Сьогодні Херсон безперервно обстрілюють...
З подивом дізнався, що партія Батьківщина вирішила нагадати що ще ВОНА не вмерла.
Вся фракція Батьківщина і сам Арахамія і Ко, не підтримали подання до спікера парламенту про складання повноважень депутатів від ОПЖД, як партії забороненоі судом.
Таким чином ці депутати і досі мають доступ до державної таємниці, в тому числі військової. І в тому числі в комітеті по розвідці. А сам Шуфріч (майже головний на хаті після Медведчука) з забороненої партії і досі очолює комітет зі Свободи слова. От за що оце все нам?
Находясь в Херсоне, присутствует чувства страха, переживания, напряженность от происходящего. Выезжая в любой город на время, делаешь «глоток» воздуха, немного психологически расслабляешься. Но ловлю себя на мысли, что в #Херсон тянет, несмотря на всю опасность нахождения там.
Самое большое отсутствие меня в городе, было при оккупации города - три месяца. А многие из вас с самого начала выехали и мечтают вернуться домой. Ещё хуже вариант, те кто сейчас на левом берегу…
Пішов тренд, я не в місті, але так сумую.
Скільки можна? Хочеш - сидиш у місті, не хочеш - на спокійну територію.
Дуже смішно читати все це, коли перебуваєш тут. Але є питання, коли всі покинуть місто, воно буде жити?
Нічого особливого. Думки.
А Херсон все одно відновиться. Під час зимових канікул ми відвідували каток, пили каву і мріяли. Біля ТРЦ "Фабрика" зараз пустинно і не дуже безпечно. Центр було зруйновано, розкрадено ще на початку війни. Але зараз біля нього гучно, російські військові обстрілюють місто.
Звітую. Чи якось ще. Неважливо…
Живі. Всі. Виїжджати відмовилися. Всі…
Дім стоїть. Підлатали, загородили як змогли. Дяка енергетикам: приїхали, поколдували, дали світло (а з ним - тепло).
старші щасливі просто від того, що ми усі приперлися. Що тепло, і не піддуває з дірок, і не підтікає… годували делікатесами. Бідкалися, що погано їмо. Але ж ми усі у шапках, тому проканало…
Обійняли, зігріли як тільки могли, лаяли що не їдуть. Але ж… ЯК???? як я можу змусити рідну мати, коли вона каже: «НЕ МОЖУ ЇХАТИ. Хоч вбийте...»
Тож тримаємось. Разом. І хай вони здохнуть (цілком зрозуміло хто саме).
А на фоточках - те, що побачив у дворі та із цегляної стіни ноколупав. Забрав то з собою - аби не забути. Ніколи…
У Генічеському районі продовжують фіксувати прибуття «чмобіків». Однаковий мішкуватий одяг, поки що не вицвілого кольору та не ношений.
Ловлять автівки, щоб попутниками добратись до Генічеська з пансіонатів, де розмістились.
Живої сили росія не жаліє, а російські родини досі не тривожить, що «путівка» їхніх чоловіків і синів на Херсонщину — в один кінець.
Звісно, 700-800 мертвих росіян на день - це не багато. Приблизно один батальйон.
Але за 4 дні - вже полк. А за два тижні - дивізія.
скажу так - особисто я вважаю, що дітям під обстрілами масованими немає що робити. Так, прильоти є по регіонам і іншим, і ризики є, але коли населені пункти буквально накривають вогнем, то вже, певне, за дітей має думати влада.
Ой чутки чутки...
Днями евакуація окупантської адміністрації зі Скадовська до Криму
Щури тікають
Зараз музейні будні - не лекцї та екскурсії, не постійне перебування серед шедеврів, не захоплені очі відвідувачів, а складання списків вкраденого та ліквідація наслідків обстрілів.
Тэги: