«І почалося справжнє пекло»: бойовий медик – про досвід роботи на лівобережжі Херсонщини

Бойовий медик на псевдо Козак разом з побратимами провів три доби на лівобережжі Херсонщини – у справжньому пеклі. Під щільними обстрілами ворога він, як єдиний медик там, рятував та евакуйовував поранених.

За участь та заслуги у цій надскладній операції на одному з дніпровських островів Козак отримав орден «За мужність». Історію бойового медика розповіли на сторінці 126-ї бригади ТРО.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росіяни намагаються штурмувати та масово атакують дронами: ситуація на Херсонському напрямку

«Історія «Козака» дійсно варта пошани. Три доби він рятував поранених, проводив евакуацію загиблих, тягав через острів човни, щоб піхотинці, які вели бої на лівому березі, могли переправитися на правий. І все це під безперервними обстрілами з усієї можливої зброї», – пишуть на сторінці бригади.

До лав 126-ї бригади ТРО Козак долучився на початку великої війни, тоді він став старшим бойовим медиком мінометної батареї. Бойове хрещення пройшов на Миколаївщині.

Далі – ситуації, що відбувалися під час військової операції на лівобережжі Херсонської області. Тому попереджаємо, що деякі з описаних моментів відносяться до чутливого контенту і можуть викликати певні емоції.

Три дні у справжньому пеклі

За словами Козака, жоден його попередній досвід, не зрівняється з отриманим під час операції на лівому березі Дніпра. Він говорить, раніше часто думав над тим, як діятиме, якщо поранених буде багато, а медик лише один.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Рятує бійців на Херсонському напрямку, а у вільний час пише карти та книгу: історія бойової медикині з Одеси

«За іронією долі саме в таку ситуацію я потрапив, коли кілька днів знаходився на острові разом зі своїми побратимами з мінометної батареї», – зазначає Козак.

Він наголошує, що той досвід, хоч важкий та гіркий, але дуже важливий. Адже в критичній ситуації ти спираєшся не на теоретичні знання, а на напрацьовані до автоматизму навички.

«За три доби я відчув на собі, мабуть, усе – від «стрілкотні» до КАБів. Були і переохолодження, і купа контузій… Я ніколи не думав, що мені доведеться повзати по трупах, що в мене будуть мізки іншої людини на бороді, що в крові буде вся броня», – так описує ту операцію Козак.

Перший штурм почався вже за кілька годин після висадки мінометного розрахунку на острові. Тоді, говорить Козак, штурм вдалося відбити, було знищено до 20 одиниць живої сили ворога:

«Але в нас теж були і поранені, і загиблі. За декілька годин їх привезли до нас на острів. Ми надали пораненим допомогу і перенесли на інший бік острова, де їх вже евакуювали на велику землю. На жаль, ворог дуже швидко зрозумів, що цей маленький клаптик землі посеред Дніпра є своєрідним логістичним центром. І почалося справжнє пекло».

Історії з евакуації побратимів

І вже вночі росіяни почали буквально вкривати острів вогнем. Поранених, яких евакуювали сюди з лівого берега, довелося уже забирати під щільними обстрілами. Працювали танки, міномети, FPV, БМП, БТР.

«Ти йдеш по болоту, неподалік падають снаряди, в тебе летять вторинні уламки, ти весь в крові, контузії навіть не рахуєш. І попри це, ти маєш надати допомогу групі, яка потрапила під танковий обстріл. Серед них був один критично важкий поранений, на ньому живого місця не було. У черевній порожнині – уламки, якими я порізав собі пальці до кісток, намагаючись зупинити йому кровотечу… Хлопці – хто кричить від болю й паніки, хто просто в якомусь ступорі», -згадує бойовий медик

Тоді він і зрозумів, навіщо на курсах сержантів вчать напрацьовувати командний голос. Адже довелося кричати, щоб привести людей до тями і спонукати до якихось дій. При цьому обстріли не припинялися.

«Зрештою, в якийсь момент я взагалі перестав вірити, що виживу, єдине, про що думав – надати максимум допомоги пораненим. Я і мій побратим «Крюгер» тієї ночі втратили берці в болоті, тож пересувалися босоніж, але ми на це навіть не зважали», – зауважує військовий.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Це була найстрашніша ніч у моєму житті»: військовий ЗСУ – про вихід з оточення на лівобережжі Херсонщини

Адже майже одразу після цього виходу надійшла наступна задача – знайти на острові пораненого драйвера на псевдо Псих.

«Його привалило в «льожці». Коли діставали Психа, поряд був приліт, я інстинктивно притиснувся до нього, а потім зрозумів, що в мене на бороді його мізки… Забандажував йому голову, намагався поставити назофарингеальну трубку, але він, коли повертався до свідомості, кілька разів висмикував її. Зрештою довелося заклеїти йому руки скотчем. На щастя, та евакуація була успішною, Псих вижив. Мені чомусь було так незручно через цей скотч, що потім, коли ми зустрілися в шпиталі, я перед ним довго вибачався», – згадує Козак.

Протягом кількох днів він разом із побратимами провів серію надскладних евакуацій і логістичних операцій, щоб переправити піхотинців з лівого берега. Зрештою після виконання бойового завдання Козака та усіх, хто залишався на острові, також евакуювали.

Наразі Козак є головним сержантом мінометної батареї, і займається підготовкою особового складу. Тож той здобутий досвід він передає молодим бійцям.

Фото зі сторінки 126-ї бригади ТРО