Дарина Лапіна
Шанталь – бойова медикиня 34 окремої бригади берегової оборони Морської Піхоти. У своїй рідній Одесі дівчина навчалася у медичному коледжі та паралельно займалась мистецтвом. Однак у 2022 році після початку повномасштабного вторгнення Шанталь прийняла рішення доєдналась до лав ЗСУ. Нині вона рятує життя поранених бійців на Херсонському напрямку.
Історію військової розповіли на сторінці 34 окремої бригади берегової оборони Морської Піхоти у Фейсбук.
Шанталь зізнається, що мріяла бути медиком. І зараз вона має відповідну підготовку у першу чергу завдяки навчанню у медичному коледжі в Одесі, адже мала можливість практики разом з лікарями з великим стажем. Отримані знання вона використовує у роботі вже бойової медикині.
Нині день для Шанталь починається з очікування команди про виїзд на чергування для медиків. Вона зустрічає українських захисників з позицій і за потреби надає медичну допомогу та супроводжує до лікарні.
«Я можу з’їздити з хлопцями на полігон або на позиції, можу з’їздити з ними на ротації, провести їх по всіх лікарнях міста Херсона. Небагато, але у мене навіть були виїзди на острови (Дніпра – авт.)», – розповідає Шанталь.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Я вдосталь побачив в окупації»: історія вчителя географії, що служить розвідником у Херсонській бригаді
На початку повномасштабного вторгнення дівчина активно займалась волонтерством, цю справу вона не полишає і донині.
«Були зібрані деякі кошти. Ми і з побратимами скидалися. І возили допомогу у де окуповані селища на Харківському напрямку. І за зараз на Херсонському теж. Зараз я доначу із своєї зарплатні. Це те, що я вважаю, я маю робити. Бо у мене немає сім’ї – ні чоловіка, ні дітей. З останнього, куди я задонатила кошти – на притулок для тварин в Одесі», – говорить бойова медикиня.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Із модельного бізнесу в командири: історія бійця Одеської бригади, що захищає небо Херсонщини
Відпочинком для душі військової є живопис. Попри все вона продовжує писати картини. Минулого року дівчина навіть змогла організувати власну виставку. А нині у вільний час ще й пише книгу.
Зараз дівчина розмірковує про своє майбутнє:
«Я вважаю, що санінструктор – це найвище, що я могла досягти у своїй військовій кар’єрі. Але зараз я думаю про своє майбутнє далі, наприклад, чи залишуся я на службі чи ні. Якщо я вирішу повернутися в Одесу, то які у мене плани? Думаю, що можна було б відкрити центр арттерапії для військовослужбовців та їхніх сімей, наприклад.
А ще я сподіваюсь, що війна закінчиться у цьому році».
На фото скриншот відео з Фейсбук-сторінки 34 окремої бригади берегової оборони Морської Піхоти.
Марина Поліщук
