дорогу, щоб допомогти сусідові припаркувати машину. Потім влучив снаряд.
«Як ти можеш знати, коли воно настане? – каже він про атаки росіян. – Вони весь час обстрілюють».
Обидва чоловіки одужують в одному з лікарняних комплексів, які нещодавно зазнали обстрілу.
Лікар-травматолог, особу якого The Washington Post не вказує, оскільки він із Криму, а його батьки все ще живуть там під російською окупацією, каже, що він спить у лікарні, щоб не повертатися до своєї квартири на восьмому поверсі в місті. Лікар буває вдома раз на тиждень, щоб переконатися, що квартира все ще ціла.
24 грудня, коли російські війська завдали удару по Центральному ринку в Херсоні, він допомагав колегам у сусідній лікарні, куди доставляли переважно важкопоранених. За його словами, до лікарні звозили навіть мертвих. Після того дня він помітив, що з Херсона виїжджає все більше людей.
«Вони бояться за своє життя, – каже лікар-травматолог. – Коли зайшла українська армія, у нас три-чотири дні була ейфорія. А потім ми зрозуміли, що це ще не кінець».
Настрій у Херсоні похмурий. Лише в грудні тисячі жителів евакуювалися на поїздах, які нещодавно привезли повних надії людей до звільненого міста. Центральна площа, де херсонці радісно святкували наступ українських військових, зараз майже порожня. Кілька кафе відчинені, але більшість дверей та вікон закриті дошками.
Жінка гуляє порожньою площею Свободи в Херсоні в четвер. Фото: Войцех Гжедзінський для The Washington Post
30-річна Антоніна Попова нещодавно повернулася до Херсона з Києва, щоб зустрітися з батьками та сестрою після тривалої розлуки.
«Але свою відпустку я провела в коридорі. Ми сиділи, обіймаючи одне одного, тому що було так багато обстрілів!» – каже вона в четвер, сидячи в кафе, де користується безкоштовним інтернетом, щоб працювати віддалено. Напередодні вона сиділа в цьому ж кафе, коли неподалік обстріляли пологовий будинок. Український воїн провів її додому майже безлюдними вулицями.
74-річна Зінаїда Омелянівна стоїть і тремтить у четвер на відкритому ринку, де вона продає корм для птахів. Неподалік від неї – місце, яке було обстріляне минулого місяця, коли снаряди вбили 10 людей.
«Учора було дуже страшно, обстріли були дуже гучні, – каже жінка. – Ми хотіли звільнення. Те, що з цього вийшло, ми не можемо контролювати».
35-річний Іван Фролов, який має невеликий продуктовий кіоск на тому ж ринку, розповідає, що відкрився після звільнення, але «бізнес ішов погано».
«Більше половини міста виїхало», – каже він. Тепер чоловік теж думає про виїзд.
35-річний Іван Фролов торгує продуктами та солодощами на відкритому ринку в Херсоні. Фото: Войцех Гжедзінський для The Washington Post
У четвер у Херсоні люди стоять у черзі біля аптеки. Фото: Войцех Гжедзінський для The Washington Post
84-річний чоловік на ім’я Юрій стоїть у черзі в сусідній аптеці. Те, що аптека працює, є для нього добрим знаком.
«Коли місто обстрілюють, аптеку закривають, – каже він. – Усі тікають».
Незважаючи на ризик, 22-річна Настя Смотрова та її 26-річний чоловік Антон Смотров вирішили залишитися в Херсоні. Дівчина – на 27-му тижні вагітності та планує народжувати в сусідньому Миколаєві, де безпечніше. Вона вважає, що російські війська хочуть знищити Херсон. Її чоловік думає, що вони хочуть знову окупувати місто.
Нещодавно поранений Валентин Івченко – дід Насті. Її мати живе в тому ж будинку, що й він, на «Дорозі смерті» біля річки. За її словами, їхній будинок залишився стояти. Її мати регулярно ухиляється від снарядів, коли йде до автобусної зупинки, щоб поїхати на роботу на той самий ринок, який нещодавно обстріляли.
«Вони хочуть усе знищити», – каже Смотрова про росіян.
29-річна Катерина Пономарьова та її 30-річний чоловік Максим Пономарьов народили свою першу дитину під час російської окупації – у лікарні, яку зараз також обстріляли. У четвер, виснажені постійними вибухами та стурбовані відсутністю роботи в порожньому місті, Катерина й Максим спакували свої валізи та вирушили на вокзал, щоб виїхати.
«Ми цього не очікували», – каже Пономарьова про обстріли, які роблять їхнє життя нещасним. Пара все ще сподівається повернутися в місто з дитиною, коли ситуація стабілізується. Наразі, за їхніми словами, росіяни «просто хочуть помститися».
25-річна Люба Глоба також виїжджає з Херсона разом із 5-річною донькою Ганною. Буквально за кілька днів до цього російський снаряд упав між їхнім будинком та сусіднім, проробивши в землі двометрову яму.
«Я хочу, щоб у неї було більше спокою і тиші», – каже Люба про свою дівчинку.
Жінка сідає в поїзд, який відправляється з Херсона в четвер. Фото: Войцех Гжедзінський для The Washington Post
Катерина й Максим Пономарьові та їхня 4-місячна донька Маргарита сідають у четвер у потяг, який відправляється з Херсона. Фото: Войцех Гжедзінський для The Washington Post
Коли російські війська в середу обстріляли пологове відділення, будівлю наповнило димом. Вилетіли вікна, чомусь за винятком кімнати, де молода мама відновлювалася після кесаревого розтину з дочкою, яку лише напередодні народила. У нормі жінка мала б залишитися в лікарні довше, щоб одужати. Але гінеколог Томченко відпустила її достроково, вважаючи, що вдома їй безпечніше.
Оксана Томченко змінила директора лікарні після того, як він утік на окуповану Росією територію перед українським наступом у листопаді. Вона подзвонила йому після нападу в середу.
«Він сказав мені не плакати», – сказала вона.
Двоюрідна сестра Оксани, яка живе в Росії, заперечує реальність у Херсоні, повторюючи пропаганду Кремля про те, що російські війська вторглися, аби звільнити українців від «нацистів». Після обстрілу в середу Томченко написала їй повідомлення в Telegram: «Цей обстріл стався в моєму пологовому будинку. Де, в біса, ви тут знайшли нацистів?».
Її двоюрідна сестра відповіла посиланням на російський сайт новин, де стверджується, що українські сили інсценували удар. Оксана більше не витримала. Вона заблокувала номер своєї двоюрідної сестри – і повернулася до роботи.
Оксана Томченко, тимчасовий головний лікар пологового будинку. Вона каже про російські сили: «Вони просто намагаються зруйнувати місто». Фото: Войцех Гжедзінський для The Washington Post
Тэги: