Редактор
Нещодавно відбувся круглий стіл на тему “Одеса на війні: питання до Пушкіна” навколо питання, що треба (якщо треба) робити із пам’ятником російському поету в центрі Одеси. У «Медіацентрі Україна – Одеса» прихильники та опоненти знесення пам’ятника дискутували з приводу цього питання.
Філолог, представниця уповноваженого із захисту державної мови Ярослава Вітко-Присяжнюк вважає, що імперських і російських пам’ятників не має бути в українському місті Одеса. На її думку, вони давно стали міфом, який роздула імперія і радянські діячі.
“Не треба розглядати Пушкіна як письменника, як історичну постать, тому що він давно переріс з поета та письменника для Одеси та для України в ідеологему, в частину міфу російської імперії. В Одесі в різні часи перебувало багато різних митців і діячів, але тільки Пушкіну присвячено стільки “тотемів”. Це і вулиця в центрі міста, і пам’ятники, їх декілька, і купа історій та легенд. Адам Міцкевич тут також жив і багато писав про Одесу, але всі кажуть про Пушкіна. Леся Українка бувала тут кожне літо впродовж десяти років, лікувалася на Куяльнику, але їй нема пам’ятника”, – зазначила філолог.
На думку юриста Артема Карташова ані на рівні парламенту, ані для багатьох українців питання “прибирання російських пам’ятників” вже не стоїть. Юрист стверджує, що за законом їх мають демонтувати і відправити в музеї.
“Російські пам’ятники, зокрема Олександру Пушкіну – це зброя. Колись ці території були завойовані російською імперією. Для того, щоб закріпити наші землі за собою та обґрунтувати тут свою присутність, була створена паралельна історія. Пам’ятник Пушкіну – це такий маркер, який поставила російська імперія. І цей маркер досі працює: деякі люди досі не відчувають загрози від того, що ворожі пам’ятники стоять повсюди. На жаль, багато хто не вірив, що росіяни наважаться повномасштабно вдертися в Україну, але коли це сталося, вже було пізно. Ми на собі відчули як працює російська зброя”, – зазначив юрист.
Історик, екскурсовод Ігор Мозговий частково погодився з Артемом Карташовим, що російські та імперські пам’ятники – це маркери “русского мира”. Втім, на його думку, демонтаж пам’ятника буде підіграванням російській пропаганді.
“Те, що цей пам’ятник це маркер – це безумовно. Але ми не знаємо, скільки нам ще доведеться зносити, через те, що якийсь маразматик сидить у Кремлі і щось постійно говорить. Я не вважаю необхідним переписувати свою історію. Пушкін в Одесі – це не формалізм. Це людина, яка тут була і писала. Навіть у більшовиків вистачило розуму знести Катерину, але не чіпати Пушкіна та Воронцова, тому що на ці пам’ятники збиралися народні гроші. Пушкіна ставили не по указці, не на ювілей, а на смерть. І ця ініціатива виходила від одеситів. Цей момент треба враховувати. Пушкін в Одесі або Пушкін у Львові або в Києві – це різні ситуації”, – розповів Ігор Мостовий.
На думку журналіста Леоніда Штекеля, саме намагання знести Пушкіна чи інших подібних символів є роботою на користь Путіна. Будь-які обмеження в культурній галузі не є прийнятними, заявив він.
“Сьогодні забороненими є одне, завтра – інше, цей процес неможливо зупинити. Я хочу також звернути увагу, що цей процес також є старою радянською ідеєю. Вона полягає в тому, що людина – це така собі болванка. Ви її можете обстругати в потрібному напрямку і отримати те, що вам потрібно. Мої опоненти чомусь вважають, що пропаганда може зробити з людини будь-що. Це жахлива ідея, реалізація якої призводить до смерті ідеології. Саме це сталося в СРСР часів “застою”. Західна цивілізація тримається на розумінні приватного життя людини, тоді як СРСР, а потім нацисти знищили це. І зараз, я також чую тільки про реалізацію “державної” політики. Де приватне життя окремої людини?” – наголосив Штекель.
Читайте також: Акт вандалізму чи посил до влади: відомий в Одесі художник облив фарбою пам’ятник Пушкіну
Ян Ярчук
Марина Поліщук
