Майже два місяці тому, 13 листопада, російські окупанти обстріляли з артилерії авто в передмісті Херсона: загинув чоловік, поранено двомісячну дитину. У машині їхали Сергій Мартинюк, його донька Ольга та її донька Мирослава. Дитиною сьогодні опікується тітка, поки мама перебуває на лікуванні в Австрії.
Трагедія сталася на в’їзді в Зеленівку. Після влучання легковий автомобіль загорівся. Чоловік, який був за кермом, загинув, його тіло вигоріло практично вщент. У дитини діагностували мінно-вибухове поранення голови.
Ольга відтягла доньку від палаючого авто, сама отримала численні опіки та переломи. Зараз вона лікується за кордоном, повідомляє «Суспільне». Тим часом за її донькою Мирославою доглядають тітка й дві бабусі.
На лікування до Австрії херсонку Ольгу Мартинюк доправили літаком 24 листопада. У неї були множинні садна, опіки та численні переломи ноги й руки. Одну ногу жінці ампутували ще в Україні. Зараз лікарі намагаються вберегти другу. За місяць медики провели 7 операцій: дві в Херсоні, одну в Одесі та чотири в Австрії.
«Нога важка, там немає кістки, бо були уламки та ногу розтрощило. Тепер потрібно ставити апарат Єлізарова. Почуваюся добре, у порівнянні з минулим місяцем. Уколами мене вже не знеболюють. Трохи підживили мої рани, я сама вже набралася сил», – розповіла Ольга.
Ольга в лікарні після поранення. Фото надала Ольга Мартинюк
Як потрапила під обстріл, вона пам’ятає до дрібниць. Після влучання снаряда в машину, не одразу зрозуміла, що відбувається. Побачила, що зламані дві ноги й ліва рука. Доньку Мирославу, каже Ольга, викинуло через вікно. Щоб вибратися з автівки, яка вже палала, їй довелося вибивати двері рукою. Потім намагалася швидше відповзти далі, адже боялася, що машина вибухне.
«Я трохи, скажімо так, підсмажилася, поки відкривала двері, а потім вже намагалася відповзати від машини. Дитина була в комбінезоні, тому я взяла її за грудки і отак перекладала далі, а правою рукою трималася за траву та підтягувалась. У цей момент був обстріл: і відльоти, і прильоти. Коли їх чула, притулялася до землі. Мирослава сильно плакала, а в мене вже сил просто не було, була велика кровотеча», – згадує Ольга.
За її словами, увесь цей час вона бачила, як проїжджали машини, їх було багато, близько 10.
«Я розумію, що кожен переживає за своє життя. Але я махала правою рукою, щоб хоча б нас відтягнули далі від машини, бо боялася, що авто може вибухнути», – каже жінка.
За кермом був свекор Ольги, Сергій Мартинюк. Як розповіла його донька Юлія, яка зараз доглядає за маленькою Маргаритою, у день обстрілу він возив невістку й онуку на медогляд у Херсон. Поверталися вже після лікарні додому, коли снаряд влучив у машину. Чоловіка врятувати, на жаль не вдалося, він загинув на місці.
«Батькові було 63 роки. Він тільки вийшов на пенсію після деокупації: пережив окупацію, полон, його водили допитувати. Мій батько герой. Завдяки йому Оля і Мирослава живі. У той день вони мали виїжджати до Баштанки й не змогли, бо сталася ця трагедія», – пригадує жінка.
Першими, хто побачив у полум'ї автівку та Ольгу з дитиною, були військовослужбовці 124-ї бригади, 197-го батальйону Артем Рудаков і Влад Глущенко. Вони надали першу домедичну допомогу жінці. Згодом під’їхав екіпаж патрульної поліції та доставив дитину до лікарні. Дівчинці діагностували черепно-мозкову травму, струс головного мозку, забій легенів та нирок. Зараз із Мирославою все добре. 7 грудня дівчинці виповнилося 3 місяці.
«Нещодавно були з дитиною на скринінгу вух. Усе добре. Мирослава росте, їсть, гуляє. Дякую лікарям херсонської лікарні. Вони дуже всі допомогли, і вдень, і вночі були поруч з дитиною. Завдяки їм вдалося зберегти дитинку та все ж таки пережити горе й трагедію, яка сталася», – каже Юлія.
2-місячна Мирослава Мартинюк, яка була поранена під час обстрілу. Фото надала Ольга Мартинюк
Ольга розказала, що поки вибиралася з машини не відчувала біль. Дорогою до лікарні стало гірше. Жінка не втрачала свідомість і весь час намагалася розмовляти з військовими.
«Хлопці поклали мене в машину, і ми поїхали. Дорогою я повідомила всю інформацію: хто я, де живу, що вдома залишилася старша дочка 11 років, і вона там одна, потрібен догляд за нею. У лікарні так само була при свідомості та все те саме розповіла. А потім зробили рентген і, напевно, наркоз та операцію, цього я вже не пам'ятаю», – розповіла Ольга.
За словами Юлії, гроші на лікування Ольги збирали всією країною. Одразу після обстрілу оголосили збір коштів. Допомагають і волонтери: надають суміші та необхідні для дитини речі.
«Я як ніколи за час повномасштабного вторгнення відчула, що таке українці, що таке єднання, і що своїх не кидають ніколи. Дякую всім, хто допомагав та продовжує це робити. Все у нас вийде: Оля сильна характером. За малечею ми дивимося та чекаємо, коли зможемо побачитись з її мамою», – каже родичка пораненої жінки.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Лежала серед пилу, скла та уламків: в «Охматдиті» врятували тяжко поранену 11-річну Настю з Кіндійки
На головній світлині: усе що залишилося від автівки родини Мартинюків після влучання ворожого снаряду. Фото: Нацполіція
Тэги: