Влада постійно закликає жителів деокупованої правобережної Херсонщини евакуюватися до більш безпечних регіонів країни. Особливо це стосується населених пунктів, які розташовані на берегах Дніпра, адже їх майже щодня обстрілюють російські окупанти. Але евакуація з громад, які перебувають близько до лінії зіткнення, останнім часом сповільнилася.
Сильно потерпають від обстрілів села Бериславського району. До початку повномасштабного вторгнення тут проживало 96 тисяч людей, на сьогодні – близько 35 тисяч. Люди активно повертаються до тих громад Бериславщини, які віддалені від Дніпра. Натомість до розташованих близько до берега майже не приїжджають. Про це розповів голова Бериславської РВА Володимир Літвінов під час пресконференції в Медіа-центрі «IPC-Південь».
«Зрозуміло, ті населені пункти, які знаходяться вздовж лінії зіткнення, на правому березі річки Дніпро, які під постійними обстрілами, тому туди люди не повертаються, а виїжджають дуже повільно. Високопілля, Велика Олександрівка, Борозенське. Калинівське – ці територіальні громади, які більш віддалені від річки Дніпро, то туди люди повертаються. А ті громади – Нововоронцовська, Новоолександрівська, Милівська, Тягинська, Бериславська – під постійними обстрілами, тому туди люди неохоче повертаються», – повідомив Володимир Літвінов.
За його словами, людей, які залишалися в громадах під час окупації росіян, зараз важко переконати виїхати зі звільнених територій.
Волонтери, які допомагають людям вибратися з небезпечних населених пунктів, розповідають, що на евакуацію місцеві погоджуються здебільшого тоді, коли ворожі снаряди влучають в сусідські будинки, або в особисті – тоді вже просто не лишається вибору.
Далі – декілька історій евакуації жителів Бериславського району, якими діляться волонтери благодійного фонду Save Ukraine.
Укрилися ковдрою і чекали прильоту
«У хаті паралізований чоловік. Ми разом лягли, укрилися ковдрою і чекали прильоту», – зі сльозами розповідає Наталія, як ледь не втратила коханого через російський обстріл.
Тиждень тому в їхній двір у селі Бургунка Тягинської громади прилетів ворожий снаряд. Жінка не одразу дізналася про влучання, бо зв’язку в них майже немає. Наталія щойно отримала хліб з гуманітарки та проходила повз школу, коли почався масовий обстріл села. Жінка накрила собою 9-річну племінницю, перечекала й побігла додому.
Там із воріт уже визирав розгублений син Владислав, бо сам не знав, що робити. В їхньому городі від вибуху утворилася вирва. Коли до снаряду підійшов сусід, щоб відігнати дітей, які розглядали уламки, російські військові влучили в те місце вдруге – чоловік отримав поранення.
У цей час у будинку тремтів від страху паралізований на правий бік Ігор – ще 5 років тому в чоловіка Наталії трапився інсульт. До речі, під час окупації росіяни відібрали в родини автівку, на якій чоловіка возили до лікарні. Тож тепер він безпорадно лежав без можливості сховатися від обстрілу. Обоє того дня натерпілися страху і не знайшли іншого рішення, як у розпачі сховатися від вибухів під ковдрою – так і чекали тиші.
За два тижні до цих обстрілів Наталія спілкувалася з волонтерами про евакуацію, записала телефонний номер, але одразу допомогою не скористалася. Тож тепер настав час – вирішила родина. Наступного дня команда Save Ukraine врятувала сім’ю. Їх доправили до Херсона, де організували безпечний прихисток на ніч, а потім посадили на потяг до Києва. Звідти їх забрали до себе рідні з іншої області, які попіклуються про Ігоря.
Катували батька, бо знайшли рибальський костюм
П’ятеро дітей родини Шейко із села Червоний Маяк Новорайської громади вже в безпеці – в одному з центрів «Надії та відновлення» фонду Save Ukraine. Тато Олександр і мама Віка готуються вшосте стати батьками, а самі діти дуже радіють, що нарешті не чутимуть вибухів і зможуть спокійно гратися з іншими дітьми.
Проте до цього сім’ї довелося пережити чимало жахів, поки волонтери не евакуювали їх з рідного Червоного Маяка. Поки село було в окупації, Олександр ледве залишився живим після катувань окупантів. У його телефоні росіяни знайшли фото в костюмі охоронника, а вдома – рибальський костюм. Чоловіка забрали в катівню в Каховці. Йому приписували службу в ЗСУ та передачу нашим бійцям секретної інформації, хоча сам Олександр ніколи не служив.
Чоловіка катували струмом, зав’язували очі й били до крові гумовими палицями, годували запліснявілим хлібом або взагалі не давали їсти по 2 доби. Його врятувала теща, яка здійняла галас на весь каховський райвідділок. Зятя через тиждень відпустили, хоча згодом непрошені «гості» знову навідувалися в дім родини.
Після деокупації в селі не стало більш безпечно, адже росіяни почали обстрілювати правий берег Херсонщини. Часто прилітало в сусідні будинки, за день у Червоному Маяку – до 20 прильотів. Але дітям вдома не було де ховатися, тому вони просто пересиджували обстріли в буднику.
Херсонська команда Life Ministry International (входить до порятункової мережі благодійного фонду Save Ukraine) передала волонтерам фонду контакти багатодітної родини. Рятівники вдало евакуювали всію сім’ю, і тепер вони намагаються якнайшвидше забути жахи війни в столичному центрі «Надії та відновлення».
Save Ukraine нагадує жителям населених пунктів Херсонщини, які потерпають від обстрілів: рішення евакуюватися може стати ключовим у порятунку ваших рідних. Немає нічого ціннішого за життя. Тому не зволікайте та звертайтеся на цілодобову гарячу лінію Save Ukraine: 0-800-333-129.
Тэги: