Марина Поліщук
Нагадаємо, що більше тижня тому російська окупаційна адміністрація почала під видом евакуації фактичну депортацію цивільного населення на лівий берег Дніпра із подальшим його переміщенням до російських регіонів.
На лівий беріг Дніпра відправляють також зрадників та представників місцевої «влади». Створені ж окупантами «державні» установи ще раніше були перевезені до Генічеська. Окупаційна влада тоді мала намір «добровільно перемістити» приблизно 50-60 тисяч осіб.
Протягом усього цього часу російські пропагандистські канали намагалися створити картинку масової втечі херсонців на лівий берег, видаючи звичайну чергу на дачний катер за евакуацію мешканців міста.
Днями в ефірі пропагандистського телеканалу гауляйтер Сальдо заявив про масову «евакуацію» нібито 70 тисяч мешканців правобережної Херсонщини:
«За останній тиждень на лівий берег Дніпра виїхали з правого понад 70 тисяч людей, з них 40 тисяч – організовано через колцентр, з них більшість осіла на Лівобережжі Херсонщини, частина поїхала далі – в інші регіони Російської Федерації».
Ми навіть не хочемо розмірковувати, наскільки ця цифра коректна та в який спосіб діють окупанти. Вони вивозять засуджених, літніх людей з психоневрологічних інтернатів, дітей-сиріт, вони займаються реальною депортацією та незаконним утриманням українців.
Зрозуміло, що акцент окупаційна «влада» робить саме на вивезенні жителів Херсона. Якщо припустити, що хоча б половина з озвучених 70 тисяч – містяни, то зараз в обласному центрі має залишитися лише близько 50 тисяч жителів, бо раніше українська влада казала, що в Херсоні після декількох хвиль виїзду на підконтрольну територію було близька 100 тисяч людей.
У зв’язку з цим ми згадали про брехню від росіян, щодо участі в псевдореферендумі десятків тисяч мешканців тимчасово окупованих територій Херсонщини. Тоді як насправді, за інформацією депутата Херсонської обласної ради Олександра Самойленка, у цьому фарсі взяли участь трохи більше 5 тисяч людей.
Те, що масова евакуація херсонців триває вже довгий час, ми не заперечуємо, але вона відбувається на територію вільної України, а не рабської Росії. Розуміючи, що цей красномовний факт про незгоду з «руським міром» сильніший за будь-яку російську пропаганду, окупаційна влада противиться виїзду жителів Херсонщини на підконтрольну українську територію.
З початку війни загарбниками не було надано жодного «зеленого коридору» для безпечного виїзду. Люди самотужки, під обстрілами й посеред мінних полів, на власний розсуд їдуть з окупованої Херсонщини саме в Україну, показуючи де насправді їхня Батьківщина.
