Де перебувають українські засуджені, яких російські військові вивезли перед деокупацією Херсонщини? Як ув'язнені намагають повернутися до України з Росії, де вони опинилися без документів і жодних прав? Що розповідають колишні ув’язнені про етапування до РФ і перебування в російських колоніях? Про в’язнів із Херсона розповідає проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
Російські військові під час окупації Херсонської та Миколаївської областей депортували понад 1700 в'язнів. Усі вони за вироками українських судів були засуджені та утримувалися в установах відбування покарань, повідомили 4 липня в Офісі генерального прокурора України. У повідомленні сказано, що до переміщення в'язнів причетний колишній керівник «Північної виправної колонії № 90». Ідеться про Євгена Соболєва, якого звинувачують у державній зраді.
Правозахисна організація UnMode, яка допомагає увʼязненим, повідомляла, що вивезених з окупованих територій в’язнів у Росії після закінчення термінів нерідко відправляють до судів, де визнають порушниками міграційного законодавства та оселяють у центрах для тимчасового утримання іноземців. «Гривна» висвітлювала цю тему в матеріалі про те, як депортовані в’язні херсонських тюрем блукали по Росії.
У центрах для тимчасового утримання іноземців українські громадяни можуть перебувати місяцями. Усе залежить від того, які вони мають із собою документи. За наявності хоча б внутрішнього українського паспорта вони можуть домогтися конвоювання до, наприклад, кордону з Грузією. Втім, буває так, що у в’язнів немає жодних документів.
19 серпня стало відомо, що грузинські прикордонники не впустили на територію країни 5 колишніх увʼязнених із Херсонської області, яких Росія вивезла на свою територію перед відступом з Херсона. Про це повідомило російське опозиційне видання «Медіазона» з посиланням на Айдану Федосік, голову організації UnMode. За її словами, грузинські прикордонники вперше відмовили її підопічним у перетині кордону – раніше ускладнення могли виникнути лише з російської сторони.
Також грузинські прикордонники тоді не пустили українця, який вʼїхав до Росії та потрапив до фільтраційного табору, звільнився і намагався залишити країну. Усі шестеро чоловіків перебували в буферній зоні КПП «Верхній Ларс» і відмовлялися повертатися до Росії.
27 серпня організація UnMode повідомила, що колишніх в’язнів таки пропустили до Грузії. Також це підтвердило Міністерство закордонних справ України у коментарі «Європейській правді». Інших деталей у відомстві не розголошували.
«Новини Приазов'я» поспілкувалися з деякими колишніми в’язнями, кому вдалося виїхати з Росії.
ВИЙШОВ З КОЛОНІЇ – ОДРАЗУ ШТРАФ ЗА НЕЗАКОННИЙ ПЕРЕТИН КОРДОНУ
Олексій Зарубін – один із тих чоловіків, яким грузинські прикордонники спочатку не дозволили потрапити до країни, а потім пропустили. Він розповів, що разом з іншими ув'язненими з Херсонщини потрапив до Росії у листопаді минулого року. Їх вивезли через окупований Крим до Краснодарського краю.
У російській колонії і дорогою до неї над українськими в’язнями знущалися, стверджує Зарубін.
«Ніяких проблем із іншими в’язнями з Росії у нас не було. Ми їм нічого не зробили поганого для того, щоб якесь таке ставлення було. Хоча й адміністрації ми не зробили нічого поганого, проте ми для них і «фашисти», і «бандерівці», і ким ми тільки не були. Фізично по етапу поки пересувалися у Росії, нас «няньчили» трохи дубинками, ну й по приїзду зустріли так само гаряче, що аж припікало в одному місці», – поділився Олексій.
У Росії чоловік був 9 місяців, після чого термін його ув’язнення закінчився. Каже, що знав, куди його везуть, адже всі їдуть в одному напрямку після звільнення – депортаційний центр.
«Міграційна служба забирає. Ти ж з колонії тільки вийшов, зробив 2 кроки на волю і тебе вже зустріла поліція Росії, везуть в райвідділ, складають на тебе протокол за те, що ти незаконно перетнув кордон РФ, везуть в суд, а в суді дають 2 тисячі штрафу. Є в тебе гроші, чи нема, їм байдуже абсолютно. Ніхто не вимагає з тебе одразу заплатити штраф. Просто одразу з суду відводять в депортаційний центр, і люди там перебувають по пів року», – розповів українець.
У депортаційному центрі українським в’язням із окупованих територій пропонують російські паспорти, каже Зарубін.
«Це шанс вирватися через цей «коридор», швиденько схопить паспорт і їхати звідти стрімголов. А в кого немає жодного документу, все: ти там повис у повітрі. Депортаційний центр – та сама в’язниця з колючим дротом. Даєш згоду, зранку в тебе вже буде російський паспорт, а далі тобі відкрили ворота і чеши, куди хочеш. Наші всі одразу рвуться до кордону, щоб не залишатися в Росії. Ці паспорти беруть тільки для того, щоб якомога швидше потрапити в Україну», – розповів він.
До Грузії чоловіка разом з іншими колишніми ув’язненими пропустили через 11 днів їхнього перебування на кордоні. Зараз він чекає на документ, за допомогою якого зможе перетнути інші країни й повернутися додому.
ЗАСТРЯГЛИ НА ГРУЗИНСЬКОМУ КОРДОНІ
Операційний асистент громадської організації UnMode Євген Ряснянський розповів «Новинам Приазовʼя», що їхня організація перебуває на зв’язку з деякими українськими в’язнями, які відбувають покарання у російських тюрмах або вже перебувають у депортаційних центрах.
«Коли їх замовляють на етап, там їх сповіщають за деякий час: за годину, за дві, буває за добу і вони одразу нам дзвонять і сповіщають. Ось так ми дізнаємося, коли вони їдуть. А вже тут, у Грузії, ми їдемо до кордону й зустрічаємо, кого пропускають. Не пропускають, звісно, людей, котрі не мають документів.
Там дуже багато таких хлопців сидить зараз. У них взагалі немає документів. У них вони або в Україні в когось, або ж зникли під час транспортування їх до Краснодару з Херсонської області. Паспорти були, але зникли з особової справи», – повідомив він.
Ряснянський каже, що останнім часом не пускали тих, у кого прострочений український внутрішній паспорт, немає вклеєного фото в документі.
«Хоча раніше Грузія пускала за будь-якими документами, що підтверджують особу», – зауважив він.
Коли грузинські прикордонники не пропустили колишніх українських ув'язнених, громадська організація одразу звернулася до посольства України в Грузії, омбудсмена Грузії, а також до всіх профільних відомств України, розповідає асистент громадської організації UnMode.
За його словами, правозахисники зустрічають в Грузії прибулих з РФ колишніх українських вʼязнів, відвозять їх до Тбілісі, надають житло, харчування, допомагають в оформленні всіх необхідних документів. Хто хоче їхати в Україну, допомагають отримати «білий» паспорт – це документ повернення в Україну. Перед тим, як його отримати, посольство направляє підтвердження особи в Україну.
«Раніше це якось швидко відбувалося, а зараз дуже довго. По 2-3 місяці буває чекають, поки підтвердять особу. Ми повністю беремо на себе переклад паспорта, довідку про перетин кордону, купляємо квиток на літак, відправляємо людей через Кишинів, там беремо квиток на автобус, звідти вони потрапляють в Україну, і в Україні також повний супровід до самого дому», – розповів Ряснянський.
«НЕ ЛЮБИЛИ З ПРОУКРАЇНСЬКОЮ ПОЗИЦІЄЮ»
«Новини Приазовʼя» поспілкувалися з деякими колишніми в’язнями з Херсонщини, які повернулися до України ще до цього інциденту на грузинському кордоні.
Один із них – Михайло, який розповів, що разом із ним із херсонської колонії № 90 вивезли 293 людини. Когось помістили до місць несвободи в Краснодарському краї, когось повезли далі, до інших регіонів Росії.
«Вони казали нам, що ми перетинаємо кордон й ми автоматично стали громадянами РФ, за Росію воювати треба. Вони не пропонували, казали, що відправлять нас (воювати – ред.). Я таких не знаю, щоб хтось погодився.
Усі додому хотіли, тут дім наш – в Україні, ми тут живемо, ми українці. Там не любили тих, хто з проукраїнською позицією. Ось я такий, мене не любили. Потім там через якийсь час, через три місяці, вони просто дали мені вже спокій. Ну, тому що зрозуміли, що все, не поміняти нас. Постійно смикали в оперчастину. Спочатку самі провокували мене, а потім тягли», – поділився Михайло.
Він також розповів, що українським в’язням казали, що їх начебто рятують від війни, тому й вивозять до Росії.
«Але це все не моє, це російське, це не моє, я українець! Оперчастина там провокувала нас, вони кричали нам, що раді були б нас згноїти, але ми були під контролем ФСБ. Ось саме українці були під контролем ФСБ. Тому вони кажуть, що у них руки були звʼязані, так би вони із задоволенням загнали в ями нас», – додав Михайло.
З Краснодарського краю чоловіка перевезли до Криму і почали знову судити для перерахування терміну, відповідно до російського окупаційного законодавства.
«Я відмовився від цієї процедури, я сказав, що я був засуджений Україною, я не хочу, щоб мене судили, я не згоден з цим. Я казав, якщо вони хочуть щось довести, то нехай викликає потерпілу сторону. База свідків, якісь мають бути докази, і тоді можна судити. Я вийшов чітко за своїм терміном, мені жодного дня не зрізали. Потім «відкатали» ДНК, пальці, сфотографували в оперчастині і потім вивезли на автостанцію, сказали нам прощавайте, 1287 рублів дали, живіть, робіть що хочете, добирайтеся додому, як хочете. Ну, і все, я сів на автостанції, взявся за голову. Що робити? 1287 рублів – це взагалі не гроші», – розповів Михайло.
Українець через рідних інших вʼязнів звʼязався з волонтерами, які допомогли йому виїхати з Росії через Білгород, а звідти потрапити до Сумської області.
«БІЙЦІ АТО ЧИНЯТЬ СПРОТИВ»
Ще один колишній ув’язнений з Херсонщини Володимир Мацко повернувся до України місяць тому й зараз перебуває в Одесі. Чоловік повідомив «Новинам Приазов’я», що його так само перевезли до колонії у Краснодарському краї Росії. У березні цього року у Володимира закінчився термін ув’язнення, його перевели до депортаційного центру, де він провів три з половиною місяці. Виїхати з Росії можна було, лише отримавши російський паспорт, каже чоловік.
Мацко розповів, як ставилися до українських в’язнів у російській колонії.
«У в'язницях, там до нас погано відносяться. Б’ють, але наші не здаються, там спротив роблять особливо наші АТОшники (українські бійці АТО – ред.). Вони кричать: «Слава Україні!». Після цього їх закривають в карцери, і вони там сидять по пів року. ФСБшники приїжджають туди, але ніхто не здається з наших. Були два наші АТОшники, які намагалися втекти вночі. Їх «прапора» (прапорщики – ред.) спіймали. Кажуть, що їх двох розстріляли, бо у нас замовляли дві труни. На колонію № 90», – згадав Мацко.
Чоловік додав, що він був учасником бойових дій у 2015 році й зараз теж збирається долучитися до лав української армії.
«УСІ ПРОЙШЛИ ЧЕРЕЗ ТОРТУРИ ТА ПРИНИЖЕННЯ»
Виконавча директорка ГО UnMode Айдана Федосік розповіла «Новинам Приазов'я», що, за даними її організації, з Херсонщини вивезли приблизно 2500 в’язнів.
«Їх вивозили автозаками, «Камазами». По 50 осіб, набивали як оселедців у бочку, і погнали їх через Крим. Дві зупинки було по дорозі – Сімферополь та Керч. Це ми дізналися від самих хлопців, коли вони змогли виїхати з Росії. Ми все це, звичайно, зафіксували.
Ми продовжуємо це фіксувати для кримінальної справи, яка порушена в Україні за цим фактом. Ми вже, мабуть, понад 50 заяв подали саме за цими обставинами, що людей викрали», – розповіла вона.
Під час етапування до російських колоній усі українські в’язні пройшли через катування, каже правозахисниця.
«Це окреме страшне «кіно». Ми фіксуємо факт вбивства під час цього етапування примусового. Їх били всіх масово, немає жодної людини, яку б не покалічили. Питання тільки, скажімо, у силі – комусь просто зламали носа, а комусь усі ребра, а хтось більше не встав. Усі пройшли через тортури, через приниження, за те, що ти українець, якщо мали патріотичні наколки. Шукали нацистську символіку, потім символіку, «Азова», якщо щось схоже знаходили, били взагалі просто до непритомності. У нас був хлопець, він був готовий свідчити, бо прямо з ним у камері застрелили людину, а потім його змусили змивати все це зі стін», – переказує свідчення вʼязнів Федосік.
Директорка зазначила, що її організації через Грузію вдалося вивезти 78 колишніх в’язнів. Вона каже, що правозахисники роблять усе можливе, в тому числі через публічний розголос, аби шлях виїзду українців з РФ через отримання російського громадянства не залишився у людей у голові як єдиний.