у Херсоні раніше був обстріляний пологовий, де я народжувала доньку. А сьогодні обстріляли будівлю ОДА та облради, де я колись працювала і потім багато разів була як журналіст, два поверхи пошкоджені. Без тепла залишаються будинки на Острові і 17 багатоповерхових будинків на Північному - обстріли, пошкодження, ремонтувати небезпечно.
Будівлі шкода. Але ми знали, що так буде. Найжахливіше, що гинуть люди.
Щодо будівель, я от думаю, що у наших архітекторів і будівельників будуть цікаві проєкти у майбутньому. Головне - людські життя.
Мені дивно читати, як херсонці знецінюють працю волонтера. Почали з'являтися пости невдоволених за її склад. Я так думаю тих, хто вже наскладував гуманітарку від різних фондів, а тепер, як експерт, публічно починає коментувати її склад. Більше того, мене дивують ті, хто вважає, що гуманітарка "приходить". Я думаю, що вони не усвідомлюють, наскільки це - велика і згуртована праця багатьох людей. Її хтось надає, фасує, везе. Ой, як хочеться, щоб була електронна база тих, хто бере гуманітарку і щоб була встановлена її періодичність та норма.
Не підбадьорюйте нас цим марним словом "Тримайтеся! " - нам нема за що триматися.
Не раджу цьому капітану-очевидним "Біжи і ховайся", це зрозуміло. Проблема лише в тому, що від граду і вихору не сховаєшся, якщо, звичайно, бачив, як це працює.
Треба ще дожити до оптимістичного "Ну нічого, залишилось зовсім трішки. "
От "Ми з вами" і "Бережіть себе", якщо чесно, ні холодно, ні жарко. Не давайте порад куди йти і що робити, бо ви самі не знаєте відповіді на ці питання.
Давайте просто побажаємо один одному удачі. Тому що вижити, коли місто збивають, як цілі в стрільбі - справа лише удачі.
Херсонці, ХАЙ ЩАСТИТЬ усім нам! І нехай цього вистачить на весь цей жахливий період. Прямо до самого кінця війни.
в чому «сакральний сенс» у розстрілі пустих будівель Херсона?
окупанти заходили у місто - з БТРа розстрілювали пусту будівлю сбу, зараз втекли і стріляють по пустій будівлі облДерж!
Осколкові поранення та опіки - те, що додається до списків бід, крім "тиск, сустави, нерви..." Це реалії Херсона. Саме тому ми йдемо у п'ятницю на тренінг з медичної та психологічної допомоги.
"Може, кудись поїдете поки що?" Починаю втомлюватись від цього питання. Ніби людина проявляє турботу, але це схоже на те, як зробити репост "Допоможіть! Тут людині погано!" без адреси, без нічого. Ілюзія допомоги. Момент особистої втіхи - "я хороший". Хочете допомогти - донатьте. Шукайте волонтерів з репутацією, з досвідом, "пробийте" інфу - і донатьте. Не треба зайвих слів, бо слова - теж відповідальність.
Зараз з Херсона знов виїжджає багато людей. І мені достеменно відомо, що багато хто з людей похилого віку їхати а)не можуть; б) не хочуть. Ми поважаємо будь-яке рішення. Та, будь ласка, подбайте, аби у ваших рідних були необхідні списки речей та контактів, ліки, продукти, питна вода.
У Херсоні гучно. Страшно. Гаряче. І я розумію, що коли ви не тут, ваша психіка береже вас і не впускає в душу весь цей жах. Або навпаки, ви налякані і панікуєте. Тримаймося!
Судячи з художньої якості бронзових, гіпсових, вишитих та бісерних Зеленських, яких останнім часом дуже багато з'явилось, відливають, ліплять, вишивають та плетуть їх порохоботи, виключно з метою дискредитації президента.
В Херсоні через відсутність достатньої кількості комунальників триває четвертий місяць осені)
Найсмачнішу каву я знайшов свого часу в Італії.
То про якість.
А от найсправжнішу, - пив на броні Т-64, - в аеропорту «Жуляни», разом із Галицькими левами. В перші дні війни.
То - про атмосферу.
Тепер я жадаю каву перемоги. Будь-де.
Це вже - про мрію.
Ми обов’язково переможемо!