День 269. 19 листопада. Шо обговорюють херсонці у соцмережах

День 269. 19 листопада. Шо обговорюють херсонці у соцмережах
Автор: Євген Веселов 19 Ноября 2022 18:37

В Херсоні вчора запрацювала перша заправка, а сьогодні обіцяли ще кілька. Це свято. Люди здебільшого беруть не в бак машини, а в каністри для генераторів. Проте черга така, що швидше з'їздити у Миколаїв.
Маршрут до Миколаєва щораз новий, відкриваю незвідані села.
В порівнянні з деокупованим Херсоном Миколаїв виглядає як Лас Вегас: електроенергія, магазини з їжею, заправки без черг, пошта, банки, кафешки.
Ввечері були арт-дуелі, як колискові. А вночі прокинувся від вибухів наче місто стирають з лиця Землі. Це була злива і шквальний вітер на додачу до арти. Тим не менше, дощ - це шанс набрати води, хоч і вночі. Тож на ранок є чим помитися.
А зранку щоб не псувати набрану воду вимити черевики у калюжі.


Там сальдо знову бреше, каже, що то не херсонці раділи ЗСУ, а завезені статисти. Ага, такі самі, як у березні виходили на мітинги і вигукували в обличчя військовим рф: Слава ЗСУ! Що сказати, та статистика явно не на користь росіян)))), бо на площі і на вулицях зараз багато знайомих і друзів. Херсонці щирі. Херсонці чекали.

Щось гучно бахкає зі Східної сторони Херсону і вже давно. Нічого не зрозуміло. Нам ніяких тривог не об,являють, чи ховатись в укриття, чи ні. Але не в нашому районі, тому лежу поки в ліжку, насолоджуюсь теплом, бігти в холодний підвал не хочеться. Тихої всім ночі, друзі! Нарешті і для нас це побажання актуальне, а то раніше тиха ніч для нас означала, що наші Хаймарси не кошмарять орків. Тихої і спокійної ночі, Україна! Ми вже по цю лінію фронту.


Щось гучно бахкає зі Східної сторони Херсону і вже давно. Нічого не зрозуміло. Нам ніяких тривог не об,являють, чи ховатись в укриття, чи ні. Але не в нашому районі, тому лежу поки в ліжку, насолоджуюсь теплом, бігти в холодний підвал не хочеться. Тихої всім ночі, друзі! Нарешті і для нас це побажання актуальне, а то раніше тиха ніч для нас означала, що наші Хаймарси не кошмарять орків. Тихої і спокійної ночі, Україна! Ми вже по цю лінію фронту.


В ХЕРОНІ ЗАРАЗ, КРІМ ДНІПРА, САМИЙ НАДІЦНИЙ ПОСТАЧАЛЬНИК ВОДИ - НЕБЕСНА КОНЦЕЛЯРІЯ.
Хоча ця вода можлива для використання в технічних цілях, але подається строго за розкладом Гідрометеоцентру та тиск подачі води в трубах відводу дощових стоків дуже не поганий. Наприклад, сьогодні вночі 5-ти літрову пляшку заповнювало водою секунд за 15.

Херсонщина - це не кавун! Це 18 річний взводний мого сина, який кинув навчання і пішов звільняти Херсонщину. Нововоронцовка - знає його.
Це полеглий на Херсонщині Юрій Каракай, який критикував владу, але захищав Україну, і загинув на Херсонщині. Це неповнолітній хлопець з одного з тербатів, на лікування якому хлопці курсанти збирали кошти, бо він воював навіть без присяги.
Це хлопці з Тернопольщини, які загинули звільняючі села нашої рідної області. Це хлопець з Івано-Франківська, який знімав відео про звільнення Новопетрівки і запам’ятався нам херсонцям, невірним наголосом у назві села.
Це- тисячі, тисячі інших хлопців та дівчат. Це наші волонтери, це ті херсонці, що в окупації чинили спротив і вірили в нашу перемогу і звільнення міста. Це пенсіонери, які відкладали з пенсії, а потім пересилали ці кошти різним волонтерським фондам. Це нажаль і колаборанти, і ті, хто прислуговував, відкрито і тихенько.
Все це, наша Херсонщина - жива, нескорена, але не безгрішна. Херсонщина-це люди і не завжди з нашої області, але це точно не –кавун!
А кавуну треба поставити пам’ятник, як і помідору… А вулиці міст і сіл треба назвати на честь людей які загинули при звільнення Херсонщини!
Херсонщина - це щось нове, що ми не можемо зараз навіть зрозуміти, але це точно не область в якій представники ОПЗЖ є у владі!


Спілкуюсь з людьми з лівобережжя. І знаєте що я вам скажу? У них вже не лишилось нічого, ні страху, ні люті, ні переживань з приводу зв'язку чи відсутності якихось благ. Вони хочуть і чекають лише повернення лівобережжя додому. Знаєте, коли спілкуєшся з людиною, питаєш чи може потрібна ім якась допомога, а вони кажуть що їм потрібна Україна. Лише Україна, розумієте? А Україна це ми з вами.

Це наша підтримка і наші теплі слова тім людям. Це знати, що ми про них не забуваємо і переживаємо не менш ніж за Херсон. Уявіть собі на хвилинку що через якісь декілька кілометрів люди вже дихають вільним повітрям, не ховаються по домівках, не ховають своїх дітей, близьких... Моє серце зараз розривається від болю. Як вони там... Вони теж хочуть святкувати визволення, хочуть обійматися і вільно висловлювати свою думку. Надія і Віра це все що у них лишилось. Не забувайте про це. Дуже вас прошу. Пам'ятайте якою ціною вони проживають кожну хвилину свого закайданеного життя...
Лівобережжя тримайтесь дорогенькі.
Кожний день ми думаємо про вас і чекаємо додому.

Приєднуйтеся до нас: