Мій Херсон ввечері.
В темряві. Безлюдний. Мовчазний. Побитий. Терплячий. Мужній.
В очікуванні подальших подій.
Із надією на повернення своїх мешканців і світле майбутнє ...
Отже, про Херсон.
Щоб не склалося враження з моїх попередніх постів у тих, хто не в місті і хоче повернутися -що вже можна. Ні, у місті небезпечно, жити під постійні звуки прильотів важко, що вже казати про те, що ви у будь-який момент можете не почути той звук, бо прилетить по вам.
Якщо ви у безпечному місці в іншому регіоні чи країні - чекайте. Радити тим, хто у місті нічого не буду - всі дорослі люди мають вирішувати самі. Щодо дітей - я свою думку висловлювала раніше і повторювати не буду.
Наразі я приїздитиму у місто у відрядження - це, на мою думку, розумний і допустимий ризик. Якби там були мої рідні - я б їх витягувала волами, образно кажучи.
Від "продай собаку за комуналку" і до "а давайте спишемо всі борги за комуналку". У ВРУ зареєстровано законопроєкт №8367 від 18.01.2023 року, який стосується безпосередньо херсонців (ну і інші території, де йдуть бойові дії) - пропонується списати борги за комуналку, а для інших територій вводиться реструктуризація на 60 місяців.
Зареєстрували його доволі цікаві нардепи: Юрченко (на якому кримінальні справи,а також та сама фраза про бартер комуналки на собаку), три опзж-шники та один Батьківщиновець.
Ініціатори, звичайно, харизматичні і, цілком можливо, проєкт виключно популістський. Але, так чи інакше, для херсонців, мелітопольців та багатьох інших вкрай важливий...
На вихідних їздили забирати бабусю з Херсону. Потрапити на перон до потягу просто так не можливо, як на вокзалах інших міст — або через металошукачі, або просто "з вулиці". Цілком нормально, бо фронтове місто.
На вокзалі є приміщення для перевірки документів тих, хто виїжджає. І нічого кращого в голову не прийшло як повісити аркуш із назвою "Зона фільтрації". І якась-розпорядниця на вході пропускає людей і кричить "ідітє на фільтрацію". Я реально напрягся.
Хоча, насправді, нічого страшного. Просто в тебе беруть в тебе документи - вбивають дані, уточнюють місце проживання та номер телефону, фотографують та потім відпускають. Ніяких перевірок особистих телефонів, ніякого шмону речей.
Тому питання: на кой хрєн позичати термінологію окупантів і називати приміщення "зоною фільтрації", а людей відправляти на "фільтрацію"? Що не можна назвати "зона перевірки документів", "зона верифікації особи", "зона безпеки та перевірки даних". А людям пропонувати пройти на перевірку даних?
І ось уявіть собі, що якійсь іноземний журналіст побачить цю вивіску "зона фільтрації". Потім згадає про російську фільтрацію (а в мене одразу почалися в голові неприємні аналогії) і, особливо не запарюючись, поставить в голові знак рівняння.
Пійманий на гарячому замміністра при отриманні відкату на генераторах, завищена вартість яєць та перепустка в подарунок. Хоч щось в нашій державі як в старі добрі часи… (написано з сарказмом).
Херсонка поважного віку ділиться своєю історією:
«Все життя зі всіма сусідами жила, як то кажуть, в мирі та злагоді. Але тільки з однією не склались стосунки. Вона і шкоду мені робила різну, і плітки розводила. Така собі, не дуже добра людина. В окупацію її син та невістка перейшли на бік окупанта, зрадники, колаборанти по-сучасному. Та коли прийшла черга до звільнення міста, вони накивали п’ятами, евакуювались разом з іншими в Анапу. А от стару вони залишили. Всі сусіди від неї одвернулись. А мені стало її шкода, це все ж таки людина, вона ж сама про себе не подбає, то тепер доглядаю і за нею. Ось так може повернути життя. Весь час я для неї була клята, а тепер окрім мене її нема кому і помити, і їсти приготувати. Навіть діти заради «багато рублів» кинули свою рідну мати на призволяще. Мабуть, саме людяність нас і відрізняє від них».
Рассказ херсонки о духе и теле:
- Я не знала своего тела. Оно у меня своей жизнью теперь иногда живет. Иду по улице. Прилет. И тело сразу присело. Мозг и подумать не успел.
А впереди старичок со старушкой за ручку как шли так и идут. Может глухие были?
Тэги: