Село Чорнобаївка стало відомим на всю Україну завдяки тому, що ЗСУ вміло й регулярно розбивали ворожі війська на одному й тому ж аеродромі. Українці не втомлювалися генерувати жарти про події в цьому «Бермудському трикутнику» Херсонщини, а ударів, які можна порахувати, було щонайменше 30. Навіть російські окупанти визнавали свої систематичні поразки й називали Чорнобаївку «чистилищем» для живої сили і кладовищем – для військової техніки.
Що в цей час відчували цивільні, які проживали в окупації, в інтерв'ю Радіо НВ розповів голова Чорнобаївської сільської ради Ігор Дудар.
- У Чорнобаївці до війни проживало трошки більше 9000 людей...
- Якщо точніше, 11 [тисяч].
- Скільки людей проживало під час окупації? Чи можна це оцінити?
- На початку вторгнення деяка кількість мешканців виїхала. Але із часом, сподіваючись на швидке повернення ЗСУ в Чорнобаївку, люди втрачали надію, що це буде скоро: виїхало близько половини мешканців на підконтрольну ЗСУ територію.
- Що говорили люди про цей досвід восьми місяців окупації?
- Я майже до червня сам перебував під окупацією. До 2 травня в приміщення Чорнобаївської сільської ради не зайшов жоден військовий РФ, тому ми працювали в дуже особливих умовах. Навкруги населеного пункту стояли російські військові. Нам доводилося в таких складних умовах здійснювати евакуацію наших населених пунктів, які входять до складу Чорнобаївської територіальної громади. І тільки 2 травня зайшли до нас окупаційні війська та представники, які змінили владу.
- Якою була їхня розмова з вами? Чого вони від вас хотіли?
- По-перше, вони натякали на співробітництво. Я радий тому, що жоден працівник апарату Чорнобаївської сільської ради, як і майже вся кількість працівників установ Чорнобаївської сільської ради, не пішли на співпрацю. Деякі суб'єкти були, але їх одиниці і це був технічний персонал — [люди], які працювали комірниками, охоронцями в дитячих садках і школах. Зі школи погодилася працювати директором навчального закладу вчителька початкових класів. І в Херсоні погодилася працювати завідувачем дитячого садка методист Чорнобаївського ясел-садка. Інші відмовилися.
- Хто в травні зайшов до ваших кабінетів?
- Це були військові спецпризначенці, які провели акцію, я не знаю, проти кого, — проти мирного населення, тут же не було військових. Чомусь вдерлися вони до початку робочого дня. Ми майже кожного дня, враховуючи те, що була й комендантська година, і воєнний стан, збиралися о 9:00. Ми могли спокійно прийти на роботу, а вони б спокійно нас у цей час застали. Але як до мене, так і до заступника, близько сьомої години ранку вдерлися спецпризначенці. Мене вдома не було, їм не вдалося мене арештувати, а мого заступника Євгенія Родіонова арештували. Якийсь незрозумілий для нас це був з їхньої боку крок. Можливо, хотіли показати силу, можливо, хотіли залякати.
- Що зараз із вашим заступником? Чи він на свободі?
- На свободі. Він 14 днів перебував у полоні, потім його звільнили. Він виїхав на підконтрольну Україні територію. Наразі його призначено начальником військової адміністрації Генічеської міської адміністрації, працює в штатному режимі.
- Як поводили себе військові в Чорнобаївці? Чи була еволюція їхньої поведінки?
- Самі військові на території Чорнобаївки перебували в складі мародерських якихось груп. Вони мародерили магазини. Іноді траплялося таке, що вони зіштовхувалися з цивільним населенням, вони вбивали цивільне населення.
Перший такий випадок стався з двома молодими хлопцями. 4 березня вони просто нізащо розстріляли їх на вулиці.
Перебували вони на околицях Чорнобаївки, а саме в аеропорту. Заходили вони в населений пункт, ховаючись від обстрілів, коли відпрацьовували їхні позиції. І стріляли по мирному населенню, коли хтось виходив. Можливо, вони боялися, що здадуть їхні позиції. Також були й загиблі, і поранені.
- Чи це завжди були росіяни? У Херсоні частину цього контингенту складали так звані «ДНРівці». Про них говорили, що вони дуже погано екіпіровані та завжди шукали їжу. Чи щось подібне було в Чорнобаївці?
- Це були військові РФ, екіпіровані дуже по-сучасному, як ми це бачили. «ДНРівці» потім в основному здійснювали патрулювання на блокпостах. А в село заходили озброєні військові.
- Не можна уявити, як це бути жителем Чорнобаївки, коли постійно щось вибухає, постійно є величезна небезпека здоров’ю та життю. Якими були ці місяці, зважаючи на постійну «бавовну»?
- Я був на території аеропорту й спостерігав таку картину. Будівля аеропорту знищена. Але смуга, на яку приземлялися літаки, майже не пошкоджена. Є декілька прильотів, але вони незначні. Це говорить про те, що ЗСУ філігранно виконували свою роботу. І ми не відчували такої загрози для самого населеного пункту, яку ми відчуваємо зараз.
Буквально за два дні більше 20 прильотів по житлових будинках наших цивільних мешканців.
Усі патріотично налаштовані жителі, які чекали звільнення, так і кажуть: «Якщо десь не вибухало, якщо десь не гриміло, ми вже відчували те, що нас покинули, про нас забули, лінія фронту відсувається десь ближче до Миколаєва, за Миколаїв». Якщо не мали інформації від ЗМІ, якщо не було зв’язку, то навпаки переживали, що перестали гучно лунати вибухи. Коли були прильоти, всі якось відчували надію, що все ж таки це працюють ЗСУ, вони знищують ворога, і наразі буде звільнення.
Зараз трохи інша ситуація. Ми розуміємо, з ким ми маємо справу. Це справжні терористи. Вони, не вибираючи позицію, стріляють просто по населеному пункту. Переді мною інтерактивна карта. Ми відмічаємо, по яких частинах населеного пункту були прильоти, де зруйновані будівлі. Логіки якоїсь я не бачу. Просто по всій території побито.
Тэги: