Зв’язали руки, закрили очі пов’язкою і вивезли у невідомому напрямку. Це останнє, що очевидці розповіли родині Кисельових про їхнього батька. 22 липня в окупованому Генічеську загарбники викрали волонтера, громадського діяча та колишнього військового командира Олексія Кисельова, повідомляє vikna.tv.
Сьогодні сім’я знає лише те, що чоловіка жорстоко допитують у Сімферопольському СІЗО і звинувачують у тероризмі. Про його подальшу долю і десятків українських в’язнів в руках росіян «Вікна» поспілкувалися з Марією Мельниковою, активісткою та родичкою зниклого Олексія.
- Як війна почалася для вашої родини?
- 24 лютого ми прокинулись не від вибухів, а від дзвінка тата мого чоловіка - Олексія, о п’ятій ранку. Він живе в Генічеську Херсонської області. Тато сказав, що місто вже під окупацією, російські війська пішли далі, тому «прокидайтеся, почалося». Він лишався там.
Якщо говорити про 2014 рік, неповномасштабна війна для нашої сім’ї почалася з анексії Криму.
- Ким був Олексій Кисельов до подій 24 лютого?
- Раніше тато був командиром корабля управління ВМСУ Славутич. Після виходу на пенсію і виїзду з Криму до Херсонської області займався громадською та волонтерською діяльністю, що пов’язана з питаннями переселенців, розвитком Генічеська та Арабатської стрілки як туристичного напрямку України.
Є одним із засновників ГО «Переселенець-СОС» — організації, що опікується правами внутрішньо переміщених осіб із Криму і Донбасу. Тато робив дуже багато, і для нього це було справою життя.
- Що ви знаєте про російську окупацію Генічеська зі слів тата? Як поводилися окупанти? Як ставилися до нього до викрадення?
- На початку окупації Генічеськ, як і всі окуповані території, виходив на проукраїнські мітинги. Тато теж мав проукраїнську позицію.
Відоме відео з жінкою, яка каже російському солдату, щоб він поклав насіння в кишеню, аби потім проросли соняхи, - саме з Генічеська.
Зв’язок зник десь іще в травні. Далі, якщо тато ловив якийсь інтернет, зв’язувались. Активістів, громадських діячів чи працівників державного сектору постійно забирали на підвали на декілька днів, схиляли до співпраці або затикати роти.
У Генічеську велика кримськотатарська діаспора, думаю, так тиснули й на них.
- В яку мить ви зрозуміли, що з татом щось не так? Коли почали хвилюватися?
- Під час окупації у нього зламався холодильник. Ми знайшли людину, яка змогла доставити йому новий. 24 липня цей чоловік приїхав до тата, але зв’язку з ним не було, вдома його також не було.
Тому ми почали шукати його, потім знайшли свідків його затримання, які й розповіли, що сталось. Сказали, що 22 липня невідомі люди без розпізнавальних знаків затримали тата біля його будинку, зв’язали руки, очі та повезли в невідомому напрямку.
27 липня з нашою сім’єю зв’язались і повідомили, що тато перебуває в СІЗО міста Сімферополь і що проти нього висувають обвинувачення про участь у терористичній організації. Також свідки повідомили нам, що окупанти викрали з гаража автомобіль тата і пограбували його квартиру.
- Вам відомо, в яких умовах зараз тато і що на нього чекає?
- Через адвоката ми знаємо, що після затримання його привезли на “підвал” в Генічеську, де він перебував з 22 до 27 числа. Там його допитували двічі на день по дві години з побиттям та застосуванням електричного струму.
Після того, як його привезли в Крим, співробітники ФСБ також “допитували” тата: били по голові, застосовували електрошокер, казали, що йому потрібно зізнатися в тому, що він терорист. Які умови у нього зараз в СІЗО — ми не знаємо.
Зараз окупаційний суд призначив йому запобіжний захід — два місяці в СІЗО міста Сімферополь.
Знаємо, що цей випадок викрадення людини та протягнення його за такою “схемою” через суд і обвинувачення про участь у терористичній організації не вперше в Криму. Покарання за цю статтю — від п’яти до 15 років позбавлення волі.
- Як СБУ та поліція реагують на ситуацію?
- Прекрасно розуміємо, що правоохоронні органи не можуть зараз приїхати в Сімферополь і забрати нашого тата звідти, тому поки фіксуємо з ними це все.
Звичайно, вже є відкриті кримінальні провадження за фактом викрадення людини. Вносимо його в списки на обмін полонених. Віримо і чекаємо, поки наші захисники звільнять окупований Крим.
- Чи бачите ви особисто вихід з ситуації? Який?
- Ми бачимо два виходи: обмін та деокупація Кримського півострову. Оскільки в обміні мають брати участь дві сторони, а стороні ворога ми не довіряємо, тому у другому впевнені значно більше.
Росія всіляко знищує українців, навіть військовополонених. Нещодавно сталася трагедія в Оленівському СІЗО, а точніше — масове вбивство наших захисників.
- Ви бачили реакції Міжнародного Комітету Червоного Хреста та ООН на це? Чи є після цього бодай якась надія на міжнародні організації у допомозі з визволенням викрадених українців?
- Щодо організацій я схиляюсь до думки, що після перемоги України у цій війні у світі має відбутися реформа цих установ. ООН, як і колись Ліга Націй, себе вичерпала.
Так само, як і Amnesty International чи Червоний Хрест: в нашій ситуації з татом перші просто проігнорували наші звернення, інші сказали, що навряд зможуть допомогти.
- На вашу думку, які засоби впливу потрібні Україні, щоб міжнародна спільнота могла, попри «глибоку стурбованість», діями допомагати нам у визволенні в’язнів Кремля?
- Думаю, що попри дипломатичну арену для скорішого визволення та обміну політв’язнів нам потрібні локальні перемоги, починаючи з тактичних перемог, які загалом збудують стратегічну перевагу.
На сьогодні це сучасна техніка в ЗСУ та санкції, які ускладнять появу сучасних технологій у противника.
Тэги: