Херсон, як обласний центр, до війни не міг похизуватися чисельними музеями. Два основних музею - Херсонський обласний краєзнавчий музей і Херсонський обласний художній музей ім. О. Шовкуненко були основними місцями збереження історичної і культурної спадщини нашого регіону. Обидва заклади знаходяться один навпроти одного, належать до власності Херсонської обласної ради і на їх базі проходило багато наукових, творчих і суспільних подій. Краєзнавчий музей має філіал – історичний музей у Каховці та два відділи у Херсоні - літературний та природничий.
З початком повномасштабної війни керівники цих музеї обрали різний шлях.
Тетяна Братченко, яка більше 20 років керувала Херсонським краєзнавчим музеєм, обрала шлях зради. З початку вторгнення росії в Україну не було взагалі ніякої інформації про Братченко, і лише на початку травня наукова і громадська спільнота Херсонщини були шоковані, побачивши сюжети пропагандистських ЗМІ про «победобесіє» за участю керівниці музею.
На них Тетяна Братченко бідкується, як їй важко жилося в Україні і як вона в рамках політики «декомунізації» рятувала пам'ять про «велику перемогу»: «Київська влада в рамках політики «декомунізації» країни примушувала закривати ( в музеї – прим. ред.) експозиції, по’вязані з історією Великої вітчизняної війни». З її слів, під шаленим тиском ій вдалося зберегти ці експозиції. Все сказане, звісно, є брехнею та маніпуляцією, адже символи Другої світової війни в Україні відповідно до діючого законодавства не підпаюють під декомунізацію, а в музеї постійно діяла експозиція, присвячена подіям Другої світової війни на Херсонщині. Можна лише уявити, як викручувало Братченко, коли у 2014 році в краєзнавчому музеї зявився зал, присвячений воїнам АТО.
Але факт залишається фактом – керівниця херсонської музейної установи виявилася зрадницею. По вказівці окупантів вона організувала у музеї виставку у кращих традицях московії до 9 травня, на яку водили руських окупантів.
До речі, що стосується «шаленого тиску», то зазначимо, що майже за пару тижнів до вторгнення росії в лютому 2022 року Херсонська обласна рада подовжила трудовий контракт з Братченко без конкурсу, що є порушенням закону. Тобто до цього вважалось, що вона гарний керівник та повністю відповідає займаній посаді.
Зрадницею виявилася й директорка каховського філіалу Херсонського обласного краєзнавчого музею «Каховський історичний музей», голова міської жіночої громадської організації «Колібрі» Світлана Сидьолкіна. Як повідомляє видання Біляївка.Сіті, Сидьолкіна ніколи не приховувала своєї любові до російської імперії, особливо, епохи початку ХХ століття, любила публікувати в місцевих газетах проросійські псевдоісторичні статті.
З 1 травня офіційно Каховський історичний музей призупинив свою діяльність. Проте це не завадило Світлані Сидьолкіній продовжити працювати під пильним оком російських загарбників, готувати і проводити для них масові заходи до «дня пабєди» 9 травня, «дня захисту дітей» 1 червня і «дня народження Олександра Пушкіна» 6 червня. Зараз вона тероризує своїх підлеглих і «пропонує» повернутись на роботу і навіть обіцяє виплачувати заробітну плату.
«Завжди було дуже соромно за неї і за тих чиновників, які Світлану Ліверіївну ледь не на руках носили. Попри те, що вона любила і визнавала як державу лише росію, вона чомусь не відмовлялась від української зарплати, пенсії і субсидії. Навіть на різноманітні заходи вона намагалася підбирати одяг і взуття так, щоб там були кольори російського «триколору», - на умовах анонімності розповіла вчителька однієї зі шкіл Каховки.
Інша ситуація склалася із керівницею Херсонського обласного художнього музею Аліною Доценко. Є інформація, що окупанти проводили з Доценко декілька бесід, змушуючи до співпраці. Остання така бесіда відбулася за декілька днів до головного скрепного свята московії - 9 травня і на ній в доволі жорсткій формі Аліні Доценко було вказано на необхідність влаштування експозиції в музеї до цього свята. Після цього Аліна Доценко виїхала із Херсона на вільну Україну.
Деякий час до виїзду працівникам музею вдавалося зберігати експозиції музею від мародерства, але на жаль 20 липня, зі слів самої Доценко стало відомо, що окупанти захопили музей:
«19 липня близько 11.00 до приміщення Херсонського обласного художнього музею ім. О. Шовкуненка у супроводі 4 чоловік (представників фсб у цивільному та російської поліції у масках) прийшла жінка, яка назвалася «новим директором» Наталією Леонідівною - наразі більше інформації про неї немає», - зазначила Доценко.
Так зване нове керівництво розпочало діяльність з того, що «вскрило» фонди. Трохи пізніше псевдодиректорка змінила музейну охорону на «свою» та озвучила намір вирушити з обшуком до співробітниці, яка виконує обов’язки головного хранителя.
І хоча загарбники вже виявляли свою цікавість до фондів музею, замаху на власність української держави, якою є колекція Херсонського художнього музею, досі не було. Наразі твори мистецтва, захоплені загарбниками разом із музейною будівлею, перебувають під загрозою, повідомила Доценко.
Окупацію Херсонський художній музей зустрів у стані проведення ремонтно-реставраційних робіт. Майже 5 місяців колектив перебував у страху за долю будівлі та колекції і сподівався, що непрезентабельний ремонтний стан пам’ятки архітектури та відсутність у залах експонатів не приверне увагу ворога та місцевих колоборантів, зазначила Аліна Доценко.
Майбутня доля експозицій обох музеїв невідома, але скоріш за все найбільш цінні експонати будуть вивезені до музеїв московїї і їх повернення до Херсону після його визволення займе роки розгляду справ у міжнародних судах.
До речі, стало відомо, що директор музею історії Нової Каховки Віктор Васильєв пішов на співпрацю з російськими загарбниками. Він влаштувався "головою" так званої "пресслужби" т. зв. "адміністрації Каховського району". У цьому амплуа Васильєв роздає інтерв'ю російським пропагандистам. Законна влада Нової Каховки вже звільнила його з посади директора музею.
Така увага загарбників до наукових, освітніх і культурних установ зрозуміла – в разі згоди їх керівників зрадити Україну, окупантам значно легше створити потрібну їм пропагандистську середу в дусі «адиннарот», але ми знаємо, що ЗСУ вже близько і не один зрадник не уникне покарання.
Тэги: